10.Хвороба і адаптація. Поняття про донозологічні стани.

Впервые М.М. Амосов поставил вопрос «кто из здоровых более здоров?» Он предложил термин «количество здоровья». По мнению автора, соматическое здоровье представляет собой определенный функциональный резерв, который обеспечивает максимальную производительность органов и систем при сохранении качественных границ их функций, что предопределяет быструю адаптацию организма к условиям окружающей среды и способствует повышению резистентности к разным неблагоприятным факторам. Автор подчеркивал, что этот функциональный резерв может быть выражен конкретными показателями или параметрами.

В настоящее время существует несколько моделей, на которых базируется определение «количества здоровья». Среди них особое внимание заслуживают: модель «донозологической диагностики» и модель «диагностики здоровья по прямым показателям».

Первая модель «донозологической диагностики» базируется на «адаптационной» концепции В.П. Казначеева и Р.М. Баевского (1974), согласно которой адаптационные возможности человека являются степенью условиях среды. По мнению авторов, при переходе от состояния здоровья к болезни проходит несколько стадий, во время которых организм пытается приспособиться к новым условиям существования, за счет изменениям уровня функционирования и напряжения регуляторных механизмов. Авторы предлагают осуществлять донозологическую диагностику по степени напряжения адаптационных механизмов. При этом выделяют следующие стадии адаптационного процесса или донозологических состояний:

• Удовлетворительная адаптация;

• Функциональное напряжение механизмов адаптации;

• Неудовлетворительная адаптация;

• Срыв механизмов адаптации.

Здоров’я і хвороба – це два протилежні стани, властиві організму людини. Однак існує ще й донозологічний, або перед хворобливий, або пограничний стан. Більша частина населення планети знаходиться у передхворобливому стані.

Вся сума факторів негативного впливу фізичної, хімічної, біологічної, психічної й іншої природи, що притаманні сучасним умовам життя, призводять не тільки до появи низки загальних симптомів, характерних для шограничного стану» (неврастенії, втрати апетиту, дра­тівливості, головного болю, сухості шкіри тощо).

До людей, що перебувають у «донозологічному стані», належать ті, котрі постійно зазнають впливу шкідливих хімічних речовин. Ці речовини можуть входити до складу хімічних додатків до харчових продуктів, до складу синтетичних ліків, вони також містяться у вихлопних газах автотранспорту, викидах ряду виробництв. Люди, котрі вживають наркотики, алкоголь і палять, також знаходяться у «пограничному стані», тому що всі ці речовини згубно впливають на їхнє здоров’я.

Найбільше людей перебуває у «передхворобливому стані» через неправильне харчування і невміння дотримуватися здорового способу життя.

Дія різних несприятливих факторів виявляється, насамперед, у зміні загального стану, самопочуття і працездатності, а не у захворювання. Саме такі зміни в організмі і є проявом «пограничного стану», або передхвороби.

Цьому станові властиві такі особливості: якщо хвороба триває добу, тиждень, місяць і довше, то цей стан – роки, десятиріччя або навіть усе життя. При цьому людина володіє приблизно тільки половиною психофізіологічних можливостей, закладених природою.

Перехід від стану здоров'я до хвороби проходить через ряд послідовних стадій, протягом яких організм пристосовується до нових умов існування, змінюючи рівень функціонування та напруги регуляторних механізмів. Вони можуть характеризуватись як:

1) нормальні адаптаційні реакції;

2) напруга механізмів адаптації (короткочасна, або нестійка адаптація);

3) перенапруга та розлад у роботі механізмів адаптації.

У разі довготривалої адаптації зростає кількість мітохондрій, збільшується синтез макроергів, тобто основним шляхом адаптації є зміна енергетичного обміну. Саме нестача енергії визначає регуляторні, метаболічні та структурні зміни. Починають працювати механізми компенсації, які є, по суті, маркерами передхвороби, потім настає фаза зворотних змін, а лише після неї виникають морфологічні ушкодження структур.

Охарактеризувати стадію адаптації людини можна за трьома параметрами:

1) рівнем функціонування системи;

2) ступенем напруги регуляторних механізмів;

3) розмірами функціональних резервів.