9.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу.

Розрахункові методи визначення основних показників серцево-судинної системи застосовуються, в основному, під час проведення масових обстежень, коли у зв’язку зі значними витратами часу, використання більш тонких апаратурних методик є недоцільним.

Окрім цього, дані методики застосовуються в системі медико-біологічного контролю за функціональним станом організму з метою отримання оперативної інформації про стан системи кровообігу.

Фізичні навантаження зумовлюють активізацію обмінних процесів. При

інтенсивному навантаженні хвилинний об’єм серця зростає порівняно зі станом спокою в 6 разів, кількість засвоєння кисню – в три рази. Внаслідок цього збільшується постачанням киснем тканин у 18 разів.

Споживання кисню зростає із збільшенням навантаження на організм людини.

Через певний проміжок часу збільшення навантаження не призводить до збільшення концентрації кисню в організмі. Такий стан насичення киснем

називається кисневою межею. Відповідно, таке навантаження за великий проміжок часу повністю виснажує людину (за 5-10 хв.).

Отже, інтенсивна фізична праця (чи спортивні навантаження) ставить високі вимоги до функції основних органів і систем людини. Тому для об’єктивної оцінки стану вегетативної нервової системи проводять її дослідження.

Систематичні фізичні навантаження викликають комплекс морфо-функціональних змін серцево-судинної системи. До них належить, зокрема, збільшення розмірів серцевого м’язу – гіпертрофія міокарду. Збільшується також об’єм порожнин (дилатація) серця та посилюється його капіляризація. При цьому загальний об’єм серця може зростати до 1000-1200 см³ . Такі зміни залежать від характеру фізичних навантажень та рівня натренованості.

Особливості реєстрації деяких показників, це стосується частоти пульсу, при проведенні функціональних проб. Для того щоб вивчити реакцію даного показника, його підраховують не за хвилину, а за більш короткі інтервали часу , найчастіше це 10, 15 чи 30 секунд, а при необхідності перераховують за хвилину.

Функціональні зміни діяльності серця у тренованих спортсменів та в стаєрів в стані спокою проявляються у зменшенні ЧСС (40-60 хв.^-1), тобто спостерігається брадикардія, що вказує на економізацію діяльності серця при м’язовому спокої. Систолічний об’єм (СО) крові з ростом натренованості зростає за рахунок дилатаціі лівого шлуночка і дорівнює 80-100 мл, а у нетренованих – 60-80 мл. Хвилинний об’єм крові (ХОК) зменшується, що обумовлено кращим використанням О₂ тканинами, внаслідок цього зниженням їх потреб в забезпеченні. В стані спокою ХОК становить 3,0-5,5 л/хв. Показники артеріального тиску (120/80-110/70 мм рт. ст. + 10) у спортсменів знаходяться в межах вікових норм.

Під впливом стандартних навантажень значення ЧСС, СО, ХОК тренованих в абсолютних числах менші ніж у нетренованих. При цьому також спостерігається швидше в впрацьовування та відновлення серцево-судинної системи тренованих.

Під час максимальних навантажень треновані спортсмени здатні досягати вищих показників функціонування кардіореспіраторної системи, та утримувати їх на високому рівні триваліший час. При гранічних фізичних навантаженнях ЧСС може досягати 200-220 хв.^-1, АТ – до 200-220 мм рт. ст.., СО – до 200 мл, ХОК – до 35 л/хв..

До ознак втоми серцево-судинної системи можна віднести різке зростання ЧСС, що супроводжується зниженням СО та ХОК, екстрасистолію, зміни ЕКГ (зокрема зубця Т та сегмента ST), різкі коливання артеріального тиску (значне збільшення чи, навпаки, зниження діастолічного тиску), зміну тонусу судин шкіри (побіління, почервоніння).

Частота серцевих скорочень відображає ритм серця, який залежить головним чином від функціонального стану симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, стану кори великих півкуль, гуморальних впливів, віку, статі, стану організму і т.д. У здорової людини у віці від 16 до 62 років ЧСС коливається в межах 68-72 уд / хв.

Визначення ЧСС проводять шляхом вимірювання артеріального пульсу методом пальпації. Пальпація - метод дослідження органів шляхом обмацування руками через шкірні покриви. Пальпаторним методом частоту пульсу найчастіше визначають на променевій, сонній або скроневої артеріях.

Пульс - це ритмічні товчкообразні коливання стінок артерій, що викликаються викиданням крові в артеріальну систему в результаті скорочення серця. Артеріальний пульс відображає такі параметри діяльності серцево-судинної системи, як силу, ритм, частоту серцевих скорочень, стан стінки артерії, артеріальний тиск. Частота пульсу служить надійним показником ступеня відповідності заданого навантаження фізичному стану людини.

Артеріальний тиск (АТ) - тиск, що розвивається кров'ю в артеріальних судинах організму. Артеріальний тиск є найважливішим енергетичним параметром серцево-судинної системи, що відображає діяльність серця (серцевий викид), пружний опір розтягування стінок аорти і артерій, сумарне опір кровотоку, в'язкість і гідростатичний тиск крові. На величину АТ впливають вік, час доби, стан організму, центральної нервової системи і т.д. У навантажувальних тестах для оцінки пристосовності серцево-судинної системи до фізичної роботи аналізують зміни (збільшення або зменшення) показників артеріального тиску і час відновлення АТ після виконання проби.

Найвищий рівень артеріального тиску, реєстрований в момент завершення систоли, називається систолічним, а найнижчий - діастолічним. Якщо систолічний тиск більшою мірою відображає роботу серця (а також ригідність аорти), то діастолічний - стан периферичного опору. Величини систолічного і діастолічного тиску записують через косу риску і виражають у міліметрах ртутного стовпа, наприклад, АТ = 110/70 мм рт. ст. Нормальні показники АТ - 100-120 мм рт. ст. - Систолічний та 60-80 мм рт. ст. - Діастолічний.

Оцінка реакції артеріального тиску на фізичне навантаження (за Б.В.Єфімовим)

№	Максимальний тиск	Мінімальний тиск	Висновок
1	Підвищився	Знизився	Добрі збудливість і робота серця. Слабкий ступінь втоми
2	Підвищився	Без змін	Стан серцево-судинної системи добрий.
3	Без змін	Без змін	Ознака слабкого навантаження добре тренованого серця або вказівка на недостатність кровообігу (за- хворювання)
4	Підвищився	Підвищився	Небезпека порушення діяльності серця при тривалій роботі
5	Без змін	Знизився	Ознаки незначної втоми
6	Знизився	Знизився	Недостатність і втома серця
7	Знизився	Без змін	Серце знесилене, втомлене
8	Знизився	Підвищився	Стан серцево-судинної системи незадовільний. Серце втомлене, з роботою не справляється

Для оцінки вегетатив­ного тонусу застосовують також індекс Кердо, який вираховується на основі окремо взятих показників, що інтегрують практично всі життєві функції організму, а саме - кровообіг. Діастолічний тиск і число ударів серця за хвилину у стані вегетативної рівноваги приблизно рівні, а їх зміни пов’язані із зміною вегетативного тону­су. Відхилення показників індексу від нульового значення в бік його позитивних значень свідчить про підвищення тонусу симпатичної ланки веге­тативної нервової системи, у бік

негативних - па­расимпатичної.