- •1.Особливості засобів реабілітації при гострій та хронічній перенапрузі.
- •2.Раціональне харчування як фактор відновлення
- •3.Використання методу варіаційної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •4.Загальна характеристика процесу адаптації.
- •5.Питний режим при реабілітації
- •6.Аналіз процесів відновлення після фізичних навантажень різної інтенсивності.
- •7.Основні типи адаптивної поведінки організму та їх характеристика.
- •8.Особливості харчування на різних етапах тренувального та змагального періодів.
- •9.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу.
- •10.Хвороба і адаптація. Поняття про донозологічні стани.
- •11.Загальна характеристика фармакологічних засобів профілактики і відновлення.
- •12.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи дихання.
- •13.Загальні вимоги до програм з фізичної реабілітації.
- •14.Загальна характеристика вітамінів як засобу реабілітації.
- •15.Функціональні проби системи дихання як метод оцінки розвитку втоми.
- •16.Визначення поняття реабілітація, її види і загальна характеристика.
- •17.Загальна характеристика гідротерапії як засобу реабілітації.
- •18.Використання розрахункових показників при аналізі процесів відновлення.
- •19.Адаптація (термінова і стійка) серцево-судинної системи організму до м’язової роботи.
- •20.Загальна характеристика бальнеотерапії як засобу реабілітації.
- •21.Визначення типів реакції організму на фізичні навантаження.
- •22.Здоров’я та хвороба в світі теорії адаптації.
- •23.Залежність реабілітаційних заходів від адаптивних можливостей організму.
- •24.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •25.Визначення адаптаційного потенціалу організму.
- •26.Загальна характеристика педагогічних засобів реабілітації.
- •27.Дієтотерапія як засіб реабілітації.
- •28.Роль активного відпочинку як засобу відновлення організму.
- •29.Загальна характеристика медико-біологічних засобів реабілітації.
- •30.Фітотерапія як засіб реабілітації
- •31.Побудова ламаної відновлення.
- •32.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •33.Загальна характеристика психологічних засобів реабілітації.
- •34.Оксигенотерапія, її різновиди та характеристика.
- •35.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •36.Загальна характеристика втоми, іі види і теорія.
- •37.Фізіотерапія, види, характеристика.
- •38.Вивчення рівня працездатності при розвитку втоми (за індексом Руфье).
- •40.Гідротерапія, види, характеристика, ефективність.
- •41.Діагностика розвитку втоми за даними центральної гемодинаміки.
- •42.Об’єкт, предмет і етапи реабілітації.
- •43.Загальна характеристика масажу як засобу реабілітації.
- •44.Оцінка ступеню втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу. Див. Пит. 9
- •45.Основні методи діагностики втоми.
- •46.Пелоїдотерапія як засіб реабілітації.
- •47.Фактори, які впливають на зниження працездатності.
- •3. Гостре та хронічне перенапруження
- •48.Загальна характеристика кліматотерапії як засобу реабілітації.
- •49.Оцінка функціонального стану за рахунковими параметрами дихальної системи.
- •50.Поняття про відновлення, загальна характеристика структури відновного процесу.
- •51.Застосування анаболічних стероїдів та стимуляторів, їх негативний вплив на організм.
- •52.Використання методу амплітудної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •53.Загальна характеристика педагогічних засобів відновлення.
- •54.Особливості проведення реабілітаційних заходів в циклічних видах спорту.
- •55.Загальна характеристика психологічних засобів відновлення.
- •56.Особливості проведення реабілітаційних заходів в ациклічних видах спорту.
- •57.Поняття про реабілітаційний центр, його структура, особливості.
- •58.Особливості фізичної реабілітації осіб різної статі, віку з різними функціональними станами організму.
- •59.Загальна характеристика окремих ланок центру реабілітації.
- •60.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •61.Поняття про адаптаційний синдром, його характеристика та види.
- •62.Загальні принципи та методи оцінки ефективності засобів реабілітації.
- •63.Вивчення впливу розминки на характер процесів відновлення.
- •64.Гостре та хронічне перенапруження, особливості реабілітації.
- •65.Сумісність та раціональне поєднання засобів відновлення.
- •67.Роль активного відпочинку як засіб відновлення.
4.Загальна характеристика процесу адаптації.
Общие принципы и характеристика процессов адаптации
Адаптация представляет собой совокупность физиологических реакций, обеспечивающих приспособление строения и функций организма, его систем или органа к изменению окружающей среды. Она может происходить на гено- и фенотипическом уровне. Под генотипомпонимается совокупность всех генов организма или его наследственных факторов, а фенотип- это результат реализации генотипа в определенных условиях среды.
Фенотипическую адаптациюможно определить как развивающийся в ходе индивидуальной жизни процесс, в результате которого организм приобретает отсутствующую ранее устойчивость жить и работать в таких условиях, которые ранее были для него недоступны.
Генотипическая адаптация,в результате которой на основе наследственной изменчивости сформировались современные виды животных и растений, стала основой эволюции, потому что ее достижения закреплены генетически ипередаются по наследству. Комплекс видовых наследственных признаков становится исходным пунктом следующего этапа адаптации, приобретаемой в ходе индивидуальной жизни.
Таким образом, генетическая программа предусматривает не заранее сформировавшуюся адаптацию, а возможность ее реализации на основе ряда признаков, обусловленных генетически. Это обеспечивает только те адаптационные реакции, которые жизненно необходимы, способствуют экономному расходованию энергетических и структурных ресурсов организма и формированию фенотипа. В соответствии с этим следует считать выгодным для сохранения вида тот факт, что результаты фенотипической адаптации не передаются по наследству.
Замечательным свойством адаптации является то, что она только соизмеряет изменения деятельности организма с силой и характером воздействия на него извне.
Различают два вида адаптивных изменений: срочную и долговременную адаптацию.
Срочная адаптація характеризуется непрерывно протекающими приспособительными изменениями, возникающими как ответные реакции организма на непрерывно меняющиеся условия внешней среды. Примером срочной адаптации может служить изменение теплопродукции, потоотделения и распределения крови в сосудах в ответ на повышение или понижение температуры окружающего воздуха. В.В. Петровский (1978) выделяет следующие характерные свойства срочной адаптации:
1. Срочные приспособительные изменения не закрепляются в организме. Они возникают только при непосредственном внешнем воздействии определенного характера и тотчас исчезают, как только устраняется вызвавшее их внешнее обстоятельство.
2. Характер и интенсивность срочной адаптивной реакции точно соответствует характеру и силе внешнего воздействия.
3. Срочными изменениями организм способен отвечать только на те внешние воздействия, которые по своему характеру, силе и времени действия не превышают физиологических возможностей организма.
Например, при длительном воздействии очень высокой температуры может произойти перегревание организма, и в результате этого будет тепловой удар. В этом случае сила и продолжительность действия неблагоприятного внешнего фактора окажутся выше пределов адаптивных возможностей человеческого организма. Подобный эффект можно представить себе и в связи с неадекватными адаптивным способностям организма физическими нагрузками, которые могут привести к заболеваниям сердца и травмам мышц и суставов.
Долговременная адаптація характеризуется такими приспособительными изменениями, которые возникают под влиянием регулярно повторяющихся внешних воздействий. Примерами долговременной адаптации могут служить приспособление к высокогорью альпинистов, закаливание, повышение работоспособности под воздействием тренировки и т.п.
Приобретенные в результате долговременной адаптации свойства носят устойчивый характер и сохраняются некоторое время после прекращения серии внешних воздействий. Это сопровождается значительными морфологическими и функциональными преобразованиями на клеточном уровне и в деятельности различных систем организма.
Если процесс долговременной адаптации не подкрепляется новой серией аналогичных раздражителей длительное время, то организм теряет приобретенные свойства и приспосабливается к новым условиям «спокойной жизни».
Из этого следует важный для понимания сущности спортивной тренировки вывод: тренировочный процесс не должен прерываться на длительное время, интервалы отдыха между сериями нагрузок должны быть оптимальными.
