22.Здоров’я та хвороба в світі теорії адаптації.

Хоча процеси адаптації розвиваються за єдиним принципом, вираженість їх у різних людей різна. Це залежить як від природжених, так i набутих протягом життя індивідуальних особливостей організму, які визначають рівень функціональних його резервів. Величина цих резервів значною мірою залежить від генетичних чинників. Так, люди, у яких переважає тонус парасимпатичної частини нервової системи над тонусом її симпатичної частини, порівняно з людьми, у яких домінує тонус симпатичної частини над тонусом парасимпатичної, стійкіші до дії екстремальних чинників.

Правильно встановлений рівень резервів може допомогти в профорієнтації, визначені оптимальної зони існування, «чутливості» до хвороби i лікувальних процедур. При адаптації її резерви підвищуються. Треба підкреслити участь у цьому процесі, кори великого мозку, бо вольовим зусиллям можна підвищити рівень фізіологічних резервів.

Здатність організму до адаптації можна розглядати як мipy його індивідуального здоров'я. Стан здоров'я людини залежить від кількості та сили його адаптаційних резерв!в. Чим вищі функціональні резерви, то нижча «ціна» адаптації. Одним з важливих розділів вчення про здоров'я людини є розробка заходів щодо розширення функціональних резервів. 3 цією метою застосовують чинники фізичної культури, загартовування, тренування до специфічних умов, а також медикаментозні засоби (адаптогени).

У сьогоднішніх умовах особливого значення набуває вчення про адаптацію. Нині людина все частіше зазнають впливу piзниx стресових, субстресових та екстремальних чинників, які потрібно вивчати, а знання використати для профілактики можливих захворювань.

Вже на першій стадії розвитку адаптації в організмі, який посилено функціонує, різко посилюється біосинтез білків i починають використовуватись пластичні резерви як того органа, що посилено функціонує, так i всього організму. Але одночасно пластичне забезпечення вcix тканин посилитись не може, тому в кожному конкретному випадку відбувається певний відбір на користь того органа i того процесу в ньому, який максимально потребує пластичного забезпечення, іноді за рахунок інших органів. Наслідком цього може бути зниження функціональних можливостей перевантажених opгaнів. Наприклад, іноді у спортсменів на вершині їx фізичних досягнень спостерігається зниження опору організму простудним, інфекційним захворюванням. Це своєрідна «плата» за виражену cneцiaлiзoвaнy адаптацію.

Якщо чинник, який впливае на організм, надто сильний або організм перебуває в такому стані, що реакція адаптації не може розвинутись, відбувається зрив адаптації, i настає стадія виснаження. Адаптація переходить у стрес. Стадія виснаження становить собою сукупність реакції організму, що розвиваються внаслідок надто тривалої або багаторазової дії подразника — стресора, якому організм не може протистояти. Нерідко ця стадія закінчується смертю.

23.Залежність реабілітаційних заходів від адаптивних можливостей організму.

У процесі тренувальних занять і змагальної діяльності до організму

спортсмена ставляться і висуваються дуже високі вимоги, що сприяють значній мобілізації його функціональних резервів, адаптивних можливостей і приводять до істотної напруги загального функціонального стану. У зв'язку з цим тренеру, спільно з фахівцем у галузі спортивної фізіології, дуже важливо знати перші ознаки несприятливих змін в організмі спортсмена з метою своєчасного коректування навчально-тренувального процесу і застосування комплексу засобів реабілітації.