- •1.Особливості засобів реабілітації при гострій та хронічній перенапрузі.
- •2.Раціональне харчування як фактор відновлення
- •3.Використання методу варіаційної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •4.Загальна характеристика процесу адаптації.
- •5.Питний режим при реабілітації
- •6.Аналіз процесів відновлення після фізичних навантажень різної інтенсивності.
- •7.Основні типи адаптивної поведінки організму та їх характеристика.
- •8.Особливості харчування на різних етапах тренувального та змагального періодів.
- •9.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу.
- •10.Хвороба і адаптація. Поняття про донозологічні стани.
- •11.Загальна характеристика фармакологічних засобів профілактики і відновлення.
- •12.Оцінка міри втоми за рахунковими параметрами системи дихання.
- •13.Загальні вимоги до програм з фізичної реабілітації.
- •14.Загальна характеристика вітамінів як засобу реабілітації.
- •15.Функціональні проби системи дихання як метод оцінки розвитку втоми.
- •16.Визначення поняття реабілітація, її види і загальна характеристика.
- •17.Загальна характеристика гідротерапії як засобу реабілітації.
- •18.Використання розрахункових показників при аналізі процесів відновлення.
- •19.Адаптація (термінова і стійка) серцево-судинної системи організму до м’язової роботи.
- •20.Загальна характеристика бальнеотерапії як засобу реабілітації.
- •21.Визначення типів реакції організму на фізичні навантаження.
- •22.Здоров’я та хвороба в світі теорії адаптації.
- •23.Залежність реабілітаційних заходів від адаптивних можливостей організму.
- •24.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •25.Визначення адаптаційного потенціалу організму.
- •26.Загальна характеристика педагогічних засобів реабілітації.
- •27.Дієтотерапія як засіб реабілітації.
- •28.Роль активного відпочинку як засобу відновлення організму.
- •29.Загальна характеристика медико-біологічних засобів реабілітації.
- •30.Фітотерапія як засіб реабілітації
- •31.Побудова ламаної відновлення.
- •32.Загальна характеристика основних принципів фізичної реабілітації.
- •33.Загальна характеристика психологічних засобів реабілітації.
- •34.Оксигенотерапія, її різновиди та характеристика.
- •35.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •36.Загальна характеристика втоми, іі види і теорія.
- •37.Фізіотерапія, види, характеристика.
- •38.Вивчення рівня працездатності при розвитку втоми (за індексом Руфье).
- •40.Гідротерапія, види, характеристика, ефективність.
- •41.Діагностика розвитку втоми за даними центральної гемодинаміки.
- •42.Об’єкт, предмет і етапи реабілітації.
- •43.Загальна характеристика масажу як засобу реабілітації.
- •44.Оцінка ступеню втоми за рахунковими параметрами системи кровообігу. Див. Пит. 9
- •45.Основні методи діагностики втоми.
- •46.Пелоїдотерапія як засіб реабілітації.
- •47.Фактори, які впливають на зниження працездатності.
- •3. Гостре та хронічне перенапруження
- •48.Загальна характеристика кліматотерапії як засобу реабілітації.
- •49.Оцінка функціонального стану за рахунковими параметрами дихальної системи.
- •50.Поняття про відновлення, загальна характеристика структури відновного процесу.
- •51.Застосування анаболічних стероїдів та стимуляторів, їх негативний вплив на організм.
- •52.Використання методу амплітудної пульсометрії при аналізі процесів відновлення.
- •53.Загальна характеристика педагогічних засобів відновлення.
- •54.Особливості проведення реабілітаційних заходів в циклічних видах спорту.
- •55.Загальна характеристика психологічних засобів відновлення.
- •56.Особливості проведення реабілітаційних заходів в ациклічних видах спорту.
- •57.Поняття про реабілітаційний центр, його структура, особливості.
- •58.Особливості фізичної реабілітації осіб різної статі, віку з різними функціональними станами організму.
- •59.Загальна характеристика окремих ланок центру реабілітації.
- •60.Особливості відновного процесу при проведенні повторних навантажень.
- •61.Поняття про адаптаційний синдром, його характеристика та види.
- •62.Загальні принципи та методи оцінки ефективності засобів реабілітації.
- •63.Вивчення впливу розминки на характер процесів відновлення.
- •64.Гостре та хронічне перенапруження, особливості реабілітації.
- •65.Сумісність та раціональне поєднання засобів відновлення.
- •67.Роль активного відпочинку як засіб відновлення.
20.Загальна характеристика бальнеотерапії як засобу реабілітації.
Курортное лечение на протяжении многих веков состояло почти исключительно из бальнеотерапии – ванн и купаний в бассейнах с лечебной минеральной водой.
В качестве способа реабилитации применяются такие виды бальнеотерапии, как:
2—4 камерные ванны: сульфидные, радоновые и др. (локальные ванны для рук и ног) используются как самостоятельные процедуры и как дополнение к общим ваннам. Они значительно легче переносятся, чем общие ванны и могут применяться в ряде случаев при восстановлении сердечнососудистой и центральной нервной систем;
применяются местные ванны при восстановлении функций костно-мышечного аппарата конечностей, периферической нервной системы;
контрастные ванны (попеременное использование минеральной воды разной температуры). Ванны применяются для улучшения гемодинамики при восстановлении функций нижних конечностей, варикозном расширении вен, язвах голеней, кожных заболеваниях, а также при нейроциркуляторных дистониях с явлениями гипотонии.
21.Визначення типів реакції організму на фізичні навантаження.
Тип реакції організму на фізичні навантаження визначають по типу реакції його серцево-судинної системи, яку оцінюють на підставі порівняльного аналізу розмірів ЧСС і АТ, зареєстрованих у стані спокою (ЧСС1 і АТ1) і після дозованого фізичного навантаження (ЧСС2 і АТ2). Оцінюється також час відновлення даних параметрів. Виділяють такі типи реакції серцево-судинної системи організму на дозоване фізичне навантаження:
• Нормотонічний. ЧСС збільшується не більше, ніж на 100%. Систолічний
тиск підвищується на 15-35 мм рт.ст., а діастолічний при цьому залишається
постійним або знижується на 5-10 мм рт.ст. Відновлювальний період триває
близько трьох хвилин. Зустрічається в тренованих людей.
• Гіпертонічний. ЧСС збільшується істотно (більше, ніж на 100%).
Систолічний і діастолічний артеріальний тиск підвищується одночасно
більше, ніж на 30%. Відновлювальний період перевищує 5 хвилин.
Гіпертонічний тип реакції характерний для станів, що супроводжуються
артеріальною гіпертензією.
• Гіпотонічний. ЧСС зростає більше, ніж на 100%. Систолічний тиск
підвищується мало, частіше знижується. Діастолічний тиск зменшується.
Цей тип зустрічається при серцевій недостатності, при перевтомі,
викликаній великим фізичним навантаженням, у людей, що перенесли
інфекційні захворювання (у реконвалесцентів).
• Діастонічний (феномен «безкінечного тону»). ЧСС підвищується більше,
ніж на 100%. Систолічний тиск значно збільшується (до 200 мм рт.ст.),
а діастолічний не прослуховується. Зустрічається після виснажливих
фізичних навантажень (особливо «форсованого» характеру), у людей, що
перенесли інфекційні захворювання і мають відхилення з боку нервової
системи або підвищений артеріальний тиск, викликаний фізичною
перенапругою.
• Реакція зі сходинковим підйомом. Характеризується істотним ростом
ЧСС, а також тим, що систолічний артеріальний тиск на 2-ій або навіть
3-ій хвилинах відновлення може бути вищим, ніж після дозованого
навантаження. Зустрічається у випадку ослабленої функціональної здатності
серця, в людей, які перенесли інфекційні захворювання, в людей літнього
віку при швидкісній роботі.
