40. Дипломатія війська запорозького в останній третині XVI- першій половині XVII ст

Офіційними представниками Запорізької Січі (ЗС) виступали кошовий отаман, а пізніше — гетьман. Останній вступав у дипломатичні стосунки з сусідніми державами. Саме йому вручали королівські універсали, царські укази, гетьманські ордери. Обов'язки міністра закордонних справ покладалися на військового (генерального) писаря. Він здійснював дипломатичне листування, приймав на зберігання універ­сали, укази, листи. Він опікувався всім Дипломатичним архівом. Під його керівництвом працював невеликий штат різного звання канцелярських службовців.

Запорізька Січ із самого початку свого існування вела самостійну зовнішню політику.. Із Запоріжжям намагалися встановити дипломатичні стосунки й Польща, і Московія, і Крим, і Туреччина, і папа Римський, і німецький імператор. Січ поступово, але впевнено стала суб'єктом і об'єктом міжнародних відносин.

Про широкі контакти Січі з іноземцями свідчить наявність на Запоріжжі посади військового товмача. Це перекладач, який був зобов'язаний знати мови сусідніх держав, і не лише сусідніх.

9 червня 1594 року на Січ прибув посол німецького імператора Рудольфа II Еріх Лясота. Його зустріли салютом багатьох гармат. Для зустрічі посла зібралася козача рада.. Коли переговори після кількаденних дискусій завершилися успішно, на честь гостя і події загриміли труби й барабани, десять залпів дали гармати, вночі пускалися ракети. При від'їзді Лясоті з військової скарбниці подарували шубу з куниць і шапку із хутра чорної лисиці. Виряджали посла на галері, відбитій у турків, проводжали з музикою та гарматним салютом.

Перші кроки на дипломатичній ниві були зроблені козаками під час так званих молдовських справ. У середині XVI століття Молдова між могутніх сусідів — Туреччини й Польщі. Ці держави ставили на молдовський престол тих, хто краще й більше міг за це заплатити або підтримував зовнішню політику однієї із сусідніх країн. Байди-Вишневецького, втрутившись у боротьбу двох претендентів на молдовський престол, потрапив до рук турків і був підвішений на гак у Стамбулі, від чого й загинув.

походи на турецькі й татарські володіння, перехоплювали ханських послів, взяли участь у війні з Москвою 1579-1581 років

зростаючий міжнародний авторитет - плани залучення їх до антитурецької європейської коаліції. Ці плани в 1592— 1593 роках висунули папа Римський Климент VIII та німецький імператор Рудольф II. Про те, що козакам у цій коаліції відводилася серйозна роль, свідчить приїзд восени 1593 року на Січ папського посла хорватського священика Комуловича, який привіз із собою 12 тисяч золотих дукатів як задаток козакам за їхню участь у війні з турками.

41. Дипломатія гетьмана петра сагайдачного

 П. Конашевич свої удари спрямовує не на Річ Посполиту, а на Османську імперію. він розумів, що козацтво ще занадто слабке для війни з Польщею. загладжуючи усі козацько-польські конфлікти і стримуючи козаків від повстань, він збирався завдати удару Польщі руками турків. Із польським королем П. Конашевич підписав дві угоди: Вільшаницьку (1617) та Раставицьку (1619). Вимоги першої з них продиктували комісари після погроз Туреччини внаслідок козацьких нападів 1613 – 1616 років. Раставицька угода була підписана незадовго після московського походу. Козаки не були вдоволені ними, адже ці договори значно обмежували їхні права, але Сагайдачний не хотів розпалювати конфліктів з Польщею.   Згідно з Вільшаницькою угодою: - козацький реєстр в розмірі 1 тис.осіб, остаточну кількість реєстр козаків мав визначити польський сейм; - козакам надавалося право обирати гетьмана, якого затверджував польський король; - за службу реєстровим козакам польський уряд зобов’язувався виплачувати платню; - реєстровому війську заборонялося здійснювати походи на Крим і Туреччину; - із козац війська мали виключити тих міщан і селян, які вступили до нього протягом останніх 5 років; - крім Запоріжжя, козаки могли перебувати тільки в королівських володіннях; - козацька старшина зобов’язувалася знищити човни, покарати учасників останніх морських походів і погодитися на кандидатуру гетьмана, якого призначить польський король. . Козаки на такі вимоги дуже обурилися; особливо їх роздратувала згода на них Сагайдачного. Невдовзі після підписання Раставицької угоди вони віддають булаву Я. Бородавці, а Сагайдачного скидають з гетьманства. Конашевич-Сагайдачний відіграв в історії нашої землі дуже важливу роль:

1) За його гетьманування 1617 р. Військо Запорозьке увійшло до Європейської ліги для боротьби проти Порти.

2) Вперше створено дисципліновану козацьку армію, озброєну вогнепальною зброєю і тогочасною артилерією.Домігся зростання складу запор флотилій, у яких чисельність чайок досягла кількох сотень;

3) під кер-вом гетьмана здійснено 7 великих морських походів на Туреччину (вдалими були 6);

4) дипломатичний хист Сагайдачного допоміг уникнути війни з Річчю Посполитою і водночас зберегти козацькі вольності; Усупереч численними домовленостям із польським урядом, які забороняли козакам здійснювати походи проти Туреччини, Сагайдачний вдавався до нових атак, що загострило відносини між Османською імперією та Польщею аж до стану війни. Така ситуація була на користь козацтву: за умов постійної загрози з боку Туреччини Польща не наважувалася знищити козацтво - свого союзника в боротьбі проти турків.

5) Ініціатор відновлення 1620 р. вищої ієрархії православної церкви, фактично втраченої після Берестейської унії., відбувається посвячення православних єпископів і митрополита;

6) гетьман видає кошти на розвиток освіти і культури, допомагає Київському та Львівському братствам;

7) московська політика. Підтримуючи наміри польського королевича Владислава здобути корону Московської держави, на початку літа 1618 р. повів козацьке військо на Москву.Вдало. Внаслідок походу 1 грудня 1618 р. в с. Деуліні підписано мирну угоду між Московією та Річчю Посполитою. За угодою перемир'я між двома державами укладалося на 14,5 років; Польща отримала Смоленщину і Чернігово-Сіверську землю.

8) участь у Хотинській воєнній кампанії. У 1620 р. Туреччина організувала 150-тисячний похід з метою розбити Польську державу. Польща змогла виставити лише 40-тисячне військо і тому звернулася до козаків, пообіцявши їм поступки у релігійному питанні та значну платню.: Сагайдачний усвідомлював, що агресія Туреччини не обмежиться Річчю Посполитою, а продовжиться вже проти України. В Хотинській битві брало участь 40-тисячне козацьке військо, що стало важливим фактором перемоги поляків (жовтень 1621 р.). Але за умовами Хотинського миру козакам було заборонено плавати Дніпром у Чорне море і здійснювати походи до турецьких берегів. Кордон між Туреччиною і Польщею встановлювався по Дніпру.

9) політичною помилкою гетьмана була згода на прохання Жиґмонта ІІІ зачекати із визнанням православних єпископів і підтвердженням козацьких прав до кінця війни.

10) Прагнучи створити могутній антитурецький союз, провідну роль в якому гетьман покладав на козацьку республіку, він установив дипломатичні зв’язки з Московською державою, Грузією, Іраном