- •1.Предмет і завдання курсу „Вступ до германського мовознавства”.
- •2.Зв’язок германської філології з іншими дисциплінами.
- •3.Виникнення порівняльно-історичного методу.
- •4.Методика аналізу порівняльно-історичного методу.
- •5.Розвиток порівняльно-історичного методу.
- •6.Сучасні германські мови на карті світу.
- •7.Історико-літературні джерела відомостей про стародавніх германців.
- •8.Відношення між германцями та римлянами.
- •9.Економічний і суспільний лад стародавніх германців.
- •10.Звичаї і норови стародавніх германців.
- •11.Релігійні уявлення і образи стародавніх германців.
- •12.Космогонічна та есхатонічна міфологія стародавніх германців.
- •13.Класифікація германських племен за Плінієм Старшим.
- •14.Класифікація германських племен за ф.Енгельсом.
- •16.Інгвеонські племена.
- •20.Епоха Великого переселення народів.
- •21.Франкська держава Каролінгів.
- •22.Франкська держава Меровінгів.
- •23.Свідчення про германські мови у дописемний період.
- •24.Рунічне письмо.
- •25.Готське письмо.
- •26.Роль латинського алфавіту в історії германської писемності.
- •27.Пам’ятники давньоісландської писемності.
- •28.Пам’ятники давньоанглійської писемності.
- •29.Пам’ятники давньоверхньонімецької писемності.
- •31.Наголос у давньогерманських мовах.
- •37.Західногерманська гемінація. Закон Хольцмана.
- •41.Аблаут у германських мовах. Кількісний і якісний аблаут.
- •42.Умлаут у германських мовах.
- •43.Морфологічний словотвір у германських мовах.
- •44.Словоскладання у германських мовах.
- •46.Синтаксичний словотвір.
- •47.Семантичні види словотвору.
- •48.Конверсія як вид словотвору.
- •50.Германо-кельтські лексичні паралелі.
- •51.Германо-італійські лексичні паралелі.
- •52. Германо-слов’янські лексичні паралелі.
- •53.Германо-балтійські лексичні паралелі.
- •54.Калькування як засіб поповнення лексичного складу.
- •55.Категорії іменника у германських мовах.
- •56.Категорії прикметника у германських мовах.
- •57.Категорії дієслова у германських мовах.
- •58.Стилістичне членування словникового складу давньогерманських мов.
- •60.Причини першого пересуву приголосних.
9.Економічний і суспільний лад стародавніх германців.
Основу герм. суп. був рід, який склад. з великих сімей, кілька родів поєнув. в плем’я. Пануючою правовою сист. був патріархат. На чолі роду(а поті племені) стояли кунінги – родоначальники, старійшини.
- Германці часто змінювали місця перебув, оброблювану територію. В епоху Тацита переходять до більш осілого способу життя. Розводили вел.рогату худобу
- У військових походах захоплювали трофеї і полонених, яких перетвор. у рабів. Але порівняно з іншими рабові. державами, раб мав власне господарство, сім ю, обробляв землю, віддаючи частину своєму господареві.
- Найважлив. питання громдськ. життя(поч.. воєнних дій, затвердж. миру, пересел) герм. вирішув. на сходах(зборах), які наз тінгами, у яких брали участь всі дорослі чоловіки, які мали право носити зброю. Там також вершилося правосуддя; юнаків посвячували у воїни
- Звичай кровної помсти, поступово почали заміняти викупом Wergeld(гроші за людину, тобто за її вбивство).
- Ремесла: ковальство, гончарство, ткацтво, миловаріння, суднобудув.
10.Звичаї і норови стародавніх германців.
- Зброя – спис, залізні мечі, луки зі стрілами, щит. Кинути щит на полі битви – найбільша ганьба.
- Подружні відносини - мали одну дружину, суворо дотрим. шлюбних відносин
- Дозвілля – полювали, пров. час у цілковитому ледарстві, пиячили й грали в азартні ігри; вирізнялись гостинністю
- Їжа – хліб, молоко, сир, м'ясо
- Одяг – звірячі й овечі шкіри, поступово важливішу роль стали відігравати вироби з льону і вовни
- Житло – будували зі стовбурів дерев або викопували ями.
- Похоронний обряд – спалювали разом зі зброєю і конем, за віруваннями вогонь мав очищувальну силу.
11.Релігійні уявлення і образи стародавніх германців.
Політеїзм – верховним божество був спочатку Тив(бог війни). Всі боги ділилися на асів (боги вищої категорії) і ванів(нижчої). Аси, небесні боги, символізують міць, мудрість і війну. Вони живуть довго, але не безсмертні. Одін з його магічними здібностями - лідер богівДо асів нал.: Тив, Водан(став верховним богом після Тива), Донар. Водан – заступник воїнів та поезії. Поезія – один зі способів впливу на навкол. світ. Вотан володів таємницею магічних знаків – рун. Таким чином він поєднував у собі функції жерця(шаман, провісник, чаклун) і воїна.
Донар (Тор) – бог грому, вважався заступником землеробів, носить з собою молот Мйоллнір.
Вани, земні боги, символізують багатство, родючість і плідність. Вони пов*язані з землею і морем. Найбільш важливі вани - Ньєрд, Фрейр, Аегір і Фрейа.До божест-ванів відносилася покровителька родючості богиня Фрея.
Імена герм. богів зберіг. в багатьох топонімічних назвах й у назвах днів тижня, які є нічим іншим, як кальками з латинської. На честь Тива назв. вівторок, на честь Вотана – середа, Тора- четвер, Фреї – п’ятниця.
За світоглядом давн. герм. люди були породжені богами. Прабатьком германців вваж. бог Туісто(двостатевий). Його сином був Манн(людина), синами якого були Ingo, Isko, Irmino, які заснували три племені(західногерм)
Германці вірили у свою долю, богинями долі були три Норни, які плели долю людини з ниток. Доля воїна також залеж. від богів. Героїчно полеглих на полі бою супроводжув. до Одіна(Вотана) діва – Валькірія. Місце, куди потрапл. полеглі в бою наз Вальхалл
- Есхатологія, фаталізм
Германська релігія виникла в результаті змішання двох релігій – індоєвроп. і неіндоєвроп.
