- •Передмова
- •Стилі мови
- •Види мовних норм
- •Культура мови
- •Лексикографія
- •Український мовленнєвий етикет
- •Наголос
- •Види наукових робіт
- •Лексика
- •Слововживання
- •Словотвір
- •Синтаксис
- •Література Основна
- •11. Зубков м. Сучасна українська ділова мова : підручн. Для вищих навч. Закладів
- •13. Коваль а. П. Ділове спілкування : навч. Посіб. / а. П. Коваль. – к. : Либідь,
- •14. Корж а. В. Ділова українська мова для юристів : лекції та комплексні завдання
- •Додаткова
- •28. Рrомова, або Де ми помиляємося… / кер. Проєкту о. М. Демська-
- •Словники
- •6. Гринчишин д. Г. Словник-довідник з культури української мови /
- •7. Гринчишин д. Г. Словник паронімів української мови / д. Г. Гринчишин,
- •30. Фразеологічний словник української мови : у 2 т. / уклад. В. М. Білоноженко
- •Енциклопедії, довідники
- •3. Українська мова : енциклопедія / редкол.: в. М. Русанівський,
- •4. Український правопис / нан України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні, Ін-
Лексикографія
Лексикографія – це:
а) наука про правильність написання слів;
б) наука про словниковий склад мови;
в) наука про теорію і практику укладання словників;
г) наука про правильність наголошування слів.
Розділ мовознавства, що займається теорією і практикою укладання словників, – це:
а) лексикологія;
б) лексикографія;
в) лексика;
г) етимологія.
Словник – це:
а) сукупність слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, гніздовому, тематичному);
б) фіксація словотвірних значень слів;
в) опис стилістичних норм сучасної мови;
г) фіксація усіх граматичних значень слів.
Словники виконують такі функції:
а) нормотворчу, ідентифікаційну;
б) нормативну, інформативну;
в) фатичну, гносеологічну;
г) естетичну, словотворчу.
Словники виконують такі функції:
а) інформативну та нормативну;
б) культурологічну та просвітницьку;
в) основну та допоміжну;
г) організаційну та обмежувальну.
Способи подання матеріалу в словниках бувають:
а) алфавітний, гніздовий, тематичний;
б) алфавітний, етимологічний, тематичний;
в) частотний, гніздовий, акцентологічний;
г) тематичний, хронологічний, гніздовий.
Залежно від змісту матеріалу та об’єкта опису розрізняють два типи словників:
а) лінгвістичні та технічні;
б) філологічні та енциклопедичні;
в) спеціальні та універсальні;
г) мовні та загальноосвітні.
Усі словники поділяють на дві групи:
а) граматичні і філологічні;
б) енциклопедичні і довідкові;
в) енциклопедичні і філологічні;
г) філологічні і перекладні.
Енциклопедичні та філологічні словники відрізняються:
а) способом розташування матеріалу;
б) наявністю чи відсутністю ілюстративного матеріалу;
в) вибором об’єкта опису – поняття або слова;
г) шрифтами і технічним оформленням.
Відмінність між енциклопедичними та філологічними словниками полягає в тому, що:
а) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – слово , у філологічному –
поняття;
б) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – поняття, у філологічному –
слово;
в) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – загальна семантика, у філологічному – словоформа;
г) об’єкт опису в енциклопедичному словнику – загальновживана лексика, у філологічному – термінологія.
Тлумачний словник – це словник, у якому:
а) подають лексичне значення слів;
б) розкривають зміст поняття, описують подію або явище;
в) перекладають слова з однієї мови на іншу;
г) з’ясовують спосіб творення похідного слова.
Першими лексикографічними пам’ятками були:
а) лексикони;
б) ономастикони;
в) тлумачники;
г) глоси.
Перший в українському мовознавстві друкований словник уклав:
а) Лаврентій Зизаній;
б) Мелетій Смотрицький;
в) Памво Беринда;
г) Єпифаній Славинецький.
Про походження слів можна дізнатися зі словника:
а) тлумачного;
б) етимологічного; в) орфографічного; г) орфоепічного.
Словник, у якому подано інформацію про предмети, явища, події, визначних осіб, – це:
а) словник термінів;
б) словник мови письменника; в) енциклопедичний словник; г) історичний словник.
Відомості про факти, події, явища, видатних особистостей подають словники:
а) енциклопедичні;
б) тлумачні;
в) власних назв;
г) термінологічні.
Енциклопедичні словники поділяють на:
а) спеціальні, загальні;
б) галузеві, тематичні;
в) філологічні, універсальні;
г) власне енциклопедичні, спеціальні.
Енциклопедичні словники призначені для того, щоб:
а) розкрити лексичне значення слова;
б) подати опис поняття, факту, події, явища;
в) зафіксувати лексичні норми української мови;
г) з’ясувати походження слова.
Словникова стаття у тлумачному словнику містить:
а) реєстрове слово, граматичну характеристику, тлумачення, ілюстративний матеріал, його паспортизацію;
б) реєстрове слово, граматичні характеристики, тлумачення, малюнки; в) реєстрове слово, граматичні характеристики, тлумачення, спосіб словотворення;
г) реєстрове слово, граматичні характеристики, тлумачення, паспортизацію,
спосіб словотворення, антоніми та синоніми.
Ілюстративний матеріал як елемент словникової статті у філологічному словнику − це:
а) кольорове зображення предмета;
б) цитата;
в) схематичне зображення з текстовим коментарем;
г) синоніми до реєстрового слова.
Перекладні словники бувають:
а) одномовні;
б) одномовні та двомовні;
в) двомовні та багатомовні;
г) одномовні та багатомовні.
Фразеологічний словник розкриває значення:
а) термінів;
б) стійких висловів;
в) авторських неологізмів;
г) архаїзмів.
Термінологічні словники бувають:
а) орфографічні і тлумачні;
б) орфоепічні і перекладні;
в) тлумачні і частотні;
г) перекладні і тлумачні.
Про вимову слів можна дізнатися зі словника:
а) тлумачного;
б) етимологічного; в) орфографічного; г) орфоепічного.
Словник іншомовних слів – це різновид словника:
а) тлумачного;
б) перекладного;
в) термінологічного, г) етимологічного.
Призначення орфографічних словників:
а) розкрити лексичне значення слів;
б) подати слова і словоформи в їхньому нормативному написанні;
в) подати правильну вимову слова;
г) дати довідку про походження лексеми.
Словники-довідники з культури мови подають:
а) проблемні випадки слововживання;
б) лише загальноприйняті усталені форми слів;
в) діалектні слова та їхні літературні відповідники;
г) переклад слів з однієї мови на іншу.
Словники скорочень розшифровують: а) складноскорочені слова та абревіатури; б) математичні символи;
в) умовні позначки;
г) склади і звуки слова.
Нормативне наголошування можна перевірити за словником:
а) власних назв;
б) скорочень;
в) фразеологічним;
г) наголосів.
Який словник подає відомості про правильну вимову і наголошування слів:
а) словотвірний;
б) орфоепічний;
в) орфографічний;
г) тлумачний.
Синонімічний словник – це словник, який містить слова:
а) подібні за звучанням і написанням;
б) близькі або подібні за значенням;
в) протилежні за значенням;
г) з однаковим звучанням та написанням.
Словник, який містить слова близькі за звучанням, – це словник:
а) синонімів;
б) антонімів; в) паронімів; г) омонімів.
Орфографічний словник подає:
а) орфограми в алфавітному порядку;
б) перелік слів і словоформ у їхньому нормативному написанні;
в) тлумачення значення слів;
г) вимову та наголошування слів.
Тлумачні словники – це словники, що: а) розкривають лексичне значення слова; б) містять відомості про будову слова;
в) подають типові словосполучення і фразеологічні звороти;
г) регламентують написання слів.
Словник іншомовних слів – церізновид тлумачного словника, в якому розкривають значення:
а) діалектних слів,
б) запозичених слів;
в) міжмовних омонімів;
г) нових слів.
У словнику іншомовних слів НЕ подають:
а) лексичного значення;
б) буквального перекладу слова;
в) вказівки на мову-джерело;
г) граматичної довідки.
Словник, у якому подано терміни певної галузі знань, – це:
а) термінологічний;
б) етимологічний;
в) інверсійний;
г) універсальний.
Термінологічний словник – це словник, який містить:
а) нові та іншомовні слова;
б) ненормативну лексику;
в) терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва;
г) жаргонну лексику та сленг.
Історичний словник – це словник:
а) історичних термінів;
б) лексики давніх писемних пам’яток;
в) історичних подій, поданих у хронологічному порядку;
г) історії словникарства.
Словник, який подає проблемні випадки слововживання, – це словник:
а) інверсійний;
б) культури мови;
в) морфемний;
г) паронімів.
Джерелами для створення «Історичного словника українського язика» за редакцією Є. Тимченка слугували тексти:
а) законів про українську мову;
б) давніх українських писемних пам’яток;
в) розмовного та художнього стилів;
г) художньої літератури.
Лексичні норми літературної мови фіксує словник:
а) орфографічний;
б) тлумачний;
в) етимологічний;
г) орфоепічний.
Словникову статтю «ВТІШÁТИ, -шаю, -шаєш, втíшити, -шу, -шиш 1) радовать, обрадовать, порадовать, разг. Утешать, утешить; доставлять, доставить удовольствие; несоверш. розм. отрадой (для кого); 2) (успокаивать) утешать, утешить» узято зі словника:
а) термінологічного;
б) тлумачного;
в) перекладного;
г) історичного.
Словникову статтю «ВЕРХ, у, розм. 1. Верхня, найвища частина чого-небудь;
вершина. Гей, у лісі, в лісі Стоять два дубочки, Гей схилилися верхи до купочки (Українські народні ліричні пісні, 1958, 215)» узято зі словника:
а) термінологічного;
б) тлумачного;
в) перекладного;
г) історичного.
Словникову статтю «МРІЯТИ (створювати в уяві образ когось, чогось, поринати в мрії; прагнути в думках до когось, чогось), МАРИТИ, ГАДАТИ,СНИТИ, МРІТИ розм.; ФАНТАЗУВАТИ (поринати в фантазії). Галина перед війною мріяла поступити в кіностудію)» узято зі словника:
а) термінологічного;
б) синонімів;
в) перекладного;
г) історичного.
Словникову статтю «Вікінги – із старосканд. 1. Учасники морських походів скандинавів у кінці 8 – середині 11 ст. У Київській Русі їх називали ще варягами, у західній Європі – норманами. 2. Стародавні скандинавські національні» узято зі словника:
а) тлумачного;
б) іншомовних слів;
в) інверсійного;
г) історичного.
Словникову статтю «Додаток, -тка, ч. 1. рідко. Дія за знач. додавати, додати
1-3. 2. Те, що додається, служить доповненням до чого-небудь. 3. грам.
Другорядний член речення, який перебуває в об’єктних відношеннях із підпорядковувальним членом» узято зі словника:
а) енциклопедичного;
б) термінологічного;
в) словника іншомовних слів;
г) тлумачного.
Значення слова асоціація допоможе з’ясувати:
а) орфографічний словник;
б) орфоепічний словник;
в) словник іншомовних слів;
г) фразеологічний словник.
Значення слова електроліз можна з’ясувати з допомогою:
а)орфографічного словника;
б) діалектного словника;
в) словника термінів;
г) орфоепічного словника.
Про значення слова аломорф можна дізнатися зі словника:
а) термінологічного;
б) етимологічного;
в) орфографічного;
г) орфоепічного.
Інформацію про поділ слова перечитування на значущі частини містить словник:
а) частотний;
б) інверсійний; в) словотвірний; г) морфемний.
Словникові статті на зразок:
Осел, віслюк, ослиха, ослиця, ослюк, осля, осляр, ослятина, ослиний, ослячий, ослити; - р. осѐл, бр. асѐл, др. oсьлъ, п. osiol, osiel, ч. osel, слц. osol, вл. нл. wosol…; - псл. Osьlъ; запозичення з готської або латинської мови; гот. asilus
«осел» походить від лат. аsellus, зменш. до asinus, яке … через фрако- іллірійське посередництво прийшло з якоїсь малоазіатської (можливо, іранської) мови – подає словник:
а) тлумачний;
б) етимологічний;
в) словотвірний;
г) іншомовних слів.
Знак ~ в перекладних словниках позначає:
а) неправильне дієслово;
б) незмінну початкову частину реєстрового слова;
в) омоніми до слова;
г) фразеологізм із реєстровим словом.
Знак ◊ у тлумачних словниках позначає:
а) неправильне дієслово;
б) незмінну початкову частину реєстрового слова;
в) омоніми до слова;
г) фразеологізм із реєстровим словом.
Упорядником «Словаря української мови» у 4-х томах (1907–1909 рр.) є:
а) М. Зеров;
б) Б. Грінченко;
в) І. Рудченко;
г) П. Грабовський.
Першою українською пам’яткою (1073 р.), яка містила лексикографічне опрацювання слів, є:
а) Руська Правда;
б) Изборник Святослава;
в) Лексис. Сирьчъ реченія въкратъць събранны и из Словенскаго языка…;
г) Лексикон славеноросскій и Именъ тлъкованіє….
Пояснення значення окремих слів на полях тексту і в самому тексті давніх рукописних книг – це:
а) виноски;
б) глоси;
в) примітки;
г) індекси.
Перекладні словники – подають:
а) тлумачення слів певної мови;
б) написання слів певної мови;
в) переклад слів та висловів з однієї мови на іншу;
г) вимову і наголошування слів певної мови.
Термінологічні словники НЕ бувають:
а) перекладними;
б) тлумачними;
в) багатомовними;
г) з етимологічною довідкою.
Фразеологічні словники НЕ бувають:
а) перекладні;
б) тлумачні;
в) тлумачно-перекладні;
г) з транскрипцією.
Словники-довідники з культури мови НЕ призначені:
а) розкривати основні поняття культури мови;
б) закріплювати різні типи мовних норм;
в) подавати проблемні випадки слововживання;
г) фіксувати різні форми написання слів.
Граматична характеристика реєстрового слова передбачає вказівку на:
а) правопис слова;
б) рід та відмінкове закінчення слова;
в) емоційне забарвлення слова;
г) вимову слова.
Підкреслена частина словникової статті «АНЕКСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території. У «Зверненні до народів і урядів воюючих країн» запропонував негайно укласти мир — мир без анексій і контрибуцій (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30)»– це:
а) додаткові параметри;
б) граматична характеристика;
в) ілюстрація;
г) умовні позначки.
Підкреслена частина словникової статті «АНЕКСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території.
У « Зверненні до на ро дів і ур ядів во юючих кра ї н» зап роп онува в нег ай но укла сти
м ир – м ир без анексій і ко нтр и буцій (Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30)»– це:
а) додатковий коментар;
б) ілюстрація;
в) виписка;
г) підтвердження.
Підкреслена частина словникової статті «АНЕКСІЯ, ї, жін. Насильне приєднання, загарбання якоюсь державою іншої країни або частини її території. У «Зверненні до народів і урядів воюючих країн» запропонував негайно укласти мир – мир без анексій і контрибуцій(Вісник АН УРСР, 1, 1957, 30)»– це:
а) додатковий коментар;
б) ілюстрація;
в) виписка;
г) паспортизація.
Про вимову слова студентство можна дізнатися зі словника:
а) тлумачного; б) орфографічного;
в) словотвірного; г) орфоепічного.
Про походження слова підмет можна дізнатися зі словника:
а) історичного;
б) фразеологічного;
в) етимологічного;
г) словотвірного.
Наведена словникова стаття «Батальйон – птах, що живе на заболочених територіях Євразії та Африки; довж. бл. 30 Говерла, найвища вершина Укр. Карпат і всієї України; розташована на хребті Чорно гра, на межі Івано- Франківської обл., у межах охоронної зони Карпатського заповідника; вис.
2061 м; конусоподібної форми, складається з пісковиків та конгломератів» –
узята зі словника:
а) енциклопедичного;
б) тлумачного;
в) іншомовних слів;
г) термінологічного.
