Культура мови

Культура мови – це:

а) розділ науки про мову, який вивчає стан і статус норм літературної мови в певну епоху;

б) рівень освіченості, вихованості людини;

в) рівень розвитку суспільства у певну епоху;

г) рівень лінгвістичної компетенції мовної особистості.

Культура мови – це:

а) розділ мовознавства, що займається виробленням основних норм орфоепії та законів милозвучності;

б) галузь мовознавства, що займається кодифікацією норм на всіх мовних рівнях;

в) розділ мовознавства про всебічне багатство мови;

г) галузь мовознавства, що займається укладанням словників.

Культура мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:

а) досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;

б) користуватися мовою в повсякденному житті;

в) добирати варіанти форм, слів, словосполучень, конструкції речень;

г) досконало знати діалектизми та використовувати їх.

Основними критеріями культури мовлення є:

а) правильність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота;

б) популярність, естетичність, милозвучність;

в) чіткість, гучність, передбачуваність;

г) логічність, експресивність, естетичність.

Критеріями культури мовлення є:

а) точність, правильність, багатозначність, паспортизація, синхронність;

б) прозорість, синонімічність, багатозначність, паспортизація, синхронність; в) популярність, естетичність, милозвучність, чіткість, виразність, передбачуваність;

г) точність, правильність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Основними аспектами вияву культури мовлення є:

а) порядність і багатство, етика і хороший тон, поліфункціональність;

б) нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність;

в) дохідливість, чіткість, логічність, послідовність, переконливість, однозначність;

г) логічна стрункість, багатство, точність, ясність, чистота.

Визначте комунікативні ознаки культури мовлення:

а) правильність, змістовність, емоційність, вербальність, багатство, чистота;

б) логічність, вміння керувати спілкуванням, тональності спілкування;

в) правильність, логічність, змістовність, багатство, виразність, доречність;

г) популярність, невербальність, багатство, чистота.

Правильність – визначальна ознака культури мовлення, яка передбачаєдотримання:

а) усіх норм, які діють у мовній системі;

б) загальноприйнятих норм поведінки;

в) законів, які регламентують використання мови в суспільному житті;

г) правил спілкування.

Змістовність – визначальна ознака культури мовлення, яка передбачає: а) вміння добирати потрібний матеріал та підпорядковувати його обраній темі; б) сукупність різних видів повідомлень;

в) розмежування конкретного й абстрактного значення слова;

г) процес називання предметів.

Багатство – ознака культури мовлення, яка передбачає вміння:

а) використовувати різноманітні мовні засоби та конструкції;

б) вживати слова відповідно до їхнього лексичного значення;

в) уникати стандартних типових висловів-кліше, емоційно-образної лексики;

г) використовувати слова відповідно до стилю мови.

Доречність мовлення – це:

а) відповідність мовлення правилам сучасної літературної мови;

б) врахування ситуації спілкування, адресата мовлення, мети й умов спілкування;

в) врахування правил мовного етикету;

г) врахування стилю мовлення.

Логічність мовлення – це:

а) правильне мовлення, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знанні

об’єктивної дійсності;

б) дотримання стилістичних норм;

в) смислова погодженість частин висловлювання й тексту;

г) відповідність мовлення мовним нормам.

Чистота мовлення – це:

а) відсутність у мові позалітературних елементів;

б) максимальне насичення тексту різними мовними засобами;

в) зрозумілість для адресата висловленої думки;

г) відповідність мовлення мовним нормам.

Точність мовлення – це:

а) відсутність у мові позалітературних елементів;

б) максимальне насичення тексту різними мовними засобами;

в) зрозумілість для адресата вираженої мовою думки;

г) відповідність самого мовлення предметові мовлення.

Ознака культури мовлення, що полягає у вмінні забезпечувати смислові зв’язки між словами і реченнями в тексті, – це:

а) логічність;

б) виразність;

в) доречність;

г) змістовність.

Ознака культури мовлення, що полягає у вмінні враховувати обставини спілкування, категорію слухачів, – це:

а) логічність; б) виразність;

в) доречність; г) змістовність.

Мовний суржик – це:

а) нечиста, скалічена мова як результат штучного змішування елементів різних мов;

б) варіант літературної мови, призначений для використання в побуті; в) народна мова, яка поєднує літературні та діалектні мовні елементи; г) літературна мова з елементами просторіччя.

Мовний суржик – це:

а) штучно змішана, скалічена мова;

б) поєднання літературних і говіркових мовних елементів;

в) сленг, жаргон, професійна лексика;

г) поєднання діалекту, сленгу, термінів.