Екзаменаційні питання

з курсу «Технологія організації реконструкції будівель і споруд»

1. Бетонування конструкцій.

2. Ремонт і підсилення дерев’яних конструкцій.

3. Попередня оцінка вартості реконструкції і доцільність її проведення.

4. Суть загального обстеження будівель і споруд.

5. Підсилення і способи усунення дефектів стін.

6. Варіанти підсилення конструкцій будівлі у зв’язку із зміною призначення.

7. Класифікація та способи ремонту і підсилення з/б конструкцій.

8. Способи ремонту і підсилення металевих конструкцій.

9. Особливості реконструкції виробничих будівель.

10. Реставрація кам’яних споруд.

11. Проектування, ремонт і підсилення з/б конструкцій.

12. Загальні вимоги при реконструкції будівель.

13. Підсилення та зміцнення перемичок.

14. Захист конструкції від природних і техногенних впливів.

15. Подача даних та проектування реконструкції.

16. Суть обстеження будівель і споруд.

17. Перепланування і модернізація житлових будівель.

18. Заміна перекриттів.

19. Розрахунок підсилення з/б конструкцій.

20. Ремонт і підсилення армокам’яних конструкцій.

21. Реконструкція окремих будівель.

22. Надбудови над будівлями.

23. Підсилення фундаментів.

24. Обгрунтування проведення реконструкції будівель.

25. Ремонт і підсилення з/б конструкцій.

26. Контроль якості і примінення робіт при монтажі.

27. Земляні роботи в зимових умовах.

28. Підвищення теплозахисту та звукоізоляції будівель.

29. Підсилення колон і кам’яних стовпів.

30. Фундаменти глибокого закладання, їх реконструкція.

31. Класифікація способів ремонту підсилення колон і кам’яних стовпів.

32. Основні причини, які привели до розрушення фундаментів і конструкцій.

33. Особливості бетонних робіт в зимових умовах.

34. Підсилення і зміцнення перемичок, балок та ригелів.

35. Дотримання нормативних вимог до перебудови будинків і споруд.

36. Вимоги до впровадження робіт по ремонту і підсиленню кам’яних і армокам’яних конструкцій.

37. Підсилення сталевих конструкцій і вимоги до виконання робіт.

38. Контроль якості робіт реконструкції будівель і споруд.

39. Подача даних про матеріали для проектування реконструкції.

40. Основні види дефектів з/б конструкцій.

41. Вимоги до впровадження робіт по підсиленню з/б конструкцій на підприємствах хімічної промисловості.

42. Модернізація інженерного обладнання підприємств харчової та легкої промисловості.

43. Вимоги до виконання ремонту та підсилення дерев’яних конструкцій.

44. Підсилення фундаментів, обладнання, які працюють в агресивному середовищі.

45. Особливості бетонних робіт під водою.

46. Проектування і підсилення сталевих конструкцій після впливу на них високих температур.

47. Інженерні вишукування будівельного майданчика об’єкту, який підлягає реконструкції.

48. Мета і завдання обстеження будівель і споруд.

49. Захист кам’яних і армокам’яних конструкцій від природних і техногенних впливів.

50. Підсилення конструкцій промислових будівель (ферми, балки, колони, ригеля, плити покриття і перекриття).

51. Умови розміщення об’єктів громадського призначення в будинках, які підлягають реконструкції.

52. Прийом перепланування існуючих будинків.

53. Особливості земляних робіт при реконструкції.

54. Поточні ремонти при перебудові будинків.

55. Організаційно-технічні прийоми реконструкції.

56. Порядок одержання дозволу на перебудову та перепланування.

57. Знос, розбірка, демонтаж будівельних конструкцій.

58. Особливості монтажно-демонтажних робіт при реконструкції.

59. Склад проектної документації для реконструкції будинків.

60. Контроль якості і приймання робіт по ремонту і підсиленню армокам’яних конструкцій.

61. Основи і фундаменти. Вимоги при реконструкції.

62. Особливості земляних робіт при реконструкції промислових будівель.

63. Захист дерев’яних конструкцій від грибків.

64. Система планово-запобіжних ремонтів будівель і споруд.

65. Заміна перекриттів при реконструкції.

66. Підсилення сталевих колон і ферм.

67. Визначення фактичних характеристик конструкцій.

68. Характеристика дефектів будівельних конструкцій.

69. Порядок отримання дозволу на перепланування.

70. Склад проектної документації при реконструкції будівель і споруд.

71. Особливості монтажно-демонтажних робіт в зимовий період.

72. Технологія заміни дерев’яних перекриттів.

1. Бетонування конструкцій.

Масивні бетонні малоармовані конструкції - мостові опори, підпірні стіни, товсті фундаментні плити, фундаменти під устаткування - виконують з жорстких сумішей. У ППР вказують розбиття масиву на блоки бетонування, розміри яких встановлюють так, щоб максимально понизити шкідливий вплив температурних деформацій, що викликаються підвищенням температури бетону при його твердненні. Замикаючий блок бетонують після усадки і охолоджування смыкаемых блоків. Укладання суміші і ущільнення її глибинними вібраторами ведуть горизонтальними шарами однакової товщини без перерв і в одному напрямі. Товщину шаруючи бетонування приймають, виходячи з таких умов. Проміжок часу t залежить від проміжку часу між зачинненням і початком схоплювання цементу tx і від тривалості транспортування і укладання першої порції бетонної суміші Якщо задана інтенсивність подачі бетонній суміші і характеристики вібраторів, то, користуючись формулою, встановлюють розміри блоку в плані, що зазвичай не перевищують 60 м2. Висоту блоку Я обмежують 4,5 м. Верхній шар в проміжних блоках залишають шорстким для кращого зчеплення блоків між собою. Вихідний шар у верхньому блоці ущільнюють і загладжують поверхневими вібраторами. Перерви при укладанні суміші в блоки фундаментів під устаткування, що сприймають динамічні навантаження, не допускаються. Конус, що утворюється при порційній подачі бетонній суміші, розрівнюють вібраторами до здобуття рівномірного шару. Вібратор занурюють в конус бетонної суміші вертикально і з нахилом до 30° і переміщають в такому положенні у бік зниженої частини шару. Бетонну суміш, що подається безперервно, розрівнюють і ущільнюють вібраторами послідовно у міру подачі з швидкістю, що забезпечує рівномірне ущільнення всього шару. Вібратор занурюють в шар бетону так, щоб робочий наконечник заходив в раніше укладений, але ще не початкуючий схоплюватися бетон на глибину 5...10 див. Відстань перестановки вібраторів залежить від жорсткості бетонної суміші: 30...40 см для вібраторів з гнучким валом і 35...50 см для вибробулав. До бетонування балок і плит перекриттів, монолітно пов'язаних з колонами і стінами, приступають через 2 ч після бетонування верти-кальных конструкцій, аби бетон, укладений в них, встиг дати первинне осідання. Балки і прогони заввишки менше 800 мм бетонують шарами по 35... ...40 см одночасно з плитами. При більшій висоті балок їх бетонують окремо, владнуючи по висоті робочий шов. Бетонну суміш в балках ущільнюють глибинними вібраторами з гнучким валом, а в плитах - вибробрусами і поверхневими вібраторами. Робітник встановлює поверхневий вібратор у вихідне положення, включає двигун і гачком пересуває вібратор до кінця захватки, потім переміщає його перпендикулярно до сліду на відстань 30... Внутрішня интеграция.40 см і пересуває паралельно пройденной смузі у зворотному напрямі, перекриваючи попередню смугу на 3...5 див. Товщина шарів бетонної суміші при укладанні її в плити з подвійним армуванням не повинна перевищувати 120 мм, а в плити з одиночним армуванням або бетонні - 250 мм. Плити перекриття бетонують у напрямі другорядних або головних балок, подаючи суміш у напрямі раніше укладеного бетону. Зведення великої протяжності ділять на обмежені по довжині ділянки бетонування робочими швами, розташованими перпендикулярно до створюючої зведення. Бетон укладають в захищені ділянки симетрично, рухаючись від п'ят до замку, аби забезпечити збереження форми опалубки. Підстилаючий бетонний шар під підлоги і плиткові конструкції владнують смугами шириною 3...4 м через одну, уплотняя суміш віброрейками або бетоноукладочными машинами. При зведенні масивних малоармованих конструкцій в бетонну суміш в процесі укладання втапливают камені («родзинки») великою більше 150 мм, але не більш Va найменшого розміру конструкції. Камінь подають в контейнерах і рівномірно розміщують за площею блоку, відступаючи на 300 мм від опалубки. Для ущільнення суміші застосовують глибинні вібратори з діаметром вібронаконечника до 200 мм.