16. Елементи національної світової валютної систем

Національнавалютна система - інституційно-правова форма організаціївалютнихвідносинкраїни.

Їїструктурнимиелементами є:

1. національна валюта — грошоваодиницякраїни;

2. валютний паритет як основа валютного курсу;

3. режим курсу національноївалюти;

4. організаціявалютного ринку;

5. національніоргани, щообслуговують та регулюютьвалютнівідносиникраїни;

6. умовиобмінунаціональноївалюти на золото та іншівалюти — конвертованістьвалюти

Світова (міжнародна) валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, що обумовлюється розвитком міжнародної економіки як цілісної системи і закріплюється міждержавними угодами.

Світовий грошовий товар є першим елементом валютної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнароднимгрошовим товаром було золото, пізніше в міжнароднихрозрахунках стали використовуватикредитнігроші (векселі, банкноти, чеки та депозити).

Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в міжнародних розрахунках, називають міжнародною ліквідністю. Це золото, вільнооборотнівалютні запаси держав та міжнароднігроші.

Другим елементомсвітовоївалютноїсистеми є валютний курс. Цеміновавартістьнаціональних грошей однієїкраїни, виражена в грошовиходиницяхіншихкраїн. Існуютьфіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютнікурси. В основу фіксованого валютного курсу покладеномонетний паритет (ваговийвміст золота в національнихгрошовиходиницях), плаваючівалютнікурси не зв’язані з монетними паритетами, а визначаються через зіставленняпаритетівкупівельноїспроможності валют, тобтооцінки в національних грошах вартостіоднойменного "кошика" товарів.

Третімелементомсвітовоївалютноїсистемивиступаютьвалютні ринки. Першим таким ринком бувринок золота як грошового товару, де золото продавалось наосновіофіційноїціни, щобулазакріпленаміжнародним договором. Сьогодніцінана золото складаєтьсяпідвпливомпопиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайнийтоварнийринок.

Четвертий елемент світової валютної системи — це міжнародні валютно-фінансові організації: Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції і розвитку ,які створюють групу Світового банку, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку та ін.

Отже, Національна валютна система є органічною частиною системи грошових відносин окремих держав, а світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або, навпаки, — обмежувати їх інтенсивність. Тому розвитокміжнароднихекономічнихвідносинзначноюміроюзалежитьвід характеру світовоївалютноїсистеми і дієвостіфункціонуванняїїінститутів.

17. Суть та форми міжнародних розрахунків

Міжнародні розрахунки — це система організації та регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, експортери та імпортери. В основу міжнародних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

Використовуються такі основні форми міжнародних розрахунків:

1. Акредитив - це доручення однієї кредитної установи іншій здійснити оплату товарно-транспортних документів за рахунок зарезервованих коштів. Ця форма найбільш складна і затратна. Акредитивом може бути зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта-імпортера, здійснити платіж на користь експортера або забезпечити його платіж іншим банкам у межах визначених сум та обумовленого терміну проти документів, наведених у акредитиві.

2. Інкасо - це форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів.

3. Банківський переказ є розрахунковою банківською операцією, яка здійснюється через подання телеграфного, поштового або електронного доручення одного банку іншому. Здійснення банківського переказу містить такі операції:

1) передача експортером необхідних документів імпортеру;

2) виставлення імпортером платіжного доручення в банк, що його обслуговує (банк-імпортера);

3) списання коштів з рахунку покупця і зарахування їх на рахунок Лоро-ІІ банку експортера;

4) повідомлення банку експортера або здійснення розрахункової операції;

5) списання коштів з рахунку Лоро-І банку імпортера та зарахування їх на рахунок експортера;

6) повідомлення експортера про зарахування на його рахунок відповідної суми коштів.

4. Авансові розрахунки - це форма розрахунку, за якою оплата товарів імпортером здійснюється до відвантаження, а інколи навіть до виробництва товару. Вона найвигідніша для експортера.

5. Розрахунки з відкритим рахунком зводяться до періодичних платежів імпортера експортеру після одержання товару. Застосовуються за регулярних поставок при довготривалих торговельних зв'язках. Ці розрахунки вигідні для імпортера і невигідні для експортера (уповільнюють оборот капіталу, збільшують ризик).

6. Валютний кліринг - це угода між керівництвом двох і більше країн про обов'язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов'язань. Ця форма міжнародних розрахунків використовується для зменшення потреби в грошових коштах і для спрощення процесу обміну платіжними повідомленнями.