14. Методи регулювання міжнародної міграції робочої сили.

Міжнародна міграція являє собою стихійний процес розподілу трудових ресурсів у світі між національними та інтегральними ланками світового господарства. Економічною основою такого розподілу є відчуження безпосередніх виробників від засобів виробництва, неможливість придбати об'єкти власності виробничого та послугового напрямку в своїй країні, нерівномірність соціально-економічного розвитку різних країн. З певним припущенням можна сказати, що трудова міграція є важливим джерелом формування світового ринку праці.

Регулювання міграції робочої сили дуже складний процес. Його удосконалення і розвиток відбуваються протягом великого терміну часу. Складнощі міграційних процесів спонукають до постійного прогнозування цього ринку. В наш час регулювання міжнародної міграції робочої сили здійснюється на різних рівнях за допомогою різних методів і різними формами, міжнародними організаціями, міжурядовими угодами. Це дає змогу досягти мети, яку ставлять країни-експортери та імпортери робочої сили.

В цьому процесі задіяні уряди держав та специфічні міжнародні організації. Розглянемо рівні регулювання. Міжнародна практика регулювання міжнародної міграції робочої сили включає наступні рівні:

• національний — сукупність заходів окремої держави щодо здійснення міграційної політики у своїй країні;

• міжнародний — система заходів міжнародних організацій щодо здійснення регулювання ММРС;

• інтеграційний — методи, які застосовуються країнами-учасницями інтеграції щодо регулювання ММРС в рамках інтеграційного об'єднання.

До методів регулювання міжнародної міграції робочої сили належать:

1) адміністративно-правові включають адміністративні і економічні методи:

— законодавство про юридичний, політичний і професійний статуси іммігрантів;

— національні служби іммігрантів, які проводять:

• контроль за в'їздом іммігрантів до країни;

• видають дозвіл на в'їзд на роботу;

• видають дозвіл на перебування іммігрантів у країні;

— міжурядові угоди з регулювання міграції робочої сили;

2) економічні методи включають:

а) вербування іноземних робітників, що включає такі стимули:

• надання роботи;

• порівняно високий рівень заробітної плати;

• житлові умови;

• отримання кваліфікації й освіти;

• медичне обслуговування тощо;

б) залучення приватних посередників до вербування іммігрантів;

в) видання ліцензій, які дозволяють вербувати робітників за кордоном.

Важливою формою регулювання міграції з боку держави є встановлення кількісних квот на в'їзд іммігрантів до країни. Сенс кількісних обмежень полягає в тому, що з їх допомогою забезпечується поступовість напливу іммігрантів до країни, виключається їх безконтрольний в'їзд, а отже, зводяться до мінімуму можливі негативні зовнішні ефекти. 

15. Головніцілі й напрямки діяльності мом

Міжнародна організація з міграції (МОМ) є міжнародноюміжурядовоюорганізацією, заснованоюпід час конференції у м. Брюсселі 5 грудня 1951 року. Відповідно до Статуту МОМ, метою організації є координаціяміжнародноїміграційноїполітики з боку держав та міжнароднихорганізацій, створення форуму для обговоренняактуальнихпитань у сферіміграції, а такожнадання державам технічної та консультативноїдопомогизадляреалізаціїконкретнихпроектів у міграційнійсфері. Загальначисельністьпрацівників МОМ складає 8100 осіб.Головною підставою для їїстворення послужила необхідністьврегулювання великих потоківмігрантів у Європівнаслідок Другоїсвітовоївійни.

МОМ сприяєгуманній та упорядкованійміграції на благо всіх через наданняпідтримки та послуг урядам та мігрантам. Нині, вона нараховує 125 держав-членів, інші 18 є країнамиспостерігачами, маєпредставництва у більшніж 100 країнах.

МОМ включає (157) країн-членів і ще 10 країнмають статус спостерігачів. Організаціямаєпонад 100 регіональнихофісів, її Штаб-квартира знаходиться в Женеві (Швейцарія).

МОМ підтримуєзабезпеченняврегульованого та гуманного міграційного менеджменту, міжнародне партнерство у вирішенніміграційнихпитань, пошукпрактичнихрішеньміграційних проблем, а такожнадаєгуманітарнупідтримкумігрантам, якіїїпотребують, включаючибіженців та осіб, якібулизмушенізалишитисвоїбудинкиабомісцязвичайногопроживання.

Конституція МОМ визнаєзв’язокміжміграційним та економічним, соціальним та культурнимрозвитком, а також право на свободу переміщення.

Головніцілі й напрямки діяльності МОМ:

1. управлінняміграцією в інтересахусіхвтягнутихсторін;

2. тіснаспівпраця з урядами країн, представлення та захистінтересів людей, щообралидля себеміграцію як єдинийможливийзасібвирішеннясвоїх проблем;

3. попередження і боротьба з негативнимиміграційнимиявищами — торгівля людьми, рабство (в тому числісексуальне) трудовихмігрантів.

МОМ поставлено такізавдання:

· управліннявпорядкованою і плановою міграцієюгромадян з урахуваннямспецифічних потреб країнеміграції та імміграції;

· переміщеннякваліфікованихлюдськихресурсів, спрямоване на економічний, соціальний і культурнийрозвитоккраїн-реци­пієнтів;

· організаціяміграціїбіженців, переміщенихосіб та іншихосіб, змушенихзалишити свою батьківщину;

· здійсненняроліміжнародного форуму, на якомудержави-учасниці та іншіпартнериобговорюютьнагромадженийдосвід, обмінюютьсяпоглядами, розроблюють заходи і сприяютьспівро­бітництву і координаціїзусиль у галузіміграції. Визнаючифундаментальний принцип свободипереміщенняосіб і необхідностітісногоспівробітництва держав з метою забезпеченнявпорядкованостісвітовихміграційнихпотоків, МОМ надаєпослуги в галузіміграції за запитамизацікавлених держав.