9.Інвестиційний клімат країни.

Інвестиційний клімат – це багатофакторна система цілеспрямованих вчинків та дій, яка свідомо формується на державному та регіональному рівнях в інтересах ширшого залучення на конкретну територію додаткових ресурсів, як у грошовій так і в матеріальній формах.

Формування сприятливого інвестиційного клімату держави обумовлює можливості щодо прискореного бачення її майбутнього. Логічним результатом дієвості інвестиційного клімату є досягнення визначених цілей інвестування.

Результативність інвестиційного клімату для конкретної території проявляється у двох аспектах: економічному та соціальному.

В економічному – через зростання (спад) макроекономічних показників, насамперед ВВП на душу населення та експортних потужностей. Що ж до соціального, то його проявом є зниження соціальних ризиків, зростання заробітної плати, а значить – і купівельної спроможності населення території.

Стан інвестиційного клімату залежить і від специфіки реалізації в державі базових основ забезпечення економічних свобод громадян, яких є шість, а саме: - володіти власністю; - заробляти на життя; - займатися підприємництвом; - інвестувати зароблені кошти в бізнес; - вести міжнародну торгівлю; - брати участь в усіх сферах ринкової економіки. Так, держави, де рівень зазначених свобод є забезпеченим, володіють 80 % світового багатства, і об’єктивно, що останнє активно впливає і на стан їх інвестиційного клімату.

За міжнародною класифікацією всі країни світу можливо поділити на чотири групи щодо забезпечення зазначених свобод, а саме:

1) вільні;

2) частково вільні;

3) майже не вільні;

4) не вільні.

Україна входить до третьої групи, що безпосередньо впливає на імідж держави щодо сприятливості інвестиційного клімату серед потенційних інвесторів.

Зазначимо, що в Україні в останні роки характерне зростання інвестиційних вкладень. Важливим фактором, що впливає на збалансованість фінансової системи та забезпечує динамічне зростання ВВП держави, є залучення й ефективне використання внутрішніх (вітчизняних) та зовнішніх інвестицій. Темпи залучення зазначених інвестицій суттєво залежать від стану інвестиційної привабливості та ризику конкретної території.

10. Сутність міжнародного кредиту як форми руху позикового капіталу, його функції в сучасному світовому господарстві.

Підміжнародним кредитом розуміютьрухпозичковогокапіталу у сфері МЕВ, пов’язаний з наданнямвалютних і товарнихресурсів на умовахплатності, строковостіповернення та забезпеченості.Беручи участь у кругообігукапіталу на всіхстадіях, міжнародний кредит опосередковуєйогоперехід з однієїформи в іншу: з грошової у виробничу, виробничої у товарну і товарної у грошову.

Закріплення за різнимикраїнами статусу позичальниківчикредиторіввизначається, з одного боку, наявнимивиробничимипотужностями та дефіцитомвнутрішніхфінансовихресурсів, а з другого – відноснимїхнадлишком та відсутністю сфер найприбутковішоговкладення.

Міжнародний кредит – це форма рухупозиковогокапіталу у сферіміжнароднихекономічнихвідносин, де кредиторами і позичальникамивиступаютьСубєктирізнихкраїн. Субєктамицихвідносинвиступаютьприватніфірми, комерційні банки, кредитніорганізації, нефінансовізаклади, держави та державніоргани, а такожрегіональніміжнародні банки розвитку, міжнародніфінансовіінститути.

Кредитнівідносинискладаються на принципах: повернення; терміновості; платності;гарантованості.

Функціїміжнародного кредиту: забезпеченняперерозподілуміжкраїнамифінансових і матеріальнихресурсів; збільшеннянагромадження в межах всьогосвітовогогосподарства за рахуноквикористаннятимчасововільнихгрошовихкоштів одних країн для фінансуваннякапіталовкладень в іншихкраїнах; прискоренняреалізаціїтоварів у світовомумасштабі.

У розвиткусвітовогогосподарстваміжнародний кредит відіграєважливу роль, сприяючирозвиткупродуктивних сил та розширеннюмасштабівторгівлі. Водночасвінможепризводити і до негативнихнаслідків, викликаючидиспропорції в економіцікраїн-кредиторів. Надмірнезалученняміжнароднихкредитів та їхнеефективневикористанняпідриваєплатоспроможністьпозичальниківвнаслідоксплативеличезнихвідсотків за кредит.