25.Форми економічної глобалізації.

В широкому розумінні глобалізацію можна визначити і як міжнародні відносини, і як суспільний процес. У першому випадку її можна тлумачити як відсутність будь-яких форм дискримінації іноземних партнерів у національних економіках різних країн. Такий погляд відображає найвищий рівень або форму глобалізації. Водночас, як процес глобалізації, він проявляє себе у зменшенні відмінностей між різними міжнародними економічними суб'єктами або представниками різних держав.

Ці форми передбачають, наприклад, на мікрорівні горизонтальну та вертикальну глобалізацію. Горизонтальна глобалізація проявляє себе під час злиття фірм, що продукують подібні або однорідні товари і за мету ставлять завдання їх подальшої реалізації через спільну систему розподілу, отримуючи при цьому додатковий прибуток за рахунок виробництва за кордоном товарів, які є аналогічними для фірми в країні базування.

Вертикальна глобалізація передбачає об'єднання фірм, що функціонують у різних виробничих циклах.

Існують такі форми міжнародної регіональної глобалізації, наприклад: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічні та політичні союзи.

Зона преференційної торгівлі – це зона з пільговими торговельними умовами, у якій дві або більше країн створюють преференції або умови зменшення взаємних тарифів з імпорту товарів, одночасно зберігаючи високі тарифи для інших. Найбільш показовим історичним прикладом такої форми є преференційна система Британської співдружності.

Для зон вільної торгівлі діє особливий пільговий режим торгівлі для країн- учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при збереженні їх у торгівлі з іншими країнами. Типовим прикладом такої зони є зона вільної торгівлі «США — Канада», північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).

Митний союз – це угода двох або декількох держав, яка передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу.

В економічному союзі вільний рух ресурсів та результатів виробництва доповнюються гармонізацією внутрішньої та зовнішньої політики. У країнах- учасницях функціонує єдина грошова одиниця. Прикладами таких союзів є, наприклад, Європейський Союз і США. На основі економічних створюються політичні союзи, у яких поряд з економічною проходить процес політичної глобалізації.

При утворенні зон преференційної та вільної торгівлі, митних союзів міждержавні глобалізаційні процеси охоплюють лише сфери обміну, тобто розвивається глобалізація в торгівлі. Глибші форми створюють умови для глобалізації у виробництві. Треба відзначити, що різні форми та темпи глобалізації в міжнародній економіці тісно взаємопов'язані.

27. Глобальні економ проблеми. Вирішення екологічних проблем.

Проблеми екологізації глобальних відносин, міжнародного науково-технічного та економічного співробітництва, охорони навколишнього середовища вперше були висунуті у другій третині XX ст. Вони стосувалися організаційних і фінансових заходів з міжнародного співробітництва у проблемах охорони довкілля. Тоді ж при ООН була створена Рада керівників програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). У 1973 р. ця Рада визначила основні напрями співробітництва, що охоплюють такі проблеми як: охорона здоров'я та підвищення добробуту населення, охорона ґрунтів і вод та боротьба з пустелями, освіта й інформаційне забезпечення охорони природи, захист ресурсів Світового океану, охорона рослинності, диких тварин, генетичних ресурсів, проблема енергетичних ресурсів та енергозбереження. Світове співтовариство було зорієнтоване на пошук ефективних шляхів розв'язання екологічних проблем соціально-економічного розвитку, усунення загрози глобальної екологічної катастрофи, асигнування у сферу природи та раціоналізації природокористування. Відтоді в розв'язанні проблем ліквідації екологічної небезпеки господарювання, нейтралізації шкоди природним ресурсам і біосфері активну участь беруть економісти-екологи, представники промисловості та аграрної сфери. Вже оголошені зонами екологічного лиха Азовське, Чорне, Балтійське та Японське моря. Зоною екологічного лиха визнано й Україну. Отже, екологічні проблеми мають економічне підґрунтя. Сучасна ситуація в системі природокористування характеризується такими особливостями: кількісним розширенням енерго-речовинного обміну між людством та навколишнім середовищем, глобалізацією впливу людини на біосферу, постійно зростаючим негативним антропогенним навантаженням на довкілля. Усе це вимагає від економічної науки глибокої уваги до сучасних глобальних проблем, потрібен її специфічний внесок у глобалістику щодо економічного обгрунтування проектів. Це дало б можливість сучасному людству вирішити загрозу глобальних проблем, що з'явилися перед ним і є важливим з точки зору само- збереження людської цивілізації.