4. Типологізація

Всі сторони особистості – характер, темперамент, задатки, здібності, знання, вміння, навички – взаємопов’язані і певною мірою вивчаються як соціологією, так і психологією.

Різне сполучення тих чи інших властивостей в різних комбінаціях, чи виділення однієї властивості, що переважає, дозволяє визначити типове в особистості.

Типологізація – розподілення маси об’єктів (особистостей) на групи за кількома ознаками (критеріями), чи системою ознак. Розрізняють а) психологічну та б) соціальну типологізацію.

а) Психологічна типологізація бере за основу психологічні властивості особистості, такі як:

• екстраверсія – спрямованість особистості на зовнішній світ та події в ньому;

• інтроверсія – протилежна властивість людини, що означає спрямованість особистості на її внутрішній світ;

• нейротизм – емоційна нестійкість, збудливість, напруженість, тривожність.

На основі цих властивостей виділяють такі психологічні типи особистості:

• Екстраверти – особистості, що спрямовані назовні: мають потребу у компанії, для них характерна розкутість поведінки, вони товариські, балакучі, імпульсивні, легко встановлюють контакти з різними людьми.

• Інтроверти – особистості, спрямовані всередину себе: вразливі, уникають гомінких компаній, важко вступають у контакт, сором’язливі, нерішучі, мають високе почуття відповідальності, повільні, серйозні.

• Амбаверти – особистості проміжного типу; особистості, що характеризуються набором якостей як першого так і другого типу людей.

а) Соціологічна типологізація здійснюється на основі таких характеристик як:

- ставлення до роботи та сім'ї;

- політичну та соціальну активність людей;

- релігійні погляди та ін.

Виділяють чотири основні типи особистостей:

1. Гармонійний тип – характеризується широкою гамою зв’язків із соціальним середовищем, широкими громадськими інтересами, широким спектром соціальних ролей, цікавою роботою.

2. Традиційний тип – характерні: середня за рівнем включеність у соціальне середовище;

- обмежене коло соціальних ролей; - не завжди позбавлене труднощів та невдач життя; - благополуччя сім’ї – основний орієнтир у житті.

3. Технократичний тип – характеризується доброю орієнтацією в умовах соціального середовища; - одноманітне життя, в якому переважає життєвий позитивний досвід, розмежування суспільного і власного; - переважає службова кар’єра, особисте життя.

4. Неадаптований тип – переважає негативний життєвий досвід; - відсутність чітких орієнтирів у житті; - випадковість вибору професії.

Тільки терпимість до людей з різними поглядами на життя та способи його організації і створення всім нормативних умов життя можуть забезпечити стабільність та саморегуляцію суспільних структур.

5. Соціалізація.

Ми вже згадували про те, що для позначення людини використовують різні поняття, зокрема індивід та особистість. Пригадавши значення цих понять, можна зробити висновок, що не кожний індивід є особистістю. Це пояснюється тим, що індивідом ми називаємо будь-якого представника людського роду, а особистістю лише тих людей, що діють в суспільстві самостійно відповідно до норм та правил, що прийняті в даному суспільстві або в межах тих соціальних систем, до яких включена особистість. Тому видається логічним те, що, наприклад, дітей ми навряд чи маємо право називати особистостями, адже в них не сформований комплекс індивідуальних соціальних якостей відповідно до соціальних норм. Але проходить певний час, дитина дорослішає, починає усвідомлювати дедалі складніші соціальні норми і поняття, переймає їх собі.

Процес включення індивіда в суспільство, в різні типи соціальних спільностей та соціальних структур шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально-значимі риси особистості, визначається як соціалізація.

Соціалізація – це процес включення індивіда в суспільство, процес освоєння індивідом протягом усього його життя соціального досвіду, соціальних норм і цінностей, культури людських відносин, ролей, видів діяльності, форм спілкування.

Таким чином, соціалізація – процес становлення особистості, отримання індивідом соціальних якостей, організації їх в певну систему.

Соціалізація людини відбувається через різноманітні процеси, що відбуваються в її житті, або, інакше кажучи, через механізми соціалізації.

Основними джерелами (або агентами) соціалізації є:

• сім’я, родина;

• система освіти та виховання (навчальні та виховні заклади);

• найближче соціальне оточення (друзі, знайомі);

• армія;

• засоби масової інформації;

• трудові колективи;

• громадська думка;

• культура.

До найважливіших механізмів соціалізації відносяться:

• гра (особливо на рівні первинної соціалізації);

• спілкування;

• спільна трудова діяльність;

• навчання;

• виховання – процес цілеспрямованого впливу на особистість з метою

- формування у людини відповідних якостей і рис і, насамперед,

- засвоєння нею культури.

• ідентифікація – процес ототожнення себе з іншою особистістю, колективом, що допомагає

людині оволодівати різними видами діяльності, засвоювати соціальні норми цінності і певні соціальні ролі (кіногерой, мати, батько).

• імітація (наслідування) - свідоме чи несвідоме сприйняття людиною досвіду інших людей, їх поведінки, вчинків, дій (всі йдуть і я йду, всі кричать на стадіоні і я кричу і т.д.)

• адаптація – процес пристосування особистості до соціального середовища та його вимог.

• інтеграція (лат. integratio – об’єднання, узгодження) – активна взаємодія людини з соціальним та політичним середовищем яке передбачає свідомий вибір соціальних орієнтацій і готовність приймати його цінності як свої власні.

Два рівні соціалізації.

1) первинна - засвоєння соціальних норм і цінностей дитиною, входження її в соціальне середовище, інакше кажучи, первинний рівень соціалізації пов'язаний з перетворенням дитини в особистість.

2) вторинна - засвоєння соціальних ролей, котрі визначають життєдіяльність дорослої людини. Вторинна соціалізація – це соціальне удосконалення дорослої людини.

Слід також зауважити, що соціалізація не припиняється тоді, коли дитина перетворюється в особистість. Адже в подальшому вона засвоює все нові і нові соціальні норми. До того ж постійно змінюється і саме суспільство, тому особистості доводиться постійно пристосовуватися, переймати нові правила та норми соціальної поведінки.

Як було вже зазначено, соціалізація здійснюється під стихійним та цілеспрямованим впливом великої кількості соціальних систем; соціальних спільностей та інститутів.

Збереження яких-небудь соціальних порядків відбувається за рахунок дотримання встановлених соціальних норм, - тобто типових зразків соціальних дій, еталонів поведінки.

За своїм характером соціальна поведінка може бути найрізноманітнішою: законослухняною або протизаконною, серйозною або легковажною, коректною або грубою, альтруїстичною або егоїстичною.

Внаслідок різноманітних причин духовного, економічного, політичного характеру в суспільстві завжди є люди з девіантною поведінкою (відхилення) – поведінкою, що відхиляється від прийнятих у суспільстві ціннісно-нормативних стандартів, тобто, коли частина людей орієнтується на норми та цінності, які відкидаються суспільством (правопорушення, проституція, наркоманія, злочинність). Поняття девіації було введено в соціології Е.Дюркгеймом при вивченні ним такого виду неадекватної поведінки як самогубство.

Американський соціолог Роберт Мертон розробив класифікацію девіантної поведінки, причину якої вбачав у розбіжності між цілями суспільства та соціально прийнятними засобами досягнення цих цілей.

Види девіантної поведінки (за Р.Мертоном):

• конформізм – пасивне, пристосовницьке прийняття готових стандартів у поведінці, безапеляційне визнання існуючих порядків, норм і правил, безумовне схиляння перед авторитетами;

• інноваційна – визнання цілей суспільства, але намагання реалізувати їх новими, нетрадиційними засобами (крадіжка, експропріація, рекет, рейдерство, націоналізація і т.д.);

• ритуалізм – не визнання суспільних цінностей, але дотримання певних “правил гри”, дія відповідно до розповсюджених суспільних уявлень про припустимі засоби досягнення цілей;

• ескейпізм – відхід, втеча людини від соціальної дійсності, не визнання ні соціальних цінностей, ні засобів їх досягнення (анархія, бродяжництво, наркоманія);

• бунт, заколот – активна протидія суспільним цінностям, відкидання та прагнення радикально змінити їх новими соціальними цінностями (радикалізм, тероризм).

Девіантна поведінка – це будь-які дії, що є відхиленням від соціальних норм та стереотипів. Розрізняють:

позитивну девіацію – самопожертва, над працездатність, героїзм;

негативну девіацію – крадіжки, тероризм, суїцид, наркоманія, злочинність та ін.

Формування особистості відбувається у конкретних соціальних умовах. Духовний і технологічний стан суспільства визначають ступінь гармонійності, всебічність розвитку особистості:

- з одного боку, особистість – це комплекс суспільних відносин, властивостей, що сформувався на вимогу оточення;

- з другого, особистість – це активний суб’єкт, який змінює відносини у суспільстві.

Соціологія вивчає не тільки дію суспільства на особистість, але й дію особистості на суспільство.

Соціальна активність – це соціальна дія людини, це певна якісна визначеність особистості, яка втілюється у вчинках, діяннях, направлених на укріплення чи руйнування, збереження чи розвиток яких-небудь соціальних порядків.

Таким чином, соціологія особистості

1. вивчає - соціальні і соціально – психологічні механізми формування внутрішнього світу особистості, - мотиви її відношення до соціальних факторів, що впливають на поведінку особистості в праці і побуті,

2. зв'язок цих факторів з групою, з даною соціальною системою в цілому.

? Контрольні завдання

1. Що вивчає соціологія особистості? У чому відмінність предмета соціології особистості від інших наук, що вивчають людину?

2. Поясніть різницю між поняттями "людина", "індивід", "індивідуальність", "особистість". Дайте визначення особистості.

3. Які Ви знаєте теорії поведінки особистості? До якої з них найбільше схиляєтесь?

4. У чому полягає основна відмінність між соціальною роллю та диспозицією особистості?

5. Чому існує велика кількість підходів щодо визначення структури особистості? Які з цих підходів Вам відомі?

6. На основі яких критеріїв виділяють психологічні та соціологічні типи особистості?

7. Назвіть і охарактеризуйте основні соціологічні типи особистості.

8. До якого з соціологічних типів Ви себе відносите? Чому?

9. Що таке соціалізація? Які її джерела та механізми?

10. Що таке девіантна поведінка? Які її види?

12