3. Соціологічні теорії особистості.

1). Ролева теорія особистості (Дж.Морено, Дж.Мід, р.Дарендорф, н.Грос).

Відповідно до цієї теорії особистість описується через засвоєння нею соціальних функцій та зразків поведінки, тобто ролей, які обумовлені соціальним статусом особистості в певній соціальній спільності, групі.

Оскільки ролі пов’язані з перебуванням людини одночасно в різних соціальних групах (робітник, батько, українець), то особистість - це похідна від сукупності тих груп, в які входить даний індивід.

Основні поняття цієї теорії: “соціальний статус”, “соціальна роль”, “ролевий конфлікт”.

а) соціальний статус – це місце, яке людина займає в суспільстві, в певній соціальній системі чи в системі соціальних відносин, що передбачає для неї певні права і обов’язки та, правила поведінки.

Отже, одна особа має декілька соціальних статусів: члена трудового колективу, чоловіка, батька, громадянина держави. Слід зазначити, що соціальних статусів є безліч, починаючи від статусу громадянина і закінчуючи, скажімо, статусом мешканця гуртожитку.

Всі статуси поділяються на:

- вроджені – ті, що ми отримуємо з народженням (стать, вік, національність), наприклад, статус сина чи доньки;

- набуті – ті, що ми набуваємо під час життя, наприклад, статус студента. Кожен статус передбачає для нас різні права й обов’язки, тому, наприклад, вдома ми поводимося зовсім не так, як на роботі чи в громадських місцях. Це дало можливість авторам цієї теорії говорити про різні соціальні ролі особистості. Так, в сім’ї ми граємо одну соціальну роль (наприклад, чоловіка, дружини, батька, дитини тощо), в трудовому колективі – іншу, а в компанії друзів – третю. Неважко помітити, що соціальна роль напряму залежить від соціального статусу, і в особистості може бути стільки соціальних ролей, скільки в неї є соціальних статусів.

б) соціальна роль – функція, модель (нормативно схвалений стиль) поведінки, яка об’єктивно запрограмована соціальною позицією особистості в системі соціальних відносин.

Соціальна роль – це певна модель, зразок поведінки особистості відповідно до її соціального статусу.

Справді, коли поведінка особи не виходить за рамки прав і обов’язків, які для неї надає той чи інший статус, то така поведінка має право називатися соціальною роллю, що її виконує ця особа. Інша справа, коли особистість нехтує власними обов’язками і зловживає правами. Рано чи пізно така ситуація призведе до конфлікту особи з людьми, що її оточують. Тому, коли поведінка особи виходить за межі її соціального статусу, не відповідає йому, таке явище називають ролевим конфліктом.

в) ролевий конфлікт – (зіткнення протилежних інтересів) переживання з боку суб’єкта протиборства ролевих вимог з боку різних соціальних спільностей, членом яких він виступає.

Як правило, ролеві конфлікти виникають тоді, коли інтереси члена соціальної групи не відповідають загальним груповим інтересам, що призводить до протиборства між членом групи і всією групою. З іншого боку, інтереси особистості формуються під впливом інших соціальних груп, членом яких вона також виступає. Отже, мова йде в першу чергу про протиборство різних соціальних груп з різними соціальними цінностями, членами яких є особистість. Цікаво, що конфлікт меншою мірою зачіпає соціальні групи, а здебільшого діє на саму особистість.

За рольовою теорією, життя людини є не що інше, як сукупність ролей, що вона виконує і соціальних конфліктів, які іноді виникають, а з допомогою соціальних статусів і соціальних ролей відбувається процес взаємодії між особистістю і суспільством – суспільство надає для особистості різні соціальні статуси, а особистість в свою чергу впливає на суспільство соціальними ролями.