1. Загальна характеристика договірних відносин щодо реалізації сільськогосподарської продукції

Відносини з приводу реалізації сільськогосподарської продукції мають свою невід’ємну специфіку. Це пов’язано з тим, що така продукція є товарами першої необхідності та з тим, що її виробництво необхідно для задоволення основних потреб та інтересів кожного громадянина. Разом з тим, за своїми властивостями вона різниться від більшості інших видів промислової продукції, а саме: при виробництві використовується земля; вона має обмежений строк використання; така продукція вимагає особливих умов зберігання; більшість її видів потребує переробки на протязі короткого терміну або відразу після виготовлення; її виробництво характеризується сезонністю, проте споживання відбувається на протязі всього року.

Забезпеченість продукцією сільськогосподарського виробництва та продуктами її переробки може говорити про стан продовольчої безпеки країни, оскільки недостатня її кількість може мати непередбачувані соціальні та економічні наслідки. Для України ці питання набули особливої значимості, оскільки сільськогосподарське виробництво займає чільне місце у економіці країни. Специфіка відносин з приводу реалізації сільськогосподарської продукції дозволяє говорити про специфіку їх правового регулювання цих відносин.

Розкриваючи загальну характеристику договірних відносин щодо реалізації сільськогосподарської продукції, слід підкреслити, що сільськогосподарська продукція є продуктом харчування, готовим до безпосереднього вживання, так і незамінною сировиною для промисловості. Особливість такої продукції полягає в нетривалості її збереження, що зумовлює необхідність застосування спеціальних режимів збирання, зберігання й доставки до споживача [18, с. 90].

До речі, у законодавстві України вживається широке розуміння сільськогосподарської продукції, тобто як продукції (товарів), що підпадають під визначення груп 1–24 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності згідно із Законом України «Про Митний тариф України» [1]. Відповідно до названого нормативно-правового акта, до сільськогосподарської продукції відносять: а) живі тварини та продукти тваринного походження (групи 01–05); б) продукти рослинного походження (групи 06–14); в) жири та олії тваринного або рослинного походження, продукти їх розщеплення, готові харчові жири, воски тваринного або рослинного походження (група 15); г) готові харчові продукти, алкогольні та безалкогольні напої і оцет, тютюн та його замінники (групи 16–24). При цьому така продукція (товари) мають вирощуватися, відгодовуватися, виловлюватися, збиратися, виготовлятися, вироблятися, перероблятися безпосередньо їх виробником [2, с. 52].

Якщо ми звернемося до законодавства ЄС, то відповідно до п. 1 ст. 32 Договору про заснування Європейського Союзу «до сільськогосподарської продукції належить продукція рослинницької, тваринницької, рибної галузей, а також продукти першої стадії переробки, безпосередньо пов’язані з такою продукцією» [3, с. 43].

Аграрне право не визначає загальні положення про договори, тому нормативне-правове регулювання договірних відносин в аграрному секторі економіки в сучасних умовах забезпечено значною мірою ЦК України, норми якого поширюються в рівному ступені на договірні відносини в будь-якій сфері, а також ГК України, тобто всі аграрно-правові договори підпорядковуються загальним правилам цивільного та господарського законодавства. Аграрне право в свою чергу визначає особливості їх правового регулювання. Особливості договірних від­носин сільськогосподарських підприємств виявляються в кожному структурному елементі договору (суб’єкти, предмет, зміст та ін.) [4, с. 78]. Така особливість договорів реалізації сільськогосподарської продукції є не зовсім бажаним явищем, оскільки все ж таки їх предметом є особливо коло аграрно-правових відносин, тому вважаємо, що такі договори повинні регламентуватися спеціальним нормативно-правовим актом.

Разом із тим, специфіка предмета договірних зобов’язань позначається на зміс­ті конкретного виду договорів, тобто на тих конкретних правах і обов’язках, що передбачаються конкретним договором для кожної з його сторін.

Таким чином, підсумовуючи, слід зазначити, що договірні відносини щодо реалізації сільськогосподарської продукції регулюються загальним правилам цивільного та господарського законодавства. Також слід підкреслити, що відносини з приводу реалізації сільськогосподарської продукції мають свою невід’ємну специфіку. Це пов’язано з тим, що така продукція є товарами першої необхідності та з тим, що її виробництво необхідно для задоволення основних потреб та інтересів кожного громадянина. Разом з тим, за своїми властивостями вона різниться від більшості інших видів промислової продукції, а саме: при виробництві використовується земля; вона має обмежений строк використання; така продукція вимагає особливих умов зберігання; більшість її видів потребує переробки на протязі короткого терміну або відразу після виготовлення; її виробництво характеризується сезонністю, проте споживання відбувається на протязі всього року.