- •1. Натуральна форма організації виробництва
- •2. Товарна форма організації суспільного виробництва
- •3.Товар і його властивості
- •4. Розвиток товару та товарного виробництва за сучасних умов.
- •5. Закони розвитку товарного виробництва.
- •6. Гроші, природа та функції грошей.
- •7. Грошові системи, типи грошових систем.
- •8. Номінальна та реальна вартість грошей
- •9.Основні види грошової пропозиції
- •10. Основні формули (агрегати) грошей
- •11.Кількісне рівняння обміну.
- •Грошова пропозиція та процентна ставка.
3.Товар і його властивості
Економічне благо в умовах товарного виробництва набуває форми товару.
Товар – продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу. Обмін або продаж, є одним із засобів задоволення тих чи інших потреб суспільства і з’являється разом із суспільним поділом праці та економічним відособленням окремих виробників, які спеціалізуються на виробництві різних продуктів.
Товар – це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну. Найважливішими характеристиками товару є його споживча вартість і вартість.
Споживча вартість – це здатність товару задовольняти будь-яку потребу людини.
Оскільки товар задовольняє потреби не самого виробника, а іншої особи, то він має не просто споживну вартість, а суспільну вартість, тобто є споживною вартістю для інших.
Вартість товару – це уречевлена в товарі суспільна праця виробника.
Вартість проявляється за допомогою зовнішньої форми її відбиття – мінової вартості.
Мінова вартість є певним кількісним співвідношенням (пропорцією), в якому товар одного роду обмінюється на товар іншого роду.
Наведена вище концепція товару і його властивостей в економічній науці відома як теорія трудової вартості. Вона була започаткована ще класиками політичної економії – А. Смітом та Д. Рікардо. Згодом вона розроблялась К. Марксом і його прихильниками.
Однак у сучасній неокласичній економічній теорії існують деякі інші підходи до характеристики товару та його властивостей. Зокрема введені в науковий обіг такі поняття, як “корисність”, “цінність” та “рідкість” товару.
Корисність у неокласиків, на відміну від споживчої корисності, поняття чисто суб’єктивне, індивідуальне для кожної конкретної людини. Вона показує ступінь задоволення або приємності, яку отримує конкретна людина від споживання того чи іншого товару чи послуги.
Цінність. Люди, купуючи ті чи інші товари, тим самим ніби оцінюють ступінь їхньої корисності конкретно для себе. Неокласики оцінку ступеня корисності блага індивідом подають як цінність. Тому корисність для цих категорій суб’єктивна. Цінність має лише те, що є цінним в очах покупця, чиї суб’єктивні оцінки і є основою для визначення виробленого блага як вартості.
Поєднання вартості і цінності та їхнє суспільне визнання відбивається в ціні.
Ціну можна вважати формою грошового вираження вартості й цінності товару.
Рідкість – характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.
Є й альтернативні теорії вартості:
теорія факторів (витрат) виробництва визначає вартість товарів за затратами на їхнє виробництво;
теорія попиту та пропозиції визначає вартість товарів за співвідношенням попиту і пропозиції на них у процесі обміну;
теорія трудової вартості оцінює вартість товарів залежно від затрат суспільно необхідної праці на їхнє виробництво (поділяє працю на конкретну та абстрактну , К. Маркс показав, що конкретна праця створює в товарі споживчу вартість, а абстрактна – вартість);
теорія граничної корисності визначає вартість товарів ступенем корисності останньої одиниці товару для споживача.
