- •1. Сутність та структура банківської системи України
- •2. Призначення банківської системи та її функції
- •3. Специфічні риси банківської системи
- •Банківська система Сполучених Штатів Америки
- •Банківська система Німеччини
- •Центральний банк кнр
- •Банківська система Росії
- •Банківська система Білорусі
- •Банківська система Республіки Казахстан
- •1. Особливості Центральних банків.
- •2. Виникнення та розвиток Центральних банків.
- •3. Функції Центральних банків.
- •4. Мета та завдання діяльності
- •Загальна характеристика функцій центральних банків
- •Основна функція Національного банку України
- •Інші функції Національного банку України
- •1. Засоби і методи грошо-кредитної політики політики нбу
- •2.Грошово-кредитні операції нбу, їх сутність
- •4.1. Порядок створення, реорганізації та ліквідації банків
- •4.2. Види банків та банківських об’єднань
- •4.3. Сутність та класифікація операцій сучасних банків
- •1. Структура основного капіталу банку
- •2. Порядок формування статутного капіталу банку
- •3. Резервний та інші фонди банку
- •1. Порядок формування власних ресурсів комерційного банку
- •2. Депозитні ресурси комерційних банків
- •1. Сутність та класифікація ресурсної бази банків
- •2. Джерела формування та роль ресурсної бази банків
- •3. Пасивні та активні операції банків
- •1. Структура капіталу банку
- •2. Порядок формування статутного капіталу банку
- •3. Резервний та інші фонди банку
- •Теоретичні основи банківського менеджменту.
- •2. Функції банківського менеджменту.
- •3. Інструменти і методи банківського менеджменту.
- •1.Сутність фінансового менеджменту в банку
- •2. Функції фінансового менеджменту
- •2. Формування інфраструктури системи ризик-менеджменту банку
- •3 Організація системи ризик-менеджменту в банках України
- •Тема 17. Методи регулювання банківської діяльності
- •1. Економічні основи банківського регулювання
- •2. Регулювання кредитних відносин центрального банку з комерційними
- •3. Проведення операцій на відкритому ринку - традиційний метод емісійно-кредитного регулювання
- •4. Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків
- •5. Правові основи регулювання банківського кредитування
- •3. Здійснення операцій, які ліцензуються, не повинно негативно вплинути на діяльність банку.
- •Сутність та характеристика економічних нормативів діяльності банків
- •Методика розрахунку економічних нормативів діяльності банків
- •Нормативи капіталу
- •2. Нормативи ліквідності
- •3. Нормативи кредитного ризику
- •4. Нормативи інвестування
- •1. Організація системи банківського нагляду
- •2. Державна реєстрація та ліцензування банків
- •3. Інспектування банків
- •4. Банківський нагляд на основі оцінки ризиків
- •5. Заходи впливу при порушенні банківського законодавства
- •6. Реорганізація та реструктуризація банків.
- •1. Предмет, об’єкти, суб’єкти аналізу та його завдання.
- •Види аналізу та їх класифікація
- •Сутність банківського аналізу.
- •Структура та функції банків в системі банківського аналізу.
- •Ознаки банківської системи, мета та завдання діяльності банків.
- •1) Поняття і рівні банківської конкуренцїі .
- •2) Внутрігалузева і міжгалузева банківська конкуренція.
- •3) Методи досягнення конкурентних переваг на ринку банківських послуг
- •4)Тенденцїі і закономірності сучасної банківської конкуренції
- •1. Сутність, місце і роль фінансової складової в системі забезпечення економічної безпеки банківської діяльності
- •2. Індикатори фінансової безпеки банківської системи.
- •3 Фактори забезпечення фінансової складової безпеки банківської діяльності.
2. Виникнення та розвиток Центральних банків.
Центральні банки в їхньому сучасному вигляді існують порівняно недавно. На ранніх стадіях розвитку капіталізму чіткого розмежовування між центральними (емісійними) та комерційними банками не було. Комерційні банки активно вдавалися до випуску банкнот з метою залучення капіталу. У міру розвитку кредитної системи проходив процес централізації банківської емісії в деяких великих комерційних банках. Підсумком цього процесу стало закріплення за одним з банків монопольного права на випуск банкнот. Спочатку такий банк називався емісійним, або національним, а в подальшому — центральним, що відповідало його зверхньому положенню в кредитній системі.
Перший національний банк — шведський «Ріксбанк» — був заснований у 1668 р. на межі переходу від феодалізму до капіталізму. В 1694 р. був заснований Банк Англії. Але ці банки не володіли правом на емісію грошових знаків і їхні функції відрізнялись від функцій сучасних центральних банків. Так, Банк Англії спочатку повинен був фінансувати торгівлю та промисловість, а Банк Нідерландів — внутрішню та зовнішню торгівлю. Центральні банки в їхньому сучасному вигляді виникли в XIX ст.
Цей процес здійснювався різними шляхами і його суть полягала в передачі монопольного права на випуск банкнот одному банку або групі банків. Так, у США в 1863 р. прийнято закон про національні банки, яким і було передано виняткове право емісії банкнот, однак підсумковим результатом цього процесу стала передача права на випуск банкнот одному банку.
Конкретні спроби виникнення центральних банків були різними, але в цілому вони зводились до двох основних варіантів:
1) держава на основі спеціального законодавчого акта створювала спеціальний державний банк, за яким закріплювалося виняткове право на випуск (емісію) банкнот. Так було, наприклад, у Росії, де в 1860 р. створено Державний банк. Таким же чином як єдині, емісійні центри були створені: Бундесбанк у Федеративній Республіці Німеччина (1957 р.), система банків Федерального резерву в США (12 федеральних резервних банків) (1913 р.), резервний банк Австрії (1960 р.) та ін.;
2) право емісії закріплювалося за одним із комерційних банків. У такий спосіб виник центральний Банк Англії. Заснований як приватна акціонерна компанія з фінансування з військової компанії Короля Вільгельма ІІІ проти Франції, цей банк у винагороду за свою допомогу отримав виняткове право емісії банкнот у Лондоні. Його привілей посилився в 1849 р., коли актом Р.Піля було заборонено всім новоствореним банкам займатись емісією банкнот, а остаточна монополія за Банком Англії була закріплена в 1921 р.
Нині центральні банки здебільшого належать державі. Цей факт у багатьох випадках став наслідком націоналізації. Так, у 1945 р. було націоналізовано Банк Франції, у 1942 р. — Банк Японії, у 1938 — Банк Канади.
У сучасних умовах головною ланкою банківської системи країни, як правило, є центральний банк. У різних країнах цей банк називається по-різному: національний, центральний, резервний, народний, державний (наприклад: Австрійський національний банк, Резервний банк Австралії, Народний банк Китаю, Шведський державний банк, Центральний банк Російської Федерації). Тепер практично в усіх країнах світу існують центральні банки, але між ними є вагомі відмінності, зумовлені особливостями політичного та фінансово-економічного розвитку країн.