14

Міжнародно-правова охорона біологічного різноманіття

1. Що таке біологічне різноманіття?

У 70-х роках двадцятого століття захисники природи зрозуміли, що охорона окремих видів тварин і рослин не охоплює проблеми втрати багатства та різноманіття життя на Планеті, що існує ширше поле діяльності чи об’єкт охорони. Від охорони окремих видів тварин (китів, полярних ведмедів чи тюленів), середовища їх існування або регулювання певних видів діяльності на територіях, що спеціально охороняються, чи у важливих, з точки зору збереження природи, регіонах, людство в кінці століття переходить до охорони біологічного різноманіття. Концепція біорізноманіття включає рівний ступінь охорони як для мурашки, так і для носорога. Вона містить в собі аспекти охорони генетичного різноманіття й генетичних ресурсів. Генетичне різноманіття є сумою генетичної інформації індивідуальних рослин, тварин або мікроорганізмів. Кількість генів варіюється від 1000 у бактерії до 400000 у рослині. Кожен вид має багато організмів, серед яких нема двох абсолютно ідентичних. Концепція біорізноманіття розглядається в контексті сталого розвитку, оскільки зникнення видів тварин чи рослин є не тільки екологічною проблемою — воно тісно пов’язане із економічним і соціальним розвитком. Приблизно 40% світової економіки і 80% потреб бідних і знедолених задовольняються за рахунок біологічних ресурсів. 1 Екологи підкреслюють економічну цінність біорізноманіття, яка є вищою, ніж цінність окремого виду, екосистеми, сподіваючись таким чином привернути увагу світової громадськості до цієї проблеми. Відома економічна цінність використання тваринного світу як ресурсу харчування, полювання, рекреації та туризму. Варто сказати: щорічно міжнародна торгівля видами дикого тваринного світу складає більше 10 мільярдів американських доларів, і приблизно третина торгівлі є незаконною. Стають зрозумілими мотивація і причини збереження цих видів та їх різноманіття. Загальновизнана й економічна цінність екосистем для людей, яка є вищою, ніж загальна цінність світової економіки. Оскільки, екосистеми створюють всі умови для життя людей,вони не мають ринкової ціни, але питання їх цінності не дискутується. Біорізноманіття важливе у сільському господарстві та забезпеченні продовольством. Із 30 000 видів тільки 5000 вживаються людиною. 20 з них складають 90% світових продуктів харчування. Розвиток сільського господарства на монокультурній основі підриває стабільність екосистем і зменшує їх продуктивність. Між тим, дикі родичі існуючих видів сільськогосподарських культур — це необмежене поле для розвитку підвищення ефективності сільського господарства. Біорізноманіття також є необхідним для розвитку медичної та фармацевтичної промисловості. З 150 ліків, які найбільше використовуються в США, 118 базуються на природних ресурсах (74% — на рослинах, 18% — на грибках, 5% — на бактеріях,3% — на безхребетних). Охорона біорізноманіття обумовлена не тільки економічними, але й етичними міркуваннями. Можна не погоджуватися з концепцією “прав тварин”, але не можна не визнавати того, що вони мають право існувати на Землі і додають велику цінність багатству та різноманіттю життя на планеті. Про втрати біорізноманіття свідчать наступні факти: зникаючими або такими, які знаходяться під загрозою зникнення є11% всіх видів ссавців, 20% рептилій, 25% амфібій (з тих, що ще збереглися) та 25% всіх видів риб. Дані всесвітнього інституту природних ресурсів свідчать, що 98% сухих тропічних лісів Тихоокеанського узбережжя Центральної Америки фактично щезли. 22% Таїландських мангрових лісів втрачені за період з1961 по 1985 р.

Причинами втрати біорізноманіття є, перш за все, ріст народонаселення й обсягів використання природних ресурсів. Водні(річкові) екосистеми зруйновані внаслідок будування дамб. На островах Суматра та Ява носороги знищені в результаті полювання. Деякі види щезли через використання їх у харчуванні,декотрі — як предмети розкоші (наприклад слонова кістка) чи колекцій. Наступною причиною є забруднення екосистем і — як наслідок — скорочення чутливих видів. Наприклад, 43 види тварин були втрачені в Ойщовському національному парку в Польщі внаслідок забруднення довкілля. Кислотні дощі зробили тисячі озер Скандинавії та Північної Америки фактично мертвими,забруднення повітря заподіяло великої шкоди лісам цілої Європи. Глобальні зміни клімату в останні десятиріччя, як наслідок забруднення повітря парниковими газами, загрожують підвищенням температури на 1-3 градуси за Цельсієм, підвищенням рівня моря на 1-2 метри — це означає суттєві зміни у середовищі перебування та загрожує зникненням багатьох видів (як мінімум80 видів — у США)

.2. Конвенція ООН про біологічне різноманіття: загальна характеристика Міжнародно-правова охорона біорізноманіття бере свій початок з конвенції про біологічне різноманіття, прийнятої на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1999 р. До цього часу існували договори чи конвенції, що стосувалися окремих видів тварин, цінних для людини, або регулювання певних видів діяльності (таких як мисливство, рибальство, торгівля тваринним чи рослинним світом) на глобальному і регіональному рівнях. Конвенція про біологічне різноманіття (КБР) відрізняється всеохоплюючим підходом у контексті сталого розвитку. Вона готувалася, починаючи з 1984 р., коли Міжнародний союз охорони природи (МСОП) на своїй Генеральній Асамблеї висунув ідею розробки багатостороннього договору з біорізноманіття. З 1984 по 1989 р. був підготовлений проект статей договору, а в1987 р. Керівною Радою МСОП була створена спеціальна робоча група для розробки “парасолькової” конвенції, яка консолідувала б існуючі конвенції у цій сфері. Але пізніше робоча група визнала таку ідею нереальною з технічної та правової точок зору і досягла консенсусу про необхідність рамкової конвенції,що базується на вже існуючих. Формальний процес переговорів розпочався у 1991 р. і проводився Міжнародною комісією уповноважених по Конвенції про біологічне різноманіття. Процес переговорів був складним і довгим, але кількість країн, які підписали конвенцію 5 червня 1992 р. на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро, була безпрецедентною — 150! Конвенція вступила в силу 29 грудня1993 р. — через 18 місяців після її підписання. 150 країн ратифікували Конвенцію протягом трьох років. Чим обумовлена її популярність? Перш за все, тим, що більшість країн розуміють значення збереження біорізноманіття для навко лишнього середовища і сталого розвитку. Вперше на глобальному рівні охорона різноманіття була визнана як спільна проблема людства. По-друге, конвенція не встановлює, на відміну від інших міжнародних угод, чітких і суворих зобов’язань. Вона визначає цілі та політику і є досить гнучкою: країни можуть вирішувати,як найефективніше використовувати та виконувати її (тому вона є рамковою). Конвенція зобов’язує країни розробити національні стратегії та плани дій. У процесі їх розробки в більшості країн використовується участь громадськості та враховується її думка, що забезпечує конвенції широку підтримку, яка не обмежується колом науковців та екологів. Вона знаходить підтримку як на національному, так і на глобальному рівні, оскільки світова спільнота розуміє, що втрата біорізноманіття — актуальна проблема навколишнього середовища і розвитку як для розвинутих країн, так і для країн, що розвиваються або є країнами з перехідною економікою. Конвенція не зосереджується на охороні біорізноманіття та сталому використанні біологічних ресурсів, вона охоплює широкий комплекс питань: доступ до генетичних ресурсів,справедливий розподіл вигод від використання генетичного матеріалу, доступ до технологій, включаючи біотехнології; доступ до вигод, отриманих у результаті таких технологій; безпеку діяльності, пов’язану із використанням генетичних ресурсів;захист інтелектуальної власності; питання надання фінансової підтримки країнам, які розвиваються та інші.