3) Методи досягнення конкурентних переваг на ринку банківських послуг

Банки можуть досягати конкурентних переваг за допомогою різних методів. Залежно від цього розрізняють цінову і нецінову конкуренцію.

Цінова конкуренція здійснюеться шляхом зміни ціни (її підвищення або зниження). Вона бувае відкритою і прихованою

Особливістю банківської цінової конкуренці'ї є відсутність чіткого взаЕмозв'язку споживчої вартості банківсько'і послуги і'іі ціни. Цінова конкуренція на ринку банківських послуг мае обмежений характер. У якості основних обмежувальних факторів ціново'і конкуренці'і можна розглядати:

• прямі і непрямі методи державного впливу;

• наявність крайніх (верхньоі і нижньої ) меж зміни ціни.

Державний вплив на ринок банківських послуг і діяльність банків на ньому здійснюеться заходами грошово-кредитноі та бюджетно- фіскальної політики і може бути реалізований як економічними (непрямими), так і неекономічними (прямими) методами.

Рівень нижньо'і межі зміни ціни визначасться обсягом затрат банку на здійснення пропозиці'і тих чи інших видів послуг. Визначити верхню межу ціни дещо складніше, оскільки вона визначаеться наявністю достатнього попиту на банківські послуги.

Методами ціновоі конкуренціі банків є:

- надання знижок за заявленими тарифами;

- надання більшого обсягу послуг за діючими тарифами;

- безкоштовне надання частини послуг;

- залучення більш дешевих фінансових ресурсів;

- цінова дискримінація (пільгові умови надання послуг окремим категоріям кліентів, більш високі ставки за депозитами для окремих категорій населення) та ін.

Нецінова конкуренція базується на покращенні якісних характеристик банківських продуктів і проведенні активної комунікаційно'і політики.

Розрізняють критері'і якості банківських продуктів з точки зору кліента і з точки зору банку.

Такими критеріями з точки зору клієнта є:

• швидкість обслуговування;

• термін доставки продукту;

• якість і характер консультацій;

• характер особистих відносин;

• час обслуговування;

• помилки і упущення.

Рівень якості кліент зіставляе з цінами.

Для банку критеріями якості його послуг можна вважати:

• швидкість обігу документів і інформаці'і;

• продуктивність праці;

• ступінь ризиків;

• мотивація праці персоналу;

• витрати на виправлення помилок.

Зазначені критері'і банк зіставляв із сво'іми затратами.

Методами нецінової (нетарифно'ї) конкуренці'ї в банківському секторі економіки є:

• забезпечення кращої, ніж у конкурентів, інформованості про стан і тенденці'і ринку на основі сучасних інформаційних технологій;

• проведення професійних маркетингових досліджень;

• підвищення якості послуг;

• розробка та впровадження нових послуг;

• ріст професіоналізму співробітників, створення більш сприятливих умов праці та 'іі мотиваці'і;

• удосконалення менеджменту банку тощо.

4)Тенденцїі і закономірності сучасної банківської конкуренції

Для сучасного ринку банківських послуг можна вважати характерними такі основні тенденці'і і закономірності, які справляють суттєвий вплив на зміст, форми і методи конкурентно'і боротьби:

1. Більш ліберальним стає державне регулювання конкуренції в банках та антимонопольне законодавство, зняті обмеження на здійснення певних фінансових операцій. Разом з цим зникають бар'єри для проникнення іноземних банків на вітчизняний фінансовий ринок. Приходячи на вітчизняний ринок, іноземні банки впроваджують міжнародні стандарти банківського обслуговування та новітні методи менеджменту, що сприяє зростанню рівня конкуренції в банківській системі, створюючи загрозу для українських банків.

2. Банківська конкуренція, як і більшість сучасних економічних процесів, схиляється до глобалізації. Банки розвинутих країн світу сконцентрували свою увагу на нових ринках збуту — країнах, що розвиваються, — у формі участі в капіталі іноземних банків, прямих та портфельних інвестицій, відкриття філій, надання кредитів тощо.є

З. У результаті загострення конкуренції та зростання чутливості споживачів банківських продуктів до ціни призвела до зменшення різниці між депозитними та кредитними відсотковими ставками, вартість людських ресурсів та витрати в банках зросли. Усе це призвело до обмеженого використання методів цінової конкуренції та зосередженні стратегічного управління на неціновій конкуренції: Споживачі, як фізичні, так і юридичні особи, пред'являють підвищені вимоги до якості банківських послуг, задоволення потреб клієнтів. Окрім цього, ефективність цінової конкуренції обмежується такими факторами: значні фінансові переваги великих банків при ціновій боротьбі; законодавчі обмеження; миттева реакція конкурентів на будь-які зміни в ціні на банківські послуги.

Проте разом з цим, частина вітчизняних банків вводить нові види комісійних платежів, замість задоволення потреб клієнтів і вдосконалення системи обслуговування.

4. Посилення конкуренції з боку небанківських фінансових інститутів, зокрема кредитних спілок, ломбардів, фінансових та страхових компаній. Зазначені установи мають ряд переваг в порівнянні з банками, серед яких: простота отримання готівки, розгалужена філіальна мережа, більш привабливі відсоткові ставки для кліентів. У багатьох розвинутих країнах світу активи небанківських фінансово-кредитних установ зростають швидшими темпами, ніж активи банків. Разом із поширенням мережі Інтернет, збільшується кількість фірм, які надають фінансові послуги, створюючи конкуренцію банкам. Незважаючи на це, банки залишаються первинною ланкою фінансового ринку, яка має більші можливості, спектр

послуг та надійність.

5. Останнім часом банки мають тенденцію до універсалізації своєї діяльності. Так, кількість спеціалізованих банків зменшується, розширюючи ряд продуктів, які надаються кліентам: здійснення лізингу, форфейтингових, факторингових послуг тощо.

6. Відбувається розгалуження філіальної мережі більшості банків. Особливо активно здійснюються збільшення кількості філіалів та відділень великі банки.

7. На ринку фінансових послуг все ширше поширюються процеси кооперації та консолідації шляхом об'єднання, злиття й поглинання банків. У результаті створюються крупні фінансові конгломерати, набуваючи масштабів транснаціональних банків, які, без сумніву, мають великі конкурентні переваги та інтенсифікують конкуренцію в банківській сфері економіки.

8. Концентрація капіталу в банківській сфері, підвищення темпів капіталізації е однією з помітних тенденцій банківської діяльності: банки збільшують частку власних активів в порівнянні з запозиченими коштами.

9. Помітною стає тенденція до розмиття меж між сферами банківських фінансових пocлyг (валютною, кредитною діяльністю, операцій з цінними паперами) та інтегрування банківських пocлyг з інвестиційною діяльністю тощо.

10. За формою конкуренції банківський ринок являє собою більшою мірою олігополію. Така організація конкурентних відносин дає змогу банкам погоджувати свою політику між собою.

11. У банківській системі активно впроваджуються новітні банківські технології. Являючись результатом інтенсивного науково- технічного розвитку, інновації в банках сприяють збільшити рентабельність бізнесу, оптимізувати логістичні витрати, витрати на персонал, збільшити ефективність діяльності. Значного розвитку набувае надання віртуальних послуг (Інтернет-банкінг), маючи такі переваги як дешевизна надання послуг та легкий доступ.

ЛЕКЦІЯ 24.

ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ: СУТНІСТЬ, ЗАГРОЗИ, ПРИНЦИПИ

1. Сутність економічної безпеки банківської системи

2. Основні загрози економічної безпеки банківської системи

3. Принципи економічної безпеки банківської системи

С/Р Економічна безпека банківської системи України в сучасних умовах

1. Забезпечення безпеки банківської системи України являє собою цілеспрямовану, постійно здійснювану діяльність ( нормотворчу, аналітичну, оперативно – розшукову та іншу ) усіх суб’єктів безпеки банківської системи із захисту її життєво важливих інтересів, спрямовану на створення умов для стабільного фізичного розвитку, економічного суверенітету держави; попередження й усунення загроз, умов та інших факторів, здатних негативно, дестабілізуюче впливати на процеси розвитку національної банківської системи.

Банківська безпека є одним з основних елементів банківського менеджменту. Банківська безпека має багатофункціональний і комплексний характер. Від ефективності її організації залежать практично всі аспекти і напрями банківської діяльності. Під банківською безпекою розуміють організацію заходів для запобігання можливим загрозам діяльності банку. Розмір цих загроз, тобто наслідки реалізації, часто завчасно математично не визначені.

Розглядаючи безпеку банку крізь призму організації, С. Букін вважає,

що важливо акцентувати увагу як на її зовнішньому, так і внутрішньому середовищі. У зовнішньому середовищі її розглядають як дії з боку клієнтів,

партнерів, конкурентів, державних установ і громадян, а також кримінального середовища, у внутрішньому – дії персоналу банку в особі спеціалістів і менеджерів відділів банку (його підрозділів), неформальних груп, а також адміністрації банку та його власників.

Чи не найважливішою проблемою банків на сьогодні є відсутність єдиного визначення такого поняття як "безпека банку". Тому підсумовуючи

наведені визначення поняття "безпека банку", можна запропонувати узагальнююче визначення:

Безпека банку відображає такий стан, за якого строюються умови для стійкої життєдіяльності, забезпечується реалізація основних інтересів і пріоритетних цілей банку, захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих чинників незалежно від умов функціонування.

Основна мета безпеки банку – усунути можливість заподіяння йому збитків або втрати вигоди та забезпечити ефективну його діяльність і якісну реалізацію всіх операцій та угод. Як критерій ефективності безпеки банківської діяльності переважна більшість організацій розглядає стабільність фінансового й економічного розвитку банку.

Очевидно, що забезпечення економічної безпеки (ЕБ) банківської діяльності потребує того, щоб в кожному банку була створена власна система економічної безпеки. Необхідною умовою ефективного функціонування цієї системи є дотримання характерних їй ознак (рис. 1). Система економічної безпеки банку повинна бути комплексною. Важливо, щоб вона забезпечувала економічну, матеріальну, кадрову, інтелектуальну, фінансову, інформаційну, фізичну, пожежну та інші безпеки. Оскільки будь-які втрати банку – матеріальні, фінансові, кадрові, інформаційні тощо – мають економічні наслідки.

Основною умовою СЕБ банку є її самостійність. Однак ця самостійність є відносною, оскільки система безпеки банку – це один з елементів більш вищого рівня безпеки банківської системи, фінансової, економічної та національної. Дуже багато завдань, які знаходяться в компетенції системи економічної безпеки банку не можуть бути вирішені самостійно, без допомоги державних органів. Саме на державному рівні

приймаються важливі політичні, макроекономічні правові та інші рішення, які формують базу безпеки банківської діяльності. І навпаки – несвоєчасне усунення проблем у функціонування однієї з ланок банківської системи може спричинити негативні наслідки у масштабах економіки усієї країни.

Також СЕБ банку є унікальною для кожного банку, оскільки залежить від конкретного розвитку даного суб’єкта, конкуренції, ризикованості операцій, якісного підбору кадрів, їх поведінки та фаховості.

Окремі дослідники виділяють наступні важливі якості, що характеризують СЕБ банку, а саме незалежність, стійкість, здатність до саморозвитку і прогресу. С.М. Яременко застосовує комплексний підхід до формування СЕБ банку на основі поєднання окремих видів безпеки – фінансової, інформаційної, кадрової та безпеки матеріальних ресурсів. Доводить необхідність поєднання цих видів безпеки, аналізуючи їх взаємозв’язок та взаємозалежність.

Формування СЕБ банку і її успішне функціонування повинні базуватися на методологічних основах теорії безпеки. В результаті цього мають бути виокремленні:

- мета СЕБ банку;

- завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети;

- основні функції СЕБ банку;

- принципи функціонування даної системи.

Метою СЕБ банку є своєчасне виявлення і протидія внутрішнім і зовнішнім небезпекам та загрозам, забезпечення захисту банку і досягнення

ним поставлених цілей бізнесу. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати цілий комплекс завдань, найважливішими з яких є:

- попередження та своєчасне виявлення потенційних та реальних загроз банку, прийняття заходів щодо їх нейтралізації;

- пошук способів та засобів, необхідних для забезпечення ЕБ банку;

- організація взаємодії з правоохоронними і контролюючими органами з метою передбачення і припинення правопорушень, які спрямовані проти інтересів банку;

- створення власної служби безпеки банку.

СЕБ банку повинна виконувати чітко визначені функції. Основними з яких є: прогнозування, виявлення та запобігання різного роду небезпек і загроз; забезпечення захищеності діяльності банку і його персоналу, збереження його майна, створення сприятливого конкурентного середовища, ліквідація наслідків нанесених збитків, тощо.

У науковій праці автор аргументовано подає, що комплексна система економічної безпеки банків повинна реалізовувати свої функції на двох рівнях: стратегічному та виробничому.

Також визначено заходи, яким слід приділяти увагу для забезпечення розвитку банку та стабільної його діяльності як складових стратегії економічної безпеки. На виробничому рівні основні зусилля комплексної системи економічної безпеки мають бути спрямовані на захист основних засобів та обігових коштів у поточній діяльності банків. З цією метою у цій системі визначаються відповідні режими безпеки в діяльності банку, зокрема: режим формування та використання ресурсів банку, режим поведінки персоналу в різних умовах виробничої діяльності, режим захисту інформації банку, особливий режим функціонування банку в умовах дії несприятливих факторів економічної, політичної та соціальної ситуації в країні.

СЕБ банку формується відповідно до політики, що проводиться, і на основі якої обирається стратегія ЕБ. Політика безпеки (ПБ) є системою поглядів, заходів, рішень, дій, які створюють умови, сприятливе середовище для досягнення цілей бізнесу. Іншими словами, ПБ, що проводиться, дозволяє банку підвищувати ефективність здійснення банківських операцій, дає можливість отримувати необхідний прибуток і забезпечує високий рівень захищеності на ринку банківських послуг. Під стратегією економічної безпеки банку розуміємо сукупність найважливіших рішень, спрямованих на забезпечення програмного рівня ЕБ функціонування банку.

СЕБ банку – це сукупність об’єктів, суб’єктів безпеки і механізму реалізації безпеки, об’єднаних спільною метою та завданням, щодо протидії загрозам, які забезпечують безпеку банку і досягнення ним цілей бізнесу. Складовими елементами такої системи є об’єкт, суб’єкт і механізм безпеки, а також стратегічні дії із забезпечення безпеки (рис. 2).

Об’єктом безпеки виступає все те, на що направлені зусилля щодо забезпечення безпеки. До них слід віднести:

1. майно і ресурси банку (фінансові, матеріально-технічні, інформаційні, інтелектуальні та ін.);

2. персонал банку, її керівники, акціонери, різні структурні підрозділи, служби, партнери, співробітники, що володіють інформацією, яка містить комерційну таємницю.

Суб’єктами безпеки є ті особи, підрозділи, служби, органи, відомства, установи, які безпосередньо займаються забезпеченням безпеки банку. Залежно від причетності до роботи банку суб’єкти безпеки можна розділити на дві групи:

1. окремі відділи банку, що безпосередньо займаються цією діяльністю: служба безпеки банку, юридичний відділ, фінансова служба, а також весь персонал фірми, який піклується про безпеку власного банку;

2. зовнішні органи та організації: державні та недержавні структури, що створюють умови для забезпечення ЕБ банку; судові органи, які забезпечують дотримання законних прав банків і його працівників; науково-освітні установи, що займаються теорією проблем ЕБ і підготовкою кадрів.

Формування системи економічної безпеки і, перш за все, створення її органів (суб’єктів) залежить від розмірів банку, його економічних, фінансових, виробничо-технічних, інформаційних, інтелектуальних, професійних, організаційних та інших можливостей.

Одним з найбільш важливих елементів СЕБ банку є її механізм. На нашу думку, механізмом забезпечення ЕБ є сукупність законодавчих актів,

правових норм, методів, заходів, та засобів, за допомогою яких суб’єкт впливає на об’єкт для досягнення цілей безпеки і вирішення завдань, що

стоять перед банком.

Таким чином, розглянувши суть СЕБ банку, можна зробити висновок, що вона покликана створювати умови для досягнення цілей бізнесу, своєчасно виявляти і максимально нейтралізувати дію різних небезпек і загроз в умовах конкуренції, а також укріплення позицій на ринку банківських послуг.

2. Загрози економічній безпеці комерційних банків:

Загрози безпеці банку з боку зовнішнього середовища.

- Загрози з боку клієнтів банку;

- Загрози з боку партнерів банку;

- Загрози з боку конкурентів;

- Загрози з боку криміналу;

- Загрози з боку держави в особі різних державних установ;

- Загрози з боку громадян;

Загрози безпеці банку з боку внутрішнього середовища.

- Загрози з боку власників банку;

- Загрози з боку адміністрації банку;

- Загрози з боку менеджерів підрозділів банку;

- Загрози з боку спеціалістів банку;

- Загрози з боку неформальних груп;

3.СЕБ банку ґрунтується на таких головних принципах:

Системність. Цей принцип передбачає створення такої СЕБ, яка забезпечить захищеність підприємства, його майна, персоналу, інформації, різних сфер діяльності від різних небезпек і загроз, форс-мажорних обставин. Таким чином, система безпеки, її складові елементи, сили та засоби мають бути достатніми, щоб забезпечити економічну, екологічну, інформаційну, науково-технічну, кадрову, пожежну та інші види безпеки. У забезпеченні ЕБ банку повинні брати участь не лише штатні працівники і спеціальні служби, а практично всі співробітники банку. Організаційною формою комплексного використання сил і засобів повинна стати програма забезпечення ЕБ банку.

Своєчасність. СЕБ має бути побудована так, щоб вона могла на ранніх стадіях виявляти різні деструктивні чинники, приймати заходи по запобіганню їх шкідливій дії і нанесенню збитку банку. Реалізація даного принципу економічно значно вигідніше, ніж усунення нанесеного збитку.

Правомірність. Всі дії із забезпечення економічної безпеки банку повинні базуватися на чинному законодавстві і не суперечити йому. Ті заходи безпеки, які розробляються в кожному банку, також повинні проводитися в рамках чинних правових актів.

Безперервність. Система безпеки повинна постійно діяти, захищаючи інтереси підприємства в умовах ризику і протидії зловмисникам.

Економність. СЕБ має бути побудована так, щоб витрати на її забезпечення були економічно доцільними, оптимальними і не перевищували рівень, при якому втрачається економічний сенс її використання.

Плановість. Даний принцип вносить організованість у функціонування системи безпеки, вимагаючи від кожного учасника процесу діяти логічно послідовно, строго виконувати покладені на нього обов'язки і вирішувати завдання, що стоять перед ним. Діяльність із забезпечення безпеки організовується на основі єдиного задуму, викладеного в комплексній програмі і конкретних планах з окремих напрямів і підвидів безпеки.

Взаємодії. Для забезпечення безпеки банку необхідно, щоб зусилля залучених до цього процесу осіб, підрозділів, служб були скоординовані. Всі суб'єкти – учасники даного процесу – повинні взаємодіяти один з одним. Їм необхідно чітко знати, хто за що відповідає і хто що робить. Від узгодженості дій всіх учасників процесу залежить успіх справи, кінцевий результат і досягнення поставленої мети. Принцип взаємодії передбачає також встановлення тісних ділових контактів і узгодження дій із зовнішніми організаціями (правоохоронними органами, органами державної влади та недержавними органами безпеки), здатними надати необхідне сприяння в забезпеченні безпеки банку.

Компетентність. Питання забезпечення економічної безпеки банку є не другорядним, а життєво важливим. В результаті навмисних дій зловмисників, недобросовісної конкуренції, ухвалення ризикованих рішень працівниками банку, установі банку може бути завдано суттєвих збитків. Тому питаннями забезпечення економічної безпеки банку повинні займатися професіонали, що глибоко знають суть проблеми, уміють своєчасно оцінити ситуацію та прийняти правильне рішення.

Поєднання гласності і конфіденційності. Система основних заходів забезпечення безпеки має бути відома всім працівникам банку, а її вимоги повинні виконуватися. Це дозволить своєчасно виявляти і запобігати потенційним і реальним небезпекам і загрозам.

В той же час ціла низка способів, засобів та методів забезпечення економічної безпеки мають бути відомі лише певному колу фахівців. Це дає можливість ефективніше боротися з внутрішніми, та зовнішніми загрозами, своєчасно запобігати нанесенню збитків банку.

У банківській системі України виділяють такі принципи:

1. дотримання економічних нормативів, установлених НБУ: добровільності відносин і взаємної зацікавленості банку і його клієнтів;

2. максимізації зручностей для клієнтів;

3. мінімізації ризиків насамперед стосовно засобів клієнтів;

4. максимізації прибутку за рахунок мінімізації загальних витрат; мінімізації власної частки банку в його пасивах, а також тих, що не беруть участь в обороті резервів.

Основна мета управління банківською діяльністю полягає у забезпеченні максимального прибутку банку; ліквідності банківського балансу; потреб клієнтів у певних обсягах та якості послуг банку; ефективної системи підготовки, перепідготовки і розстановки фахівців.

Основні показники економічної безпеки банківської системи України

та їхні порогові значення

Показник	Порогове значення
Грошова маса, % від ВВП	50
Обсяг готівки, % від ВВП	4
Обсяг кредитування банками реального сектора економіки, % від ВВП	Не менше ніж 30
Максимальна ставка відсотка за кредитом, %	10
Мінімальний прибуток на середньорічний капітал, %	15
Мінімальний прибуток на середньорічні активи, %	3
Рівень сумнівної заборгованості у кредитному портфелі,%	Не більше ніж 10
Адекватність капіталу, %	Не менше ніж 15
Максимальна частка іноземних пасивів, деномінованих в одній валюті, %	50

Лекція 25.

Механізм забезпечення фінансової безпеки банків.

1. Сутність, місце і роль фінансової складової в системі забезпечення економічної безпеки банківської діяльності

2. Індикатори фінансової безпеки банківської системи

3. Фактори забезпечення фінансової складової безпеки банківської діяльності

Навчальна мета: визначення поняття фінансової безпеки, узагальнення основних елементів системи її забезпечення та встановлення показників оцінки стану фінансової безпеки організації.