Банківська система Німеччини
Історія становлення центрального банку Німеччини відображена у таблиці.
Етап |
Характеристика |
|
Берлінський королівський банк |
створений у 1765 р. Фрідріхом Великим. Він тісно співпрацював з урядом, управляв коштами казначейства. У 1806 р. банк припинив емісію банкнот, а з 1820 р. випускав депозитні білети з найменшою номінальною вартістю 100 талерів. Вони перебували в обігу до 1836 р. |
|
Прусський банк |
Державний королівський банк 1846 р. реорганізували у Прусський банк, частина акцій якого належала приватним особам. Банкноти цього банку оголошувалися законним засобом платежу, їхня емісія не могла перевищувати більше ніж утричі обсягу металевих резервів. |
|
Імперський банк (Райхс-банк) |
виконував функції центрального банку, утворений 1875 р. на основі Прусського. Крім нього могли продовжувати емісійну діяльність ще 32 банки. Але для всіх установлювалися дуже жорсткі умови. Так, емісійний банк не міг акцептувати векселі, надавати іпотечні кредити, здійснювати облік векселів, виданих на термін більше ніж три місяці, міг торгувати лише певними видами облігацій. Зберігалася також умова, за якою необхідно було зберігати в обов'язкових резервах третю частину банківської емісії. До 1900 р. 25 емісійних банків відмовилися від свого привілею, а належний їм обсяг емісії перейшов до Імперського банку. Рейхсбанк проіснував до кінця Другої світової війни. |
|
Німецький федеральний банк (Бундесбанк) |
головна ланка банківської системи Німеччини. Був створений згідно «Закону про Німецький Федеральний банк» (1957р.) шляхом об'єднання Центральних банків земель з Банком німецьких земель (1948р.) та Центральним західноберлинським банком. |
|
З 1.01. 1999 р. Бундесбанк, виконуючи положення Маастрихтської угоди про створення європейського валютного та економічного союзу та уніфікації інструментарію грошово-кредитного регулювання, передав значну частину своїх повноважень, особливо що стосується грошово-кредитної політики, спеціально створеному Європейському центральному банку, увійшовши до системи європейських центральних банків. Також банк повністю відмовився від касового кредитування державних органів федерального рівня, надавши їм можливість вести свої бюджетні рахунки за вибором: або в системі центрального банку, або в приватних комерційних банках (до цього часу
рахунки державних установ знаходилися лише в Бундесбанку)
Структура банку складається з трьох рівнів.
Наступна схема відображає структуру керівних органів центрального банку Німеччини.
У наступній таблиці відображені повноваження кожного керівного органу.
Рада центральних банків земель |
головний орган Німецького федерального банку. До компетенції цього органу входять: визначення грошово-кредитної політики; розробка загальних директив для ведення діяльності й адміністративного керівництва; розмежування сфери впливу Ради директорів і Правління центральних банків земель; координація діяльності Ради директорів і Правління центральних банків земель. |
Рада директорів |
центральний виконавчий орган Німецького федерального банку, що відповідає за виконання рішень Ради центральних банків земель. Рада директорів здійснює ділове й адміністративне управління банками. До компетенції Ради директорів віднесені питання операцій із кредитними інститутами, що виконують завдання федерального значення, валютні операції та операції на відкритому ринку. |
Правління центральних банків земель |
складається із президентів і віце-президентів центральних банків. Центральні банки земель здійснюють операції з місцевими органами влади, а також із кредитними установами в межах свого регіону. |