2. Методика розрахунку економічних нормативів діяльності банків

1. Нормативи капіталу

1. Мінімальний розмір регулятивного капіталу (Н₁)

При визначенні реального розміру регулятивного капіталу (К_р) ураховуються такі його складові:

• капітал 1-го рівня – основний капітал (ОК), який не підлягає передаванню, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки;

• капітал 2-го рівня – додатковий капітал (ДК), який має менш постійний характер та його розмір піддається змінам.

К_р = ОК + ДК

Основний капітал складається з таких елементів:

• фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

• розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку (резерви, що оприлюднені банком у фінансовій звітності):

• дивіденди, що направлені на збільшення статутного капіталу;

• емісійні різниці;

• резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

• загальні резерви, що створюються під невизначений ризик при проведенні банківських операцій;

• прибуток минулих років.

• загальний розмір основного капіталу зменшується на суму:

• недосформованих резервів під можливі збитки: за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у банках, які визнані банкрутами або ліквідуються за рішенням уповноважених органів;

• нематеріальних активів за мінусом суми зносу;

• капітальних вкладень у нематеріальні активи;

• збитків минулих років;

• збитків поточного року.

Додатковий капітал складається з таких елементів:

• резерви під стандартну заборгованість інших банків;

• резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків;

• результат переоцінки основних засобів;

• прибуток поточного року;

• субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал).

Для визначення розміру регулятивного капіталу загальний розмір капіталу 1-го і 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів (ВК):

• акції та інші цінні папери у портфелі банку на продаж та інвестиції;

• інвестиції в капітал інших банків та фінансових установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні установи;

• кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу;

• сума перевищення вартості основних засобів над регулятивним капіталом.

Отже, остаточно розмір регулятивного капіталу визначається за формулою:

К_р = ОК + ДК – ВК

Якщо розмір додаткового капіталу перевищує розмір основного, то регулятивний капітал банку розраховується за формулою:

К_р = 2 ОК – ВК.

2. Адекватність регулятивного капіталу (платоспроможність) (Н₂) (розраховується банком щоденно, а контроль здійснюється НБУ за формулою середньоарифметичної величини за місяць).

Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень в боргові цінні папери):

(для діючих банків),

де А_і – сума активів і-ої групи (зменшених на створенні відповідні резерви), яка має однакову ступінь ризику;

k_і – коефіцієнт ризику.

Для банків, що розпочинають операційну діяльність, цей норматив має становити: протягом перших 12 місяців – не менше 15 %; протягом наступних 12 місяців – не менше 12 %; надалі – не менше 8 %.

До першої групи активів із ступенем ризику 0 % входять найбільш ліквідні активи:

1. готівкові кошти;

2. банківські метали;

3. кошти в Національному банку;

4. боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

5. нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

6. боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції.

До другої групи активів із ступенем ризику 10 % входять:

1. короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади;

2. нараховані доходи за кредитами, надані центральним органам виконавчої влади.

До третьої групи активів зі ступенем ризику 20 % входять:

1. боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

2. боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції;

3. кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

4. нараховані доходи за коштами до запитання, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;

5. короткострокові кредити та депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас, а також нараховані доходи за такими кредитами та депозитами.

До четвертої групи активів зі ступенем ризику 50 % належать:

1. кошти до запитання та нараховані на них доходи в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

2. короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади;

3. нараховані доходи за кредитами, надані місцевим органам виконавчої влади;

4. гарантійні депозити в інших банках (покриті);

5. зобов’язання з кредитування, надані банками, та інші зобов’язання, які надані клієнтам;

6. валюта та банківські метали, куплені, але не одержані.

До п’ятої групи активів зі ступенем ризику 100 % відносять найменш ліквідні активи, такі як:

1. прострочені нараховані доходи;

2. депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу;

3. гарантійні депозити в інших банках (непокриті);

4. прострочена кредитна заборгованість;

5. короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу;

6. термінова та пролонгована кредитна заборгованість;

7. сумнівна дебіторська заборгованість.

3) Адекватність основного капіталу (Н_з)

Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від не передбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу (ОК) до загальних активів банку (А_i), зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків.

.