2. Функції фінансового менеджменту

Більш детально сутність фінансового менеджменту банку видно з його функцій. Функції фінансового менеджменту — види управлінської діяльності, спрямовані на досягнення цілей та вирішення завдань фінансового управління банку.

Основні функції банківського менеджменту:

1) Планування ( розглядається як центральна ланка всього процесу управління банком і головна функція менеджменту. Планування ґрунтується на результатах аналізу всієї сукупнос­ті чинників, котрі визначають умови функціонування банку в по­точному періоді та в майбутньому) . 

2)Аналіз (аналіз впливу чинників здійснюють, згрупувавши їх за середовищем виникнення на зовнішні щодо банку та внутрішньобанківські. Фінансовий аналіз у банку містить:

— визначення значень показників і нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулятивними органами;

— визначення й аналіз показників, що характеризують процес управління активами та зобов'язаннями банку загалом та управління окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених у них коштів;

— визначення й аналіз показників, що характеризують процес управління комісійними і торговельними операціями банку;

— визначення значень внутрішніх показників і нормативів, що регулюють рівень ризику (в тому числі ризику ліквідності) банківських операцій;

— визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку та ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку;

— визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів банку та окремих видів операцій, аналіз чинників, що впливають на показники ефективності.

Особливістю фінансового аналізу діяльності банку є те, що його дані використовуються як база для всіх інших функцій.) ;

3)Організація (процес установлення та підтримання зв’язків між окремими елементами системи) ;

4)Регулювання (оперативне управління, тобто прийняття поточних управлінських рішень, спрямованих на реалізацію планових зав­дань. Регулювання включає такі складові : — оперативне управління прибутковістю банку;

— оперативне управління фінансовими ризиками банку;

— оперативне управління коштами з метою підтримання необхідної ліквідності банку);

5)Мотивація (сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають до реалізації управлінських рішень, надають діяльності цілеспрямованого характеру, задають її форми та межі.) ;

6)Контроль (полягає в перевірці виконання прийнятих управлінських рішень і забезпечує безперервне здійснення процесу управління банком).

Залежно від об'єкта фінансового менеджменту розрізняють такі його функції:

1. Управління активами, відповідно до якого розраховується реальна потреба в окремих активах із врахуванням запланованих обсягів операційної діяльності банку, визначаються розмір і оптимальний їх склад з позиції раціонального використання, забезпечення ліквідності та ефективності.

2. Управління грошовими потоками. Фінансовий менеджмент виконує таку функцію при формуванні вхідних і вихідних потоків грошових коштів, їх синхронізації за обсягом і в часі з метою забезпечення фінансової рівноваги.

3. Управління інвестиціями. Функціональними завданнями такого управління є формування важливих напрямів інвестиційної діяльності, розроблення його інвестиційної політики.

4. Управління фінансовими ризиками. У процесі реалізації цієї функції визначається склад основних фінансових ризиків; здійснюється оцінка їх рівня і розмір можливих фінансових втрат; формується комплекс заходів з профілактики, мінімізації та страхування фінансових ризиків.

3. Класифікація банківського менеджменту

1. За спрямуванням управлінських рішень

а) Стратегічний (спрямований на формування та ре­алізацію глобальної концепції життєдіяльності банківської установи; метою є досягнення довгостро­кових конкурентних переваг на основі використання сильних сторін діяльності банку та врахування переваг і ризиків зовнішнього середовища; його суть полягає в забезпеченні ефективної адаптації банку до змін зовнішнього середовища) ;

б) Операційний (спрямовано на реалізацію стратегіч­них рішень в процесі щоденного управління банківською діяльністю; включає широкий спектр дій зі здійснення банківських операцій: надання фінансових послуг клієнтам банку (кредитних, депозитних, розрахунково-касових), проведення власних інвестиційних, емісійних, міжбанківських, біржових операцій; завдання полягає в дотриманні нормативних вимог регулюючих органів, підтриманні ліквідності банку, раціональному управлінні активами і пасивами з погляду співвідношення їх строків та обсягів, управління банківськими ризиками) .

2. За напрямами діяльності 

а) Фінансовий (охоплює управління фінансовими процесами, що перебувають у компетенції банку; включає такі напрями управ­ління: активами і зобов’язаннями, власним капіталом, банківськими ризиками, прибутковістю, ліквідністю та резервами, банківськими портфелями , процесом фінансового планування та формування бюд­жетів);

б) Організаційний (спрямовано на вирішення проблем раціональної організації й управління колективом, створення організаційних структур і систем забезпечення діяльності банку; включає такі сфери діяльності: обґрунтування раціональних організаційних форм побудови банку, організацію систем контролю, організацію систем безпеки банку, управління кадровим потенціалом, управління інформаційними технологіями).

Лекція 16. Організація ризик-менеджменту в банку

1. Організація ризик-менеджменту в банку

2. Формування інфраструктури системи ризик-менеджменту банку

3. Організація системи ризик-менеджменту в банках України

Навчальна мета: З’ясувати роль і місце ризик-менеджменту в банку; зрозуміти загальний механізм формування інфраструктури системи ризик-менеджменту банку; засвоїти організацію системи ризик-менеджменту в банках України; познайомитися з методами управління ризиками і організацією ризик-менеджменту в комерційному банку

1. Організація ризик-менеджменту в банку

Національний банк України розробив методичні вказівки щодо організації і функціонування систем ризик-менеджменту з метою забезпечення комплексності та надійності системи управління різними видами банківських ризиків. Ці вказівки вироблені на основі найкращої світової та вітчизняної практики і досвіду щодо банківської діяльності взагалі та ризик-менеджменту зокрема. Тому їх урахування дасть змогу уникнути непродуманих рішень і помилок, а також більш ефективно використовувати ресурси банку.

Комплекс дій з ризик-менеджменту має на меті забезпечення досягнення таких цілей:

- ризики мають бути зрозумілими та усвідомленими керівництвом банку;

- ризики мають перебувати у межах рівнів толерантності, встановлених спостережною радою банку;

- рішення щодо взяття ризику повинні відповідати стратегічним цілям діяльності банку, бути конкретними і чіткими;

- очікувана дохідність має компенсувати взятий ризик;

- розподіл капіталу повинен відповідати розмірам ризиків, на які наражається банк.

Мета управління ризиками - сприяння підвищенню вартості власного капіталу банку з одночасним забезпеченням досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієнтів і контрагентів, керівництва, працівників, спостережної ради та акціонерів (власників), органів нагляду, рейтингових агентств, інвесторів, кредиторів, інших сторін.

Процес управління ризиками має охоплювати всі види діяльності банку, які впливають на параметри його ризику. Основні етапи ризик-менеджменту наведено на рис. 1.

Рис. 1. Етапи ризик-менеджменту

Структурні підрозділи, які мають бути залучені до процесу ризик-менеджменту, наведено на рис. 2.

З погляду ризик-менеджменту банківська діяльність зводиться до взяття ризику та отримання за це відповідної компенсації (економічної вигоди).

Багато ризиків, на які наражається банк, за своєю суттю властиві лише банківській діяльності і є важливою складовою посередницької функції перерозподілу грошових ресурсів, яку виконують банки (наприклад кредитний ризик). Для таких ризиків банк прагне оптимізувати співвідношення "ризик/дохідність", максимізуючи дохідність за заданого рівня ризику або мінімізуючи ризик за заданого рівня дохідності. В цьому і полягає концепція управління ризиком.

Рис. 2. Структурні підрозділи ризик-менеджменту банку

Винятки становлять деякі ризики, щодо яких немає кореляції між їх рівнем і величиною винагороди банку (наприклад, юридичний ризик, ризик втрати репутації, стратегічний ризик та операційний ризик тощо). Ці ризики часто є тією ціною, яку необхідно сплатити банку за право займатися даним бізнесом. Як правило, такі ризики банк прагне або змушений знизити до певного граничного рівня, намагаючись при цьому зазнати якомога менші втрати. В цьому випадку виявляється концепція мінімізації ризику.

У загальному вигляді для управління фінансовими ризиками можуть застосовуватися такі методи, як диверсифікація, страхування, хеджування, інтегроване управління активами і пасивами банку.

Якщо рівень ризику з якоїсь причини не вдається мінімізувати, керівництво банку може прийняти рішення про його обмеження. Обмеження ризику або його зниження до допустимого рівня досягається обмеженням обсягів операцій, у зв'язку з якими виникає ризик, і (або) скороченням періоду, протягом якого банк наражається на відповідний ризик. Обмеження обсягів операцій забезпечує зменшення можливих втрат, а скорочення ризикового періоду дає змогу знизити ймовірність настання негативної події.

У своїй діяльності банки можуть використовувати тактику уникнення ризику, відмовляючись від проведення певних фінансових операцій, освоєння нових ринків, упровадження нових послуг і продуктів та інших дій, які супроводжуються підвищеним ризиком. Але в банківській практиці, на відміну від інших видів бізнесу, такий підхід не завжди прийнятний.

У процесі управління ризиками банк має застосовувати різні методи їх мінімізації, вдосконалювати відомі та шукати нові підходи до вирішення проблем ризикованості банківської діяльності. Водночас банки наражаються й на ризики, вплинути на які вони неспроможні. У такому випадку ризики оцінюються й беруться до уваги під час розрахунків загального рівня ризикованості банку. В цьому випадку банк може знизити рівень інших ризиків, щоб не допустити перевищення рівня сукупного ризику банку допустимого рівня.