1. Структура капіталу банку
Передумовою ефективної діяльності банку як специфічного господарського товариства виступає створення відповідної ресурсної бази, тобто сукупності грошових коштів, що надходять у розпорядження банку з різних джерел та використовуються ним для здійснення активних операцій. Первісну роль у цьому процесі відіграє формування власного капіталу банку.
Власні кошти банку представляють собою грошові кошти, внесені акціонерами та засновниками банку, а також ті, що утворюються в процесі його подальшої діяльності. До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.
Власний капітал банку в структурі його ресурсів займає від 5 до 10%, в той час як у не фінансових корпораціях в середньому 40-60%.
Призначення власних ресурсів банку полягає в забезпеченні інтересів вкладників в більшій мірі і в меншій мірі – для фінансового забезпечення його оперативної діяльності на відміну від не фінансових організацій.
Призначення власного капіталу виражається в його функціях:
1) Захисній
2) Забезпечення оперативної діяльності
3) Регулюючій *
*Згідно з Інструкції 368 від 28.08.01 «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» НБУ доводить до виконання всіма банками такі економічні нормативи:
1) Мінімальний розмір регулятивного капіталу
2) Норматив адекватності регулятивного капіталу або норматив платоспроможності.
3) Норматив адекватності основного капіталу
Згідно ст. 30 «Про банки банківську діяльність» капітал банку включає основний та додатковий.
В свою чергу до основного капіталу входять:
1) Підписний зареєстрований сплачений (статутний);
2) Розкриті резерви (оприлюднені), які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;
3) Надбавки до курсу акцій (емісійний дохід)
4) Додаткові внески акціонерів у капітал
Додатковий капітал включає:
1) Нерозкриті резерви, тобто ті, що не відображаються в опублікованому балансі банку;
2) Резерви, переоцінка, а також вартості резервів переоцінки в результаті довгострокового перебуванні у власності цінних паперів;
3) Гібридні капітальні інструменти – це кошти, які є незабезпеченими і можуть бути використані банком на власний розсуд, і не бути погашеними за ініціативи їх власника;
4) Субординований борг – це незабезпечені боргові інструменти, які за умовою контракту не можуть забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору лише після погашення претензії всіх інших кредиторів.
При цьому сума субординованого боргу не повинна перевищувати 50% від суми основного капіталу за щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом 5 років угоди.
2. Порядок формування статутного капіталу банку
Процес формування статутного капіталу має ряд особливостей,серед яких є:
1) Організаційно-правова форма створюється в банку, яка визначає порядок формування статутного капіталу банку перш за все відкритої підписки на акції (ст.6)
2) Статутний капітал банку формується за рахунок грошових коштів в національній валюті (для українських банків) та у вільно конвертованій іноземній валюті для нерезидентів
3) Мінімальний розмір статутного капіталу встановлюється законодавчо (ст.31)
4) Слід виокремити сплачену и неоплачену частину статутного капіталу
5) Банки можуть продавати акції первинного розміщення за ціною не нижчого від номінальної вартості.
6) Банки мають право придбати власні акції з наступним письмовим повідомленням НБУ по укладання протягом 5 робочих днів з моменту укладення угоди.
На сьогодні мінімальний розмір статутного капіталу збільшено до 120 млн. грн. Порядок формування статутного фонду залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється у формі акціонерного товариства (АТ) відкритого типу, то статутний фонд формується відкритою передплатою на акції, а якщо у формі АТ закритого типу — через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному фонді.
При утворенні банку як товариства з обмеженою відповідальністю статутний фонд поділяється на частки, розмір яких фіксується в засновницьких документах, а учасники банку несуть відповідальність за його зобов’язаннями у межах своєї частки.
Статутний фонд може створюватися тільки за рахунок власних коштів учасників (акціонерів) банку. Його формування за допомогою банківських кредитів не допускається. Статутний фонд комерційного банку не може формуватися за рахунок коштів організацій, які за статутом не мають права вести комерційну діяльність та мати прибуток (громадські, релігійні організації, фонди та ін.). Забороняється використовувати для формування капіталу банку бюджетні кошти, якщо вони мають інше цільове призначення. Статутний фонд комерційного банку у формі АТ створюється шляхом випуску та продажу двох видів іменних акцій — звичайних та привілейованих. Але існують і інші джерела формування статутного капіталу для банків, що існують у формі акціонерного товариства. Ці джерела подано на рис. 1
Рис.1 Джерела акціонерного капіталу