2. Депозитні ресурси комерційних банків

Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб через виконання депозитних операцій, з допомогою яких використовують різні види банківських рахунків.

Депозит (вклад) – це грошові кошти в національній та іноземній валюті, передані їх власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Операції, пов'язані з залученням грошових коштів на вклади, називаються депозитними.

Практично усі клієнтські рахунки є депозитними. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його грошові кошти. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання; термінові, або строкові, депозити; умовні депозити.

Депозитні операції комерційних банків – це операції із залучення грошових коштів на депозитні рахунки.

Депозити класифікуються за такими ознаками:

1) за категоріями вкладників депозити поділяються на:

– депозити суб’єктів господарської діяльності;

– депозити фізичних осіб;

– депозити банків.

2) за строками використання коштів депозити поділяються на:

– депозити до запитання – це кошти, що залучені на депозит без визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах.

– строкові депозити – це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом строку, який визначається у депозитній угоді.

Строкові депозити мають такі особливості:

1) чітко встановлений строк зберігання;

2) оформлюються депозитною угодою;

3) не використовуються для здійснення поточних платежів;

4) при достроковому вилученні депозиту банк застосовує штрафні санкції.

За строковими депозитами сплачується високий депозитний процент, рівень якого залежить від терміну вкладу, виду внеску, облікової ставки НБУ, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших факторів.

3. Кредитні ресурси комерційних банків

До ресурсів, які формуються недепозитним шляхом, належать кошти, отримані в результаті випуску банком облігацій; міжбанківський кредит та кредити, отримані від центрального банку.

Міжбанківський кредит банки залучають для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської діяльності.

Центральний банк застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:

1. проведення операцій на відкритому ринку;

2. надання стабілізаційного кредиту;

3. здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить через кількісний та процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит “овернайт”).

Ще одним засобом рефінансування банків є операції РЕПО. Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій “прямого“ РЕПО.

НБУ може продавати з власного портфеля державні цінні папери через операції “зворотного” РЕПО на відповідний час за умови викупу цих самих паперів надалі в установлений строк. Це відбувається як за допомогою безпосередньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в операціях РЕПО. НБУ, проводячи тендер, відбирає заявки з дешевшими при купівлі і дорожчими при продажу цінні папери або конкретними, необхідними для свого портфеля.

Розрізняють:

1) нічне РЕПО (термін дії один день);

2) відкрите РЕПО (термін операції в договорі не визначається, кожна із сторін договору може вимагати виконання операції в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

3) строкове РЕПО (термін операції чітко визначений).

Лекція 12. Напрями використання ресурсної бази банків

1. Сутність та класифікація ресурсної бази банків

2. Джерела формування та роль ресурсної бази банків

3. Пасивні та активні операції банків