Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
лекции банківська система.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1.82 Mб
Скачать

3. Резервний та інші фонди банку

Резервний фонд комерційного банку утворюється за рахунок відрахувань від прибутку і використовується для покриття втрат від операційної діяльності, поповнення статутного фонду (капіталу) і виплат дивідендів при умові, що поточного прибутку виявляється для цього недостатньо. Наявність резервного фонду забезпечує стабільність роботи комерційного банку, зміцнення його фінансової та матеріально-технічної бази, що, у свою чергу, сприяє підвищенню гарантій виконання банком своїх зобов'язань перед кредиторами та суттєво зменшує імовірність банкрутства банківської установи.

Джерела, порядок утворення і використання резервного фонду визначаються, як правило, у статутах комерційних банків.

Основним джерелом утворення резервного фонду банку є відрахування з прибутку, величина якого визначається загальними зборами акціонерів банку і фіксується у його статуті. Якщо резервний фонд буде частково або повністю витрачений на покриття непередбачених витрат і збитків, то відрахування до нього відновлюються і проводяться до досягнення встановленого розміру. Джерелом формування резервного фонду може також бути засновницький прибуток, який отримують засновники банку у вигляді різниці між сумою, одержаною від реалізації акцій, і реальною вартістю активів

Страховий фонд, що створюється за рахунок розподіленого прибутку, також є цільовим резервом грошових коштів, що призначаються для фінансування витрат щодо усунення наслідків стихійного лиха й неочікуваних для банку обставин. Він утворюється за рахунок відрахувань від прибутку за затвердженими нормативами.

Кошти фонду використовуються для:

  • фінансування витрат щодо ліквідації руйнівних наслідків стихійного лиха і при відбудові знищених при цьому основних засобів;

  • надання матеріальної допомоги працівникам банку у разі втрати ними працездатності та інших непередбачених обставин;

  • збільшення статутного фонду (капіталу) за рішенням ради банку.

Комерційні банки утворюють також інші фонди, які призначаються для розширення матеріально-технічного забезпечення діяльності банків, вирішення соціальних питань. Порядок і розміри формування цих фондів визначаються загальними зборами акціонерів (учасників). Фонди і загальні резерви банку створюються згідно з установчими документами.

Лекція 11. Джерела формування ресурсної бази банків.

1. Порядок формування власних ресурсів комерційного банку

2. Депозитні ресурси комерційних банків

3. Кредитні ресурси комерційних банків

Навчальна мета: засвоїти економічну сутність пасивних операцій банків, познайомитись зі структурною побудовою та функціональною спрямованістю капіталу банку, зрозуміти механізм здійснення депозитних і недепозитних банківських операцій різних видів.

1. Порядок формування власних ресурсів комерційного банку

Власні кошти банку представляють собою грошові кошти, внесені акціонерами та засновниками банку, а також ті, що утворюються в процесі його подальшої діяльності.

Призначення власного капіталу виражається в його функціях:

1. Захисній

2. Забезпечення оперативної діяльності

3. Регулюючій

Згідно ст. 30 «Про банки банківську діяльність» капітал банку включає основний та додатковий.

В свою чергу до основного капіталу входять:

  • Підписний зареєстрований сплачений (статутний);

  • Розкриті резерви (оприлюднені), які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;

  • Надбавки до курсу акцій (емісійний дохід)

  • Додаткові внески акціонерів у капітал

Додатковий капітал включає:

  • Нерозкриті резерви, тобто ті, що не відображаються в опублікованому балансі банку;

  • Резерви, переоцінка, а також вартості резервів переоцінки в результаті довгострокового перебуванні у власності цінних паперів;

  • Гібридні капітальні інструменти – це кошти, які є незабезпеченими і можуть бути використані банком на власний розсуд, і не бути погашеними за ініціативи їх власника;

  • Субординований борг – це незабезпечені боргові інструменти, які за умовою контракту не можуть забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору лише після погашення претензії всіх інших кредиторів.

При цьому сума субординованого боргу не повинна перевищувати 50% від суми основного капіталу за щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом 5 років угоди.