Рис.
9. Розташування перегородок при поділі
кулястих бактерій:
1
-
розташування перегородки в одній
площині; 2
- розташування перегородки у двох
взаємоперпендикулярних площинах; 3
- розташування перегородки в трьох
При
поділі паличкоподібних бактерій
спочатку відбувається ріст клітини у
довжину. Коли довжина бактерії подвоїться,
паличка починає звужуватися і через
деякий час розпадається на дві окремі
клітини. У деяких паличкоподібних
бактерій перегородка може утворюватися
не в центрі, тоді дочірні клітини будуть
неоднакового розміру.
Паличкоподібні
бактерії, вібріони і спірили утворюють
перегородку перпендикулярно до їх
довгої осі, спірохети діляться за
довжиною клітини.
Розрізняють
три типи поділу клітин бактерій:
-
синхронний поділ, під час якого розділення
і поділ нуклеоїда супроводжується
утворенням одноклітинних мікроорганізмів;
-
коли поділ випереджає розділення
клітин, що спричинює утворення
"багатоклітинних" форм;
-
коли поділ нуклеоїда випереджує поділ
клітини, що зумовлює утворення
багатонуклеоїдних бактерій.
Цикл
розвитку бактерій при попаданні їх на
поживне середовище підлягає певній
закономірності та складається із
чотирьох фаз.
Початкова
фаза (лаг-фаза)
- це фаза затримки росту. У цей період
бактерії не розмножуються, а тільки
пристосовуються до нового середовища.
Наприкінці цієї фази клітини часто
збільшуються в об’ємі.
Логарифмічна
(експонентна) фаза
- це період інтенсивного розмноження
клітин з найбільшою швидкістю.
Стаціонарна
(максимальна) фаза розвитку
настає тоді, коли кількість клітин
перестає збільшуватися і число їх
залишається постійним.
24
Площинах
Фаза
відмирання (затухання)
зумовлена виснаженням поживного
середовища, зміною його властивостей,
нагромадженням значної кількості
продуктів життєдіяльності бактерій.
У цій фазі бактерії стають не життєздатними
і гинуть.
Тривалість
окремих фаз росту залежить від виду
бактерій і умов розвитку.
Спороутворення
у бактерій.
Спори утворюють в основному паличкоподібні
бактерії (бацили та клостридії) і дуже
рідко кулясті та звивисті форми.
Формування спор - це одна із стадій
розвитку мікроорганізмів, вироблена
у процесі еволюції за збереження виду.
Утворення
спор відбувається у зовнішньому
середовищі і не спостерігається в
організмі людей і тварин.
В
одній бактеріальній клітині може
утворюватися тільки одна спора. Зазвичай
спори утворюються при нестачі поживних
речовин або вологи, зміні температурних
умов, pH,
аерації,
нагромадженні у середовищі шкідливих
продуктів обміну. Коли бактерія потрапляє
у несприятливі умови, в ній відбуваються
структурні зміни. Клітина втрачає
значну кількість води, цитоплазма
ущільнюється і збирається у центрі або
ближче до одного з кінців. Водночас
починає синтезуватися особлива сполука
- діпіколінова кислота, якої немає у
вегетативних клітинах, відбуваються
зміни у генетичному апараті. Ущільнена
цитоплазма з частиною нуклеоїда
покривається цитоплазматичною мембраною.
Утворюється проспора, яка покривається
двошаровою оболонкою спори. Зовнішня
оболонка містить жирові та смолисті
речовини, щільна, малопроникна для води
і розчинених у ній речовин, внутрішня
оболонка більш тонка і еластична. Після
дозрівання спори материнська клітина
відмирає. Процес спороутворення триває
18-20 год.
Розміщення
спор у клітині і розміри спор у різних
видів бактерій неоднакові. Частіше
спостерігається центральне розміщення
спор, при якому клітина набуває форму
веретена (клостридіум). Якщо
спора утворюється на одному з кінців
клітини, то вона має вигляд барабанної
палички (плектридіум).
26
Рис.
10. Форма та розміщення спор у бактерії:
а
-
форма клітини зі спорою не змінена; б
- клостридіум; в
- плектридіум; г
- проростання спор
Спори
зберігають життєздатність протягом
тривалого часу. Так, виділено спори
бактерій з єгипетських мумій, з трупів
мамонтів, вік яких нараховує кілька
тисячоліть.
Спори
бактерій дуже стійкі проти висушування,
дії низької та високої температури,
ультрафіолетових та іонізуючих променів,
дезінфікуючих речовин. Описано спори
бактерій, які залишилися живими після
кип’ятіння у концентрованій соляній
кислоті протягам 20 хв. Спори сінної
палички витримують кип’ятіння до двох
годин.
Спори
гинуть при дії високої температури
(120°С) в автоклаві протягом 20 хв або при
дії сухого жару (150...170°С) протягом 1-2
год.
Потрапляючи
у сприятливі умови спори поглинають
вологу, набрякають і перетворюються
на звичайні вегетативні клітини, які
здатні до росту і розмноження. Швидкість
проростання спор залежить від умов
зовнішнього середовища. За сприятливих
умов спора може прорости за кілька
годин. Є декілька типів проростання
спор. Переважно спори проростають
полярно, тобто на одному кінці, але може
відбуватися й екваторіальне проростання,
тобто проросток виходить через отвір
у серединній частині спори перпендикулярно
довгої осі.
Здатність
мікроорганізмів до спороутворення
використовують у їх систематиці, при
виборі методів знезаражування предметів,
приміщень, харчових продуктів, різних
виробів.