9. Кількісна оцінка кредитного ризику

Банк здійснює оцінку фінансового стану боржника - юридичної особи, який відповідно до вимог законодавства України складає:

• квартальну та річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на три місяці;

• тільки річну фінансову звітність - не рідше ніж один раз на дванадцять місяців.

Банк здійснює оцінку фінансового стану юридичної особи (крім банку), якій надано кредит, шляхом розрахунку інтегрального показника фінансового стану боржника – юридичної особи.

Банк здійснює оцінку фінансового стану фізичної особи, якій надано кредит (далі - боржник - фізична особа), у тому числі тієї, яка є суб’єктом господарювання, на підставі таких кількісних та якісних показників.

Кількісні показники:

• сукупний чистий дохід (щомісячні сукупні доходи, зменшені на сукупні витрати та зобов’язання, крім зобов’язань перед банком, що здійснює оцінку фінансового стану боржника - фізичної особи з метою формування резерву;

• накопичення на рахунках у банку (інформація надається за бажанням боржника - фізичної особи);

• коефіцієнти, що характеризують поточну платоспроможність боржника - фізичної особи і його фінансові можливості виконати зобов’язання за кредитом (зокрема співвідношення сукупних доходів і витрат/зобов’язань боржника - фізичної особи; співвідношення обсягу боргу за кредитом до вартості об’єкта кредитування/застави; співвідношення щомісячних витрат боржника на обслуговування боргу до обсягу його щомісячних доходів тощо). Оптимальні значення цих коефіцієнтів банк установлює самостійно з урахуванням видів кредитів і залежно від форми їх надання, цільового призначення, строку користування, наявності забезпечення, способу сплати тощо.

Якісні показники:

• загальний матеріальний стан клієнта (наявність у власності майна, крім майна, переданого в заставу);

• соціальна стабільність клієнта (тобто наявність постійної роботи, ділова репутація, сімейний стан тощо);

• вік клієнта.

Питома вага кількісних показників у загальній оцінці фінансового стану боржника - фізичної особи має становити не менше ніж 70%.

Банк визначає клас боржника - фізичної особи на підставі результатів оцінки його фінансового стану :

Клас А - фінансовий стан добрий.

Клас Б - фінансовий стан задовільний.

Клас В - фінансовий стан незадовільний.

Клас Г - фінансовий стан критичний.

9. Характеристика способів захисту від кредитного ризику. 11. Система методів управління кредитним ризиком.

Методи зниження кредитного ризику (коли банк приймає ризик) поділяються на методи самостійного зниження та методи трансферу.

Методи самостійного зниження кредитного ризику дають можливість банку знизити або ймовірність збитків, або величину негативних наслідків за рахунок власних коштів та засобів, що є у розпорядженні банку.

Основними методами зниження кредитного ризику на рівні кредитного портфеля є: авторизація; дотримання нормативів кредитного ризику; резервування; компенсація ризику за рахунок поточного прибутку; диверсифікація; лімітування; моніторинг та контроль.

Диверсифікація кредитного портфеля є найдешевшим методом зменшення ризику неплатежу за позичкою. Сам метод диверси­фікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного.

Лімітування, близький до диверсифікації метод зниження кредитного ризику, полягає у встановленні максимально допус­тимих розмірів (граничних меж) щодо кредитних операцій банку, певних галузей, клієнтів, регіонів, країн.

Формування резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні кредитного портфеля, що служить для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів.

Методи передавання кредитного ризику передбачають розпо­діл (трансфер) ризиків між іншими учасниками ринку: банками, підприємствами, будівельними, страховими, інвестиційними, фа­кторинговими та лізинговими компаніями, іншими фінансовими організаціями.

Існують такі методи передавання кредитного ризику: страхування; продаж кредитів та сек'юритизація; консорціумні та паралельні кредити; договори гарантії та поруки; факторинг та лізинг.

Страхування кредитних ризиків розгля­дають як вид страхування, суть якого полягає у зменшенні або усуненні кредитного ризику.

Сек'юритизація (активів) — перерозподіл ризиків за допомогою трансформації активів банку (позик та інших активів) у цінні па­пери для продажу інвесторам.