25. Найефективніша форма охорони цінних природних територій і об'єктів

Однією з найефективніших форм охорони цінних природних об'єктів і територій є їх заповідання — взяття під охорону держави. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу приро­доохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофон­ду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього при­родного середовища.До природно-заповідного фонду належать: а) природні території та об'єкти — природні та біосферні запо­відники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заказ­ники, пам'ятники природи, заповідні урочища; б) штучно створені об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва. Правові основи організації, охорони, ефективного викорис­тання природно-заповідного фонду, відтворення його природних ком­плексів та об'єктів визначає Закон України "Про природно-заповідний фонд України" від 16 червня 1992 р., в якому знайшли закріплення форми власності на території та об'єкти природно-заповідного фонду України, цілі його використання, права громадян з означених питань. Території природних заповідників, землі та інші природні ре­сурси, надані національним природним паркам, є власністю народу .України. Регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятники приро­ди, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні, зоологічні парки та парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України. Території та об'єкти природно-заповідного фонду можуть ви­користовуватися в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях; для потреб моніто­рингу навколишнього природного середовища. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду — це сукупність науково обгрунтованих екологічних вимог, норм і пра­вил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, .порядок охорони, ви­користання і відтворення їх природних комплексів. Заслуговує на увагу правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Визначається з урахуванням їх класифікації то цільового призначення.» Природні заповідники— це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та еколо­гічної безпеки.

Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного се­редовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середови­ща та заповідної справи.

26. Роль та значення природно-заповідних територій і об'єктів в житті біосфери та суспільства. Кожного, хто приїжджає на нашу Українську землю, вражає її неповторна краса, мальовничі ландшафти, смарагдові шати лісів, різноманітність фауни та флори. А головне — природні умови України, родючість її земель, багатство надр — сприятливі для розвитку як аграрного та індустріального сектору економіки. Тому проблема раціонального природокористування, збереження довкілля нашої країни, її унікальних територій та об'єктів набуває великого практичного значення. Однією з найефективніших форм охорони цінних природних об'єктів і територій є їх заповідання — взяття під охорону держави. Створення заповідних територій необхідне для збереження цінних видів рослинного і тваринного світу, унікальних ландшафтів, геологічних, палеонтологічних об'єктів тощо. Поряд з цим раціональне, невиснажливе використання природних ресурсів неможливе без наявності і вивчення її постійних еталонів — заповідних об'єктів та територій. Тобто охорона територій та об'єктів природи шляхом їх заповідання має на меті не тільки збереження їх у недоторканому стані. При цьому ставляться завдання значно ширші і відповідальніші — розв'язуються наукові, рекреаційні, еколого-освітні та виховні проблеми. Зупиняючись на ролі та значенні природно-заповідних територій і об'єктів в житті біосфери і суспільства слід виділити сім основних аспектів в цьому плані.

Створення екологічної мережі дає змогу забезпечити збереження як біорізноманіття та екосистем в цілому, так і ценотичної повночленності, компонентів популяцій та збереження генофонду цінних представників фауни і флори зокрема. Базою для створення екомережі є лісова, лісостепова та степова зони, долини рік першої величини, окремі азональні та корінні природні утворення, зокрема, центри ендемізму (Карпати, Крим, Поділля) і реліктовості. Природно-заповідні території та об'єкти виконують також роль банку генофонду рослинного і тваринного світу. Стале використання біосфери в майбутньому залежить від збереження для наступних поколінь всього генетичного різноманіття планети, а також її окремих регіонів, забезпечення умов для еволюційного розвитку видів. Природно-заповідні території відіграють у вирішенні цієї проблеми особливу роль, через те, що вони створюються в першу чергу на ділянках, що відрізняються багатством флори і фауни, а також їх різноманіттям. Якприклад в міжнародній та вітчизняній практиці для вибору місця природних заповідників є: оптимальне місце мешкання чи місцезростання для одного або декількох видів, що знаходяться під загрозою зникнення; місця з максимальною різноманітністю фауни та флори; ділянки з максимальною ендемічністю; ділянки, на яких забезпечується максимально тривале збереження об'єктів біорізноманіття. Необхідність збереження всіх видів тварин і рослин, які є на планеті, тобто збереження генофонду, що виник у процесі багатомільйонної еволюції органічного світу сьогодні не викликає сумніву. Адже інтенсивна господарська діяльність людини призводить до великого навантаження на природне середовище.