90. Маргінальність та злочинність: кримінологічна характеристика злочинності маргіналів.

Феномен маргінальності відноситься до характеристики стану особистості, яка піддається певним випробуванням, викликаним переходом індивідів з однієї соціокультурної середи в іншу. Найбільш вираженим випадком такого переходу є спадна соціальна мобільність і вимушена міграція індивідів. У підсумку виходить, що мова йде про характеристики свідомості, поведінки та способу життя особистості, що опинилася на межі різних культур, соціальних груп, спільнот (культурна маргінальність, маргінальність соціальної ролі, структурна маргінальність).

У 80-і роки для радянських кримінологів саме цей аспект залишався єдиним і головним у розумінні маргінальної середовища: це — соціально нестійка декласована і полудеклассірованная соціальна група, як правило, включає нероб, волоцюг, алкоголіків, наркоманів, соціально неадаптованих суб’єктів з кримінальним минулим, які значно ускладнюють кримінологічну обстановку.

З цієї точки зору для кримінологів особливу значимість набуває внутрішній світ маргінальної особистості, її свідомість і поведінку. Безсумнівно, процес маргіналізації, зміна однієї соціокультурного середовища на іншу, не може проходити безболісно.

Разом з тим криміногенність маргінальності завжди залежить від особливостей особистості, а в кінцевому підсумку — від умов її формування, виховання, зовнішніх впливів на протязі всього життя індивіда. У цьому сенсі стан маргінальності, як зазначається кримінології, — це прикордонне стан індивіда, який опинився на грані антигромадської поведінки, але саме по собі такий стан ще не дає підстав для подання про неминучість його переходу в антигромадську поведінку. У той же час не можна недооцінювати активності злочинного світу по залученню в свою сферу маргінальних верств.

Маргінальність виступає сприятливим середовищем розвитку злочинності. Як не сумно, прогноз злочинності в світі, в його окремих регіонах і країнах до початку третього тисячоліття викликає лише справедливі побоювання. Загальна результуюча злочинності в світі продовжить йти вгору найближчим часом. Середній приріст її може знаходитися в межах 2-5% на рік. До такого варіанту прогнозу призводить і екстраполяція наявних тенденцій, і експертні оцінки можливої ​​кримінологічної обстановки в світі, і моделювання причинного бази злочинності майбутнього, і системний аналіз усієї сукупності криминологически значущих відомостей минулого, теперішнього і можливого майбутнього. (593)

91. Кримінологічна характеристика та попередження злочинності у сфері службової діяльності.

Службова злочинність, що за своїми ознаками істотним чином відрізняється від загальнокримінальної злочинності, маючи відношення до неправомірного використання владних повноважень, серед іншого завдає шкоди ефективності організації та реалізації державного і господарського управління в суспільстві. Саме тому і є актуальними питання злочинності у сфері службової діяльності як об’єкта кримінологічного дослідження

Службова злочинність складає окремий родовий об’єкт кримінологічного дослідження, який, у свою чергу, поділяється на різні суспільні відносини об’єктивного характеру. Тобто до безпосереднього об’єкта маємо включати кримінологічну характеристику злочинів у сфері службової діяльності окремих видів; загальні та окремі питання стану та динаміки службової злочинності; причини та умови здійснення різних злочинів, що належать до службової злочинності; особу злочинця – суб’єкта злочинів у сфері службової діяльності. Як окремий напрям кримінологічного дослідження виступає попередження злочинів у сфері службової діяльності, зокрема правові основи, система суб’єктів, їх повноваження з цих питань, а також самі заходи, що безпосередньо здійснюються на запобігання конкретним злочинам у сфері службової злочинності. Причинно-умовний комплекс посідає одне з ключових місць у кримінологічному дослідженні службової злочинності, позаяк злочинність як складне соціально-правове явище є наслідком дії сукупності різних причин, факторів і умов. Зокрема, виходячи із запропонованої Н.Ф. Кузнецовою [3] класифікації, до такого об’єкта кримінологічного дослідження злочинів у сфері службової діяльності, як причини та умови, належать економічні, кримінальні агресії, кримінальна необережність, а також правові детермінанти. Практична діяльність із виявлення та розкриття злочинів, притягнення винних до кримінальної відповідальності неможлива без з’ясування особи, яка вчинила відповідний злочин. Так само система особистісних характеристик має безпосереднє відношення і до вивчення причин злочинної поведінки, а відтак і до профілактики злочинів у сфері службової діяльності.

У рамках кримінологічної характеристики злочинів у сфері службової діяльності першочергового значення набуває латентність даного різновиду злочинності, що істотним чином позначається на її кримінологічному дослідженні та забезпеченні попередження. Латентність злочинності – це ознака, яка відображає існування в країні тієї реальної ситуації, коли певна частина злочинності залишається неврахованою . Зауважимо, що латентність службової злочинності має складний характер і зумовлюється низкою об’єктивних і суб’єктивних факторів, серед яких маємо означити специфіку цих злочинів, що за способом їх вчинення передбачає підвищену прихованість (наприклад, хабарництво), що й призводить до труднощів їх виявлення. Таким чином, злочини у сфері службової діяльності являють собою суспільно небезпечні, винні діяння, які вчиняються переважно службовими особами та посягають на суспільні відносини, що забезпечують нормальну службову діяльність в окремих ланках апарату державного і громадського правління, а також апарату управління окремих підприємств, установ, організацій.