14. Нематеріальні активи підприємства

Нематеріальні активи – це права на використання об’єктів інтелектуальної власності, а також інших майнових прав.

Нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами (п. 14.1.120 ПКУ).

До складу нематеріальних активів включають:

• права, що з’являються внаслідок володіння підприємством (патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтвами на знаки для товарів і послуг, найменування місця походження товару, фірмове найменування);

• права, що виникають внаслідок володіння підприємством об’єктами авторського та суміжних прав;

• права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності;

• права на користування земельними ділянками та природними ресурсами;

• організаційні витрати на створення підприємства;

• права, що з’являються внаслідок укладених підприємством з іншими організаціями ліцензійних угод на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент – документ, що видається державою приватній особі (підприємству) і забезпечує визнання за нею прав на виключне використання об’єкта промислової власності протягом установленого терміну.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань здійснюється на підставі їх державної реєстрації, результатом якої є видача відповідного свідоцтва. Це свідоцтво забезпечує власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати іншій особі дозвіл на використання знака на підставі ліцензійного договору.

Власник такого свідоцтва має право поряд зі знаком проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що даний знак зареєстрований в Україні.

Передача права власності на використання нематеріальних ресурсів іншим суб’єктом здійснюється у формі ліцензійної угоди (договір, згідно з яким власник нематеріального ресурсу передає іншій особі ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки тощо).

Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винагороду.

На практиці використовуються кілька видів розрахунків за ліцензії:

• роялті – періодичні відрахування протягом дії ліцензійної угоди;

• паушальний платіж – тверда, фіксована, заздалегідь з’ясована сума винагороди за надані права на використання нематеріальних ресурсів незалежно від фактичних розмірів результатів діяльності підприємства з використання цього об’єкту. Зазначений вид платежу може застосовуватись як одноразово, так і протягом терміну.