12. Показники та шляхи ефективного використання оборотних коштів на підприємстві
Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їх використання.
Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:
Коефіцієнт оборотності обігових коштів показує кількість оборотів, які ці кошти здійснюють за плановий період.
Коб
=
,
де Qрп – обсяг реалізованої продукції підприємства;
-
середньорічний залишок оборотних
коштів.
=
,
де
X
,
X
…X
- середньомісячні залишки нормованих
оборотних коштів.
Коефіцієнт завантаження обігових коштів – величина, обернена Коб, показує скільки оборотних коштів підприємства припадає на одну гривню реалізованої продукції:
Кзав
=
Тривалість одного обороту оборотних коштів показує, протягом якого періоду оборотні кошти здійснюють один оборот.
Тоб
=
Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів з обороту частина їх вивільняється, а при сповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів завдяки прискоренню може бути абсолютним і відносним.
Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період (показує пряме зменшення потреби в оборотних коштах).
∆ОК
=
· (Тоб.пл –
Тоб.факт)
Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.
100
-
· 100%
13. Поняття і види нематеріальних ресурсів підприємства
Необхідною умовою для успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій економіці є ефективне використання його власних і придбаних нематеріальних ресурсів.
Нематеріальні ресурси – це частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду протягом тривалого періоду, для якого характерні відсутність матеріальної основи одержання доходів і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання.
За природою свого походження нематеріальні ресурси виникають або завдяки новим унікальним знанням або у зв’язку з рідкістю ресурсів. Використання таких ресурсів або робить їхніх власників єдиним виробником продукції, або забезпечує зменшення витрат проти інших виробників.
Поняття “нематеріальні ресурси” використовуються для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальна власність – це юридична категорія, яка застосовується для визначення результатів творчої праці людини (творів науки, техніки, мистецтва); позначення належності таких результатів творчої праці відповідним суб’єктам творчої діяльності; закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав, пов’язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальних продуктів.
У складі об’єктів інтелектуальної власності виокремлюють:
1. Об’єкти промислової власності. До них належать:
- винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об’єктами винаходу можуть бути продукти (пристрої, речовина, штами мікроорганізмів (дріжджі, мікроекономічні гриби, віруси)) і способи їх одержання;
- корисна модель – нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна до промислового виготовлення. Предметом технічного рішення тут є тільки конструкція виробу, його форма;
- промисловий зразок – результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних потреб;
- товарний знак – оригінальна позначка (ім’я, термін, малюнок або їх поєднання), яка має правовий захист і призначена для виділення конкретного товару серед інших подібних. Якщо під товарним знаком надаються послуги, він називається знаком обслуговування.
- фірмове найменування – це стале позначення підприємства або особи, від імені якої здійснюється виробнича та інша діяльність; використовується для розпізнавання підприємств серед інших. Фірмове найменування вказує на підприємство без посилань на продукцію, яку воно виробляє і характеризує репутацію і становище підприємства на ринку в цілому.
З розвитком мережі Інтернет до об’єктів промислової власності можна віднести доменні імена – це імена, що використовуються для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.
2. Об’єкти, що охороняються авторськими та суміжними правами. До них відносять: твори в галузі науки, літератури і мистецтва; комп’ютерне програмне забезпечення; банки та бази даних; банки та бази знань.
Комп’ютерне програмне забезпечення – сукупність програм, які використовуються в роботі з ЕОМ.
Банк даних характеризується певною сукупністю програмних, організаційних і технічних даних, призначених для централізованого накопичення та багатоцільового колективного використання інформації; а також самих даних, які відповідним чином систематизовані та сконцентровані у певному місці.
База даних – іменована сукупність інформаційних одиниць у певній сфері, наприклад, перелік клієнтів фірми.
Банк знань – місце, де зосереджені технічні чи наукові знання, в якому, окрім інформації, знаходяться засоби, що дозволяють ці знання накопичувати, зберігати, оновлювати і використовувати.
База знань – сукупність систематизованих знань в певній галузі.
Авторське право – це система правових норм, що визначають положення авторів наукових публікацій, творів, програм та їх взаємовідносин з іншими контрагентами.
Суміжні права – права, що примикають до авторського права, а саме, права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення.
Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. До них належать: “ноу-хау”, раціоналізаторська пропозиція, гудвіл, комерційна таємниця.
- “ноу-хау”- сукупність різноманітних знань чи досвіду науково-технічного, виробничого або іншого характеру, які не є загальновідомими, не захищені правами промислової (інтелектуальної) власності і можуть бути використані. Об’єктами можуть бути різноманітні посібники, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу тощо.
- раціоналізаторська пропозиція – це технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано; це можуть бути пропозиції щодо вдосконалення використовуваної техніки, способів контролю, спостереження, дослідження, тощо;
- гудвіл – репутація фірми, досвід ділових зв’язків, престиж торгових марок, маркетингові позиції фірми на ринку, доброзичливість та прихильність споживачів;
- комерційна таємниця – відомості, що безпосередньо зв’язані з її діяльністю і розголошення яких може зашкодити підприємству.