7. Напрямки підвищення ефективності використання основних фондів підприємства

Інтенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних фондів:

• технічне переозброєння підприємства;

• механізація і автоматизація виробництва;

• удосконалення технологічних процесів;

• скорочення тривалості виробничого циклу;

• комплексне використання та покращання якості сировини;

• застосування прогресивних форм організації виробництва і праці.

Екстенсивні напрямки підвищення ефективності використання основних фондів:

• скорочення простоїв устаткування;

• підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування;

• зменшення кількості непрацюючого устаткування.

8. Поняття, матеріальний склад і структура оборотних фондів

Оборотні фонди підприємства – це предмети праці, які повністю споживаються в кожному технологічному циклі виготовлення продукції і повністю переносять свою вартість на вартість цієї продукції.

Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню.

Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації). У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяються на:

• виробничі запаси;

• незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення;

• витрати майбутніх періодів.

Виробничі запаси – предмети праці, які ще не залучені у виробничий процес і знаходяться на складах підприємства у вигляді запасів. Виробничі запаси становлять найбільшу частину оборотних фондів. У загальному обсязі вони становлять 70%. До складу виробничих запасів входять:

• сировина;

• основні та допоміжні матеріали;

• куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби;

• паливо;

• тара і тарні матеріали;

• запасні частини для ремонту;

• малоцінні та швидкозношувані предмети (господарський інвентар, малоцінні інструменти та ін.) хоч і є засобами праці, проте мають термін служби менший одного року і для спрощення обліку відносяться до оборотних фондів.

Незавершене виробництво – предмети праці, які ще не пройшли всіх стадій обробки. Такі предмети праці перебувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого.

У складі незавершеного виробництва виділяють напівфабрикати власного виробництва, тобто такі предмети праці, які повністю пройшли обробку в одному підрозділі підприємства, але потребують подальшої обробки в інших підрозділах цього ж підприємства.

Витрати майбутніх періодів – витрати на підготовку та освоєння нової продукції, що мають місце в даний період, але будуть погашені в майбутньому. Вони не є речовим елементом оборотних фондів. Це витрати на проектування та освоєння нових видів продукції, винахідництво, придбання науково-технічної, економічної, комерційної інформації, передплату періодичних видань.

Співвідношення оборотних фондів у вигляді окремих елементів і стадії функціонування (запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів) характеризує їх виробничо-технологічну структуру. Вона формується під впливом ряду факторів (типу виробництва, особливостей продукції та технології її виготовлення, умов забезпечення матеріальними ресурсами тощо) і змінюється в часі.

На структуру оборотних фондів підприємств впливають такі фактори, як галузь, в якій вони формуються, застосування технології виробництва, форма організації праці, умови матеріального забезпечення ресурсами, ціни на них тощо.

Найбільшу частку в загальному обсязі оборотних фондів становлять: виробничі запаси на електростанціях на підприємствах легкої промисловості – до 90 %; незавершене виробництво на підприємствах машинобудування – близько 40 % (велика тривалість виробничого циклу); витрати майбутніх періодів на підприємствах видобувної індустрії – до 50 % і більше.