4. Принципи

Принцип верховенства права

Принцип свободи особи (неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини).

Принцип непорушності права власності (свободи власності).

Принцип свободи договору.

Принцип свободи підприємницької діяльності.

Принцип судового захисту порушеного права чи інтересу.

Колізійні" принципи. Принцип тісного зв'язку.

5. Методи

Правовий метод регулювання — сукупність погоджених між собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменш вивчено. Для нього характерним є цивільно-правовий метод, який відображає природу цієї галузі. Проте цей метод надто загальний. Конкретнішим є порівняльно-правовий метод. Крім того, для регулювання відносин з іноземним елементом застосовуються два юридично-технічних методи — колізійний та матеріально-правовий.

Порівняльно-правовий метод. Для вирішення спірного питання в МПрП використовують зіставлення і вибір норм права. Тому порівняльне правознавство (компаративістика), що застосовує таке зіставлення і вибір норм, та міжнародне приватне право мають багато спільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно-правовою системою, а використовують і право іноземних держав.

Юридично-технічні методи регулювання відносин у МПрП.

Колізійний метод регулювання. Є необхідним для регулювання цивільно-правових відносин, регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормами права. Для МПрП значення мають не всі колізії, а тільки ті, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії).

Матеріально-правовий метод і матеріально-правові норми. Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не регулює правовідносини з іноземним елементом. її існування має сенс за умови використання і матеріально-правової норми, тобто такої, яка, по суті, регулює правовідносини в МПрП. Наявність матеріально-правових норм свідчить про існування разом з колізійним матеріально-правового методу регулювання зазначених відносин. Сутність цього методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи.

6. Співвідношення

На думку представників першого підходу, міжнародне право у широкому смислі складається з МПрП та МПП. Так, французький юрист Жорж Сель вважав, що існує єдине міжнародне співтовариство і єдине міжнародне право, а будь-яке виключення окремих осіб з того чи іншого може бути лише свавіллям. Він допускав поділ міжнародного права на публічне та приватне лише за умови, що такий поділ відбувається в рамках єдиного міжнародного права. Як зазначає ще один французький юрист-міжнародник Жан Тускоз, критикуючи класичне розмежування між МПрП і МПП: «Всім добре відомо, що ці дві гілки права невіддільні одна від одної. У внутрішньому праві саме у зоні конфліктів – там, де перетинаються сфери дії так званих публічного та приватного права, – виникає найбільше юридичних проблем, найбільш важливих і делікатних». Деякі прихильники теорії транснаціонального права (наприклад, американський вчений Філіп Джессеп) висувають тезу про те, що транснаціональне право включає в себе як публічне, так і приватне міжнародне право. З-поміж аргументів, що висуваються на підтримку цього підходу, є, зокрема, такі: 1) лише вивчення міжнародних договорів дає зміст МПрП, позаяк основний зміст МПрП міститься у міжнародному договірному праві (С.Б. Крилов); 2) колізійні норми МПрП також мають міжнародно-правовий характер, «оскільки з приводу тієї чи іншої норми встановилась згода держав і оскільки в основі колізійної норми нерідко лежить міжнародний звичай, що складався століттями (наприклад, locus regit actum, lex rei sitae)».

На думку прихильників другого підходу, МПрП входить у систему внутрішнього права держави. Наприклад, як зазначається в рішенні Постійної палати міжнародного правосуддя, «норми міжнародного приватного права є складовою внутрішньодержавного права», за винятком випадків, коли вони «введені міжнародними угодами або звичаями і носять, відповідно, справжній характер міжнародного права, що регулює відносини між державами». Автори, що дотримуються цього підходу, висувають такі аргументи: 1) джерела МПрП мають в основному внутрішньодержавний характер; 2) виходячи з суверенітету держави, суддя національного суду завжди застосовує національну колізійну норму, не звертаючи при цьому увагу на те, як вирішується дане питання в інших правових системах; 3) закони про громадянство і про правове положення іноземців, що є частиною МПрП, є національними нормами права, які були прийняті державою в односторонньому порядку; 4) метод МПрП має внутрішньодержавний характер і в ньому використовуються категорії національного цивільного права. Таким чином, на думку цих авторів, МПрП є проекцією національного приватного права з необхідними змінами на міжнародну площину.

Представники третього підходу щодо місця МПрП в юридичній системі розглядають його як «полісистемний комплекс», який складається з двох видів норм МПрП: міжнародно-правових норм і внутрішньодержавних норм (О.М. Макаров, Р.А. Мюллерсон, К.Л. Разумов, В.Г. Храбсков).