1.3. Аналіз витрат на оплату праці

Фактори зміни суми прямої зарплати на весь випуск, окремі види й одиницю продукції. Причини зміни трудомісткості продукції і рівня оплати праці на підприємстві. Методика розрахунку їхнього впливу на собівартість виробів.

Пряма заробітна плата становить значну частку в собівартості продукції і справляє великий вплив на формування її рівня. Тому аналіз динаміки зарплати на гривню виробленої продукції, її частки в собівартості продукції, вивчення факторів, що визначають її величину, і пошук резервів економії засобів за цією статтею витрат мають велике значення.

Загальна сума прямої зарплати (малюнок1) залежить від обсягу виробництва продукції, її структури і рівня зарплати на окремі вироби. Рівень зарплати на окремі вироби, у свою чергу, визначають за трудомісткістю і рівнем оплати праці за 1 людино-годину.

Сума зарплати на виробництво продукції (ЗП_заг )

Зарплата на одиницю продукції (ПЗП)

Структура продукції

(ПВ_і )

Обсяг виробництва продукції (VВП_заг )

Трудомісткість окремих виробів(Тм_і)

Рівень оплати праці за 1 людино-год (ОП_і)

Рис 3.1 , Структурно-логічна факторна модель зарплати на виробництво продукції.

Факторна модель загальної суми прямої заробітної плати виглядає так:

ЗП_заг=∑(VВП_заг*ПВ_і*Тм_і*ОП_і). (3.1)

Зарплата на випуск окремих виробів залежить від тих само факторів, крім структури виробництва продукції:

ЗП_і=VВП_і*Тм_і*ОП_і. (3.2)

Отримані результати показують, за якими видами продукції є перевитрата коштів на оплату праці, а за якими - економія і за рахунок чого. Здебільшого перевитрату зарплати виправдовують збільшенням випуску продукції.

Трудомісткість продукції і рівень оплати праці залежать від упровадження нової прогресивної техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, організації праці, кваліфкації працівників та інших інноваційних заходів.

Вплив цих факторів на зміну суми заробітної плати визначають у такий спосіб:

∆ЗП_хі = ∆Тм_хі*ОП₀*VВП_1; (3.3)

∆ЗП_хі = ∆Тм₁*ОП_хі*VВП₁ (3.4)

Якщо потрібно комплексно оцінити вплив цього фактора на собівартість продукції, необхідно, крім того, врахувати, наскільки у зв'язку з упровадженням нового обладнання збільшилися амортизація та інші витрати, для чого можна використати такий алгоритм розрахунку:

∆С_хі = (В₀ ± ∆ЗП_хі ± ∆Ам_хі ) / (VВП₁ ± ∆VВП_хі ) – В₀ / VВП₀ , (3.5)

де, ∆С - зміна рівня собівартості за рахунок конкретного орга-нізаційно-технічніого заходу;

В₀ - базова сума витрат на виробництво і-го виду продукції;

∆ЗП_Х - зміна суми зарплати за рахунок і-го фактора;

∆Ам_х - зміна суми амортизації та інших витрат на утримання основних засобів у зв'язку з упровадженням і-го заходу;

∆VВП_х - зміна обсягу виробництва і -го виду продукції за рахунок і-го заходу.

Для аналізу факторів зміни зарплати можна використовувати також дані "Акта впровадження науково-технічних заходів", в якому показується економія зарплати за рахунок упровадження кожного заходу.

Метою проведення аналізу витрат на оплату праці на підприємстві є оцінка доцільності застосування форм та систем оплати праці; активності запровадженої системи матеріального стимулювання; виявлення нераціональних витрат на оплату праці, що потребують удосконалення або ліквідації.

У більшості галузей промисловості затрати на оплату праці мають меншу питому вагу в собівартості продукції, ніж матеріаль­ні затрати. Проте загальновідомо, що одним із найважливіших джерел зниження собівартості продукції є більш швидке зростання продуктивності праці порівняно із середньою оплатою праці. Тому аналізу витрат на оплату праці слід завжди приділяти увагу в першу чергу.

Цілі та завдання аналізу витрат на оплату праці

Цілі

Завдання

1.Визначення використання фондів оплати праці й з’ясування причин відхилення фактичних витрат від планової величини

2.Зіставлення темпів зростання середньої заробітної плати працівника з темпами підвищення його продуктивності праці

3.Виявлення причин відхилення середньої заробітної плати від планових показників

4.Розробка заходів щодо покращення використання фонду оплати праці окремих категорій працівників

1.Вибір методів управління заробітною платою

2.Виявлення залежності між збільшенням випуску продукції й сумою засобів на оплату праці

3.Розрахунок впливу факторів на економію чи перевитрати фонду оплати праці

4.Розробка доцільних шляхів зниження витрат на оплату праці за умови забезпечення розширного відтворення

Рис 3.2 Цілі та завдання аналізу витрат на оплату праці

Оплату праці аналізують за двома напрямами: 1) аналіз фонду оплати праці як елемента затрат на виробництво на підставі спеціальної статистичної форми (1-ПВ «Звіт з праці»); 2) аналіз оплати праці за окремими статтями калькуляції, насамперед за статтею «Зарплата виробничих робітників». Перший напрям має явні переваги, оскільки ґрунтується на всебічній інформації звітності за трудовими показниками. Аналіз виконання фонду оплати праці розпочинають з визначення абсолютного відхилення від планового фонду або фактичного відхилення за базовий період. Після цього досліджують причини такого відхилення, виявляючи вплив двох факторів: зміни середньо­облікової чисельності (кількісний фактор) і зміни середньої заробітної плати (якісний фактор). Для розрахунку можна використати спосіб абсолютних різниць, згідно з яким вплив першого з названих факторів визначають мно­женням відхилення від плану за кількістю на планову середню заробітну плату, а вплив другого — множенням відхилення від плану з середньої заробітної плати на фактичну чисельність. Середньорічна заробітна плата, у свою чергу, залежить від дії таких факторів: кількості робочих днів у періоді, тривалості робочого дня (зміни), середньогодинної оплати. Методика розрахун­ку така сама, як і при визначенні впливу факторів на середньоріч­ний виробіток одного робітника. Під час аналізу складу фонду заробітної плати робітників потрібно встановити співвідношення різних видів оплати праці (погодинна, відрядна та ін.), а також виявити непродуктивні виплати. Серед останніх найвідоміші такі:

1. доплати у зв’язку зі змінами умов праці;

2. доплати за роботу в понаднормовий час;

3. оплата цілодобових простоїв і годин внутрішньозмінних простоїв;

4. заробітна плата у складі браку продукції.

Крім того, у складі нарахованої заробітної плати можуть бути оплата невиконаних технологічних операцій, оплата невиготовленої готової продукції (приписки обсягів виробництва) тощо. Всі ці суми слід ураховувати як резерви економії фонду заробітної плати. Зменшення непродуктивних виплат заробітної плати зовсім не суперечить підвищенню основних тарифних розцінок і погодинної плати, особливо коли спостерігається зростання продуктивності праці. Взагалі на сучасному етапі підвищення рівня заробіт­ної плати це надзвичайно важливий економічний і соціальний фактор, проте він не лише залежить від продуктивності праці, а й має тісно узгоджуватися з фінансовим станом підприємства.