VIII тип — «спостерігач»

Протилежний емотивному типу. Не відчувають переживань і страж­дань інших людей, ставляться до них неуважно. Якщо це хороший спеціаліст, то він може примусити інших робити те, що він вважає за потрібне. Інколи їм властива «черствість», яка виникає ситуативно, коли через обставини вони замикаються у колі власних проблем.

Формули малюнків: 901, 802, 703, 604, 505, 406, 307, 208.

Ну як, чи задоволені ви одержаними результатами? У будь-якому випадку одержані характеристики — це не вирок, а додатковий привід для розмірковувань. Ми з вами домовились, що чим краще людина ро­зуміє себе — тим правильніші рішення вона приймає. Це чинне і для професійного самовизначення.

І ще один невеличкий популярний тест. Він допоможе дізнатися, на­скільки ваша дитина готова взяти на себе відповідальність за власне життя.

Вправа «Хочу. Мушу. Вирішую»

Напишіть 10 або більше речень, які б починалися зі слів «Я хочу...»

(час роботи — 5 хв.).

Аналогічно з реченнями «Я мушу...», «Я повинен...» (час роботи —

5хв.).

А тепер напишіть про самостійні рішення, які приймаєте «тут і тепер» (час роботи — 5 хв.).

Обговорення: Хто бажає, нехай поділиться своїми враженнями від ви­конання цієї вправи:

• яка її частина була легшою, яка — важчою;

• у якій частині міститься більше речень;

• чи були теми і справи, що згадувалися у кількох реченнях;

які висновки зроблено

Інформаційне повідомлення: «Що ж означає—пізнати себе?»

Мета: навчитися глибинним технікам самопізнання з себе та оточуючих

Що ж означає — пізнати себе? Відповісти на це запитання водночас важко і легко. Легко тому, що можна назвати те, що людині потрібно знати про себе: це фізичні властивості, моральні якості, це інтереси, потреби, прагнення, бажання. Але, й цим не скінчиться шлях самопізнання. Тому і важко, що неможливо визначити міру наявності в себе півтори тисячі рис. Та й чи потрібно? Не обов'язково перетворювати шлях до пізнання на самокопания. То що ж означає пізнати себе? Очевидно, кожному потрібно пізнати себе в такому вимірі, який необхідний для сьогоднішнього життя і для прийняття рішень відносно подальшого життя, тобто знань, які б регу­лювали власну поведінку, допомагали налагоджувати свої відносини з ото­ченням і самим собою.

Пізнання починається з народження дитини. Але саме в юнацькому віці особистість ніби народжується вдруге. І народжується сама для себе як щось своєрідне, не схоже ні на кого в минулому, теперішньому і май­бутньому. Усвідомлення себе — це і є пізнання власного «образу Я», складовими якого є: «фізичний образ Я». Це образ власного тіла, фізичної досконалості; «психологічний образ Я» — який я, хто я; і «соціальний образ Я» — свої стосунки з іншими людьми, світом

Сьогодні ми зупинимось на одній складовій багатогранного «образу Я», а саме складовій «психічного образу Я» — самооцінці.

Самооцінку визначають як сукупність оцінок себе, своєї діяльності, свого ставлення до інших, вона узагальнює минулий досвід особистості й організовує нову інформацію відносно цього аспекту «Я».

Давайте з вами з'ясуємо, що ми знаємо про себе сьогодні, наскільки ми можемо себе охарактеризувати. Запишіть, будь ласка, якомога більше слів, рис вашої особистості (самостійна робота дітей). А тепер скажіть, у кого скільки слів, зачитувати їх зараз не будемо, але для подальшої роботи вони нам знадобляться (з'ясовуємо кількість слів). А тепер усі разом спро­буємо назвати слова, якими характеризують особистість. (Виставляю названі слова в таблицю на дошці.) Ми з вами назвали лише частину слів, рис особистості, за якими стоять певні вчинки. Тепер подивіться у свої аркуші, пригадайте свої вчинки і скажіть, чи буває так, що ви поводитесь неоднотипно, вас можна охарактеризувати як працьовитого чи ледачого, сміливого чи нерішучого, дисциплінованого чи бешкетника.

Про що це свідчить? Напевне, про те, що в певних ситуаціях ми пово­димося певним чином. Ця різна поведінка складається сама по собі, без спеціальних зусиль з нашого боку. Ви замислювались, у якій ситуації ви поводитесь природно, а у якій ні? Відповісти на це запитання дуже непро­сто. Адже кожна людина в процесі спілкування грає різні ролі, ніби при­міряє до себе «маски» різних стилів поведінки, на що отримує прямі й побічні оцінки, розвиває свої здібності, уміння, набуває нових.

Скажіть, будь ласка, чи ви однаково поводитесь удома, у школі, у ком­панії ровесників? Можна вашу поведінку у різних ситуаціях охарактери­зувати одними словами? (Бесіда з дітьми про самопочуття у різних соціальних групах.)

Необхідно зазначити, що найдорожче для людини — почуття власного «Я», і з раннього дитинства до старості воно надзвичайно чутливе до об­раз. Кожен з дитинства боїться своєї незграбності, засудження або на­смішки дорослого, починає ховати свою невмілість, а з віком — захищати свої невміння і недоліки.

Наводимо приклад психологічного дослідження шляхом виховання у дошкільнят честі, справедливості і хороших рис. Виховання проводи­лось через героїв відомих казок. Наприклад, Буратіно — позитивний ге­рой, Карабас — негативний. Всі діти хотіли поводитись, як Буратіно, а не як Карабас. 1 ось одному хлопчику пропонують пакет нових іграшок, щоб він поділився ними з друзями, як йому захочеться. А після того запитали:

«Як ти вважаєш, ти розділив іграшки, як Буратіно, чи як Карабас?». Хлоп­чик узяв собі більше іграшок, а товаришам віддав менше. Після запитання він зніяковіло сказав: «Ну... взагалі-то в душі я — Буратіно...»

Подивіться, яке прагнення, навіть потреба «бути хорошим».

Подумайте, а з вами таке бувало? (Співбесіда з дітьми.) Давайте з'я­суємо, що ж відбувається з нашим психічним станом і які тут діють проце­си? Буває, що людина потрапляє в ситуацію, яка загрожує її самоповазі, і зусилля розуму не знаходять виходу для реабілітації цілісного образу «Я». Психологічний захист може відхилити зниження самооцінки. Саме це відбу­вається в ситуації, коли ми, почувши про себе будь-що неприємне, одразу ж відчуваємо неприязнь до того, хто говорить, і різко змінюємо своє став­лення до нього — щоб його зауваження знецінилось і тим самим не ви­кликало ні обіди, ні розчарування. Ось чому ми так швидко прагнемо засудити того, хто образив, замість того, щоб зрозуміти, що ж насправді відбулося і що було сказано?

Науковці зазначають, що психологічний захист виникає у будь-якій ситуації, яка загрожує нашій емоційній безпеці. Форму психологічного захисту описав Фрейд — це витіснення. З нашої свідомості зникає (витіс­няється) неприємне почуття або відомість. Наприклад, ви не можете вико­нати своєї обіцянки, тому, що виконання потребує небажаних вами зу­силь, водночас вам не хотілося б не виконувати його. Тоді і виникає психо­логічний захист — забування. Таким чином можна забути про свій нехо­роший вчинок, невиконаний урок. Важливо зрозуміти, що при цьому збе­рігається відчуття повної справедливості (для того і спрацьовує захист, щоб зберегти незаплямованим «образ Я», людина не обов'язково кри­вить душею, коли зі «святим» виразом обличчя підходить до жертви своєї підлості: вона може чесно забути, не бачити, не знати, що у неї витісни­лись з свідомості слова, вчинки, те, що було складовим підлості.

Можливо, ви теж пригадаєте, що зустрічали в своєму житті таких лю­дей, які викликають здивування своєю непроникливістю, впевненістю, яка не має підґрунтя. Неодноразово повторювались погані вчинки, видно не­вдоволення оточення (ви гадаєте, що на його місці з сорому згоріли б), а людина зберігає попередню впевненість у собі, спокій.

Інколи виникає запитання: а можливо, у нього є глибока внутрішня правота, бо звідки ж така впевненість? А інший скаже, що прикидається, що ж йому залишається як не робити вигляд, що нічого не трапилося. Можливо, це поєднання цинізму й відсутності совісті з твердим характе­ром. Але, можливо, що це саме витіснення.

Отже, витіснення — це витіснення з свідомості збудника, почуття, фак­ту, що викликав напруження і тривогу. Це часткова сліпота, частковий «сон» свідомості, який може допомогти інколи пережити важке горе, пе­ренести нестерпне лихо, але він може породити «страшну людину». Ви­щесказане допоможе вам краще розібратися у собі, з'ясувати, що ж відбу­вається в окремих ситуаціях з вами. Це природна можливість психіки лю­дини, і все ж варто, щоб кожну ситуацію людина тримала під контролем свідомості.

Самоповага співзвучна з самооцінкою, яка, у свою чергу, формується на оцінкових судженнях оточення.

Вправа «Усмішка по колу»

Усі беруться за руки і «передають» усмішку по колу: кожна дитина повертається до свого су­сіда праворуч і, побажавши йому чогось приєм­ного, усміхається, а той передає усмішку далі.

Тренер цікавиться враженнями учнів, дякує за співпрацю і запрошує на наступне заняття.