Основні напрями вдосконалення організації ремонтно–обслуговуючого виробництва з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів автотранспортних підприємств

11.1 Основні напрямки вдосконалення ров з то і р атп

Збільшення об’єму перевезень вимагає значної інтенсифікації експлуатації рухомого складу, а це значить, що необхідно постійно забезпечувати високий рівень технічної готовності транспортних засобів, інтенсифікацію роботи технічних служб. Найважливішим напрямком у діяльності технічної служби є покращення використання виробничих ресурсів, що досягається підвищенням продуктивності праці ремонтно обслуговуючого персоналу, раціональним використання запасних частин, виробничих площ, обладнання, інструменту, та інше.

Ефективність і якість роботи технічних служб АТП залежить в основному від двох груп факторів:

• зумовлених зовнішніми причинами (вік рухомого складу, забезпеченість запасними частинами й матеріалами, задоволення потреби в капітальному ремонті транспортних засобів і їх агрегатів за зовнішньою кооперацією, та ін.);

• таких, що залежать від самих працівників АТП (стан виробничої бази підприємства, рівень кваліфікації виконавців робіт, вдосконалення технологічних процесів, системи управління РОВ та ін.).

Негативну дію першої групи факторів, певною мірою нейтралізують правильною технічною експлуатацією рухомого складу, раціональною концентрацією ресурсів запасних частин і матеріалів, удосконаленням їхнього розподілу й перерозподілу та ін.

Для ліквідації впливу другої групи факторів на АТП, в останні роки проводиться значна робота. Насамперед виконуються великі об’єми будівельних робіт. Це дозволяє збільшити виробничі площі для ТО і Р транспортних засобів. Збільшується випуск сучасного технологічного обладнання.

Однак, виробничо-технічна база АТП є все ще недостатньо потужною. Не повністю задовільняються потреби АТП у капітальному ремонті, що змушує ремонтувати агрегати і навіть автомобілі власними силами, відволікаючи тим самим увагу технічних служб від основних завдань. Недостатньо ефективно використовуються матеріальні і трудові ресурси, що знаходяться у розпорядженні технічних служб. Наприклад, на постах поточного ремонту, довгий час простоюють автомобілі через відсутність запасних частин, а на інших автомобілях роботи виконуються під відкритим небом. Усе це призводить до неефективного використання виробничих площ, збільшення простоїв на ремонтах.

У більшості АТП нефективно використовується технологічне обладнання через відсутність повного завантаження. Недосконалими є організаційна структура й методи управління технічною службою.

Вирішуючи різними шляхами поставлені завдання, технічна служба наштовхується на значні труднощі через малі розміри АТП. Водночас укрупнення в більшості випадків неможливе, або недоцільне з позицій організації перевезень. Отже, вирішити питання покрашення роботи технічної служби можна тільки за рахунок централізації, спеціалізаці та концентрації виробництва в рамках групи автотранспортних, авторемонтних і автообслуговуючих підприємств.

Концентрація – процес зосередження виробництва на великих підприємствах, з метою створення умов для раціоналізації технологічних процесів і управління ними. Концентрація виробництва залежить від кількості підприємств в регіоні, їх територіального розташування, наявності базового підприємства, структури рухомого складу, соціальних факторів і ін. Концентарації підлягають роботи, ввиробництво яких пов’язане з виконанням одного технологічного процесу та використанням однакового обладнання, оснащення, однакової номенклатури запасних частин, матеріалів, енергоресурсів та виконавців роботи однакової спеціальності.

Рівень концентрації виробництва оцінюють за середньорічною чисельністю ремонтно – обслуговуючих робітників АТП, вартістю активної частини основних фондів ремонтно – обслуговуючого виробництва (технолгічного обладнання), річним об’ємом виконуваних робіт з ТО і Р транспортних засобів (грн, або

люд.-год.).

Спеціалізація – це концентрація виробництва однорідної продукції на основі розподілу праці, який виражається у організації виробництва.

Спеціалізація буває технологічна (спеціалізуються виробничі підрозділи, або виконавці на виконанні певних технологічних процесів або операцій), предметна (за певним типом рухомого складу), та подетальна (на обслуговуванні, ремонті або виготовленні певних агрегатів, вузлів і деталей).

Рівень спеціалізації виробництва оцінюють за питомою вагою спеціалізованих робіт у загальному обсязі робіт по ТО і Р транспортних засобів, кількості технологічно однорідних виконуваних робіт.

Кооперування – на автотранспорті охоплює лише частину виробничих зв’язків. Виробниче кооперування безпосередньо випливає із спеціалізації виробництва різних автотранспортних, автообслуговуючих і авторемонтних підприємств по ТО і Р транспортних засобів.

За галузевим принципом кооперування поділяється на внутрішньогалузеве та міжрайонне. Внутрішньогалузеве кооперування – це виробничі зв’язки в рамках однієї галузі. При внутрішньорайонному кооперуванні виробничі зв’язки встановлюються в межах одного економічного району, а при міжрайонному – між підприємствами розташованими в різних районах.

Найперспективнішим напрямком вдосконалення РОВ АТП є створення єдиної системи ТО і Р на промисловій основі. В основу цієї системи будуть покладені концентрація, спеціалізація і кооперація виробництва.

Загальні напрямки розвитку виробничої бази – це механізація робіт, механізація і автоматизація управління виробництвом, покращення умов зберігання рухомого складу, будівництво і реконструкція адміністративно – побутових та складських приміщень.