4.4 Зберігання запасних частин, агрегатів і матеріалів

Складське господарство АТП призначене для прийняття, зберігання і видатку майна, необхідного для безперебійної роботи рухомого складу. В залежності від розмірів АТП склади підрозділяються на загально-виробничі, проміжні і цехові. Можуть облаштовуватись безпосередньо у виробничому корпусі чи окремій спеціалізованій будівлі.

Розміщення складу має забезпечувати швидке отримання потрібних запасних частин чи матеріалів, та їх доставку за призначенням. Умови зберігання повинні захищати запасні частини від шкідливої дії навко­лишнього середовища (температури, вологи, сонячних променів), а та­кож механічних та інших пошкоджень.

Це досягається використанням у складських приміщеннях до­поміжного обладнання і матеріалів, які забезпечують обробку, захист і розміщення запасних частин з найменшими додатковими витратами.

Працівники складів повинні ретельно організувати облік і статистич­ну обробку витрачання запасних частин на основі сучасної обчислю­вальної техніки. Особливе місце відводиться механізації переміщення запасних частин і процесу складування. Ці операції ведуть з застосуванням електронавантажувачів, ліфтів, кран-балок, кран-штабелерів, конвейєрів та інших механізмів і пристосу­вань. Особливу проблему складають питання раціонального розміщення запасних частин і оптимізація складських площ і витрат по зберіганню.

Для належного захисту поверхонь деталей, що зберігаються викори­стовується широка гама консерваційних матеріалів. Їх вибір залежить від матеріалу виробу, точності обробки поверхонь що консервуються, терміну планового зберігання, умов зберігання і транспортування, вит­рат на процес консервації і розконсервації та інших факторів.

Найбільшого поширення набули рідкі інгібіровані масла і інгібітори корозії. Основні їх переваги перед іншими консервантами полягають в значному зменшенні об'єму шару, що наноситься і механізації процесу консервації. Захисна плівка тонка, але достатня для абсорбції поверхне­во-активних речовин - інгібіторів корозії - металом деталей. Інгібітори застосовують у вигляді інгібірованого паперу, порошків, а також спир­тових, спиртово-водних або водних розчинів. Така консервація, найде­шевший і надійніший спосіб зберігання поверхні деталей. Для консервації запасних частин з хромованими, оцинкованими чи пофарбованими поверхнями, або такими що включають гумові, пластма­сові та інші неметалеві частини, використовують мікровоскові покриття. Їх одержують нанесенням на поверхню водних або інших воскових сус­пензій.

Широкого поширення набули тверді або напівтверді еластичні плівки. Вони швидко висихають і тверднуть, завдяки чому прискорюється процес пакування виробів, добре захищають поверхню металу від корозії та ме­ханічних пошкоджень і легко знешкоджуються при розконсервації. Плівкові покриття випускають різних кольорів і відтінків, завдяки чому можна визначити час нанесення покриття, щоб в установлений термін зробити переконсервацію, розпізнавати деталі однієї групи і т. і.

Довготривале збереження покриттів, підданих консервації, залежить від властивостей та якості бар'єрних матеріалів. Бар'єри упакування ма­ють зберігати консерваційні матеріали і по можливості захищати деталі від механічних пошкоджень. Основним, традиційним способом бар'єрного упакування виробів є загортання їх у папір. При цьому шви у папері заклеюють липкою стрічкою або упаковують вироби в спеціальні поліетиленові чохли чи чохли з полімерних плівок.

Для упакування найчастіше застосовують картонні коробки, а також спеціальну металеву, комбіновану чи дерев'яну тару.

Останнім часом широко застосовують полімерні матеріали. Вони ма­ють великі переваги порівняно з традиційними тарними матеріалами: до­сить міцні, мають високу питому вязкість, водо-, масло- і кислотостійкі, прозорі, гнучкі і т. і.

Набуває розповсюдження спосіб упакування деталей у плівку під ва­куумом. Однак для виконання цієї операції потрібне спеціальне облад­нання. Для раціонального зберігання запасів важливим є спосіб розміщення їх у складі. Найбільш поширеною є розташування їх за груповою (агрегатною) системою в закритих опалюваних складах на багатоярусних стелажах чи шафах. Температура в приміщенні при зберіганні повинна бути не нижчою ніж 5°С при відносній вологості повітря 40...75%. Запасні частини що мають заводську упаковку зберігаються у відповідності до технічних умов виготівників продукції.

Окремі деталі вкладають на полиці, що покриті промасленим чи парафінованим папером, використовуючи при цьому спеціальні підставки та рамки з гніздами.

Фарби і лаки зберігають у окремих, неопалювальних приміщеннях, у спеціальній тарі. Приміщення повинні бути обладнанні доброю вентиляцією і мати захист від прямої дії сонячного проміння на матеріали, що зберігаються.

Кислоти і хімічні матеріали зберігають у закритих окремих вентильо­ваних приміщеннях у відповідній тарі, яка забезпечує необхідну герме­тичність.

Балони з киснем зберігають у вертикальному положенні на дерев'яних пірамідах. Приміщення для їхнього зберігання має бути цілком ізольоване, віддалене не менш як на 100 м. від інших будівель і обладнане витяжними трубами. Об'єм запасу матеріалів і запасних частин визнача­ють за формулою:

З_мз = (4.5)

де Q - маса автомобіля, кг; - тривалість зберігання матеріалів, за­пасних частин, діб; приймається по ОНТП-01-86 (табл.4.2); - середні відносні витрати запасних частин, металів та інших матеріалів на 10 тис. км. пробігу автомобіля (у процентах від його маси) (табл.4.3).

Таблиця 4.2

Запасні частини і матеріали	Тривалість зберігання, діб
Паливо для автомобілів	5
Мастильні і лакофарбувальні матеріали, автомобільні шини	15
Кисень і ацитилен у балонах, пилома­теріали, метал інші експлуатаційні матеріали	10
Деталі і вузли	20
Відпрацьовані мастильні матеріали, що підлягають регенерації	10
Металобрухт, цінний утиль	15
Автомобілі, агрегати і вузли, що підлягають списанню	10
Автомобільні шини, що підлягають відновленню чи списанню	10
Агрегати, вузли і деталі ремонтного фонду, що підлягають КР і відновленню	10
Інструмент	15

Примітка: 1. Для підприємств, що розташовані у віддалених районах чи місцях нерегулярного забезпечення, допускається збільшувати три­валість зберігання матеріалів, але не більше ніж у два рази.

2. При організації у регіоні централізованої системи матеріально-технічного забезпечення і при наявності центральних оборотних складів тривалість зберігання запасних частин і матеріалів (крім палива) для АТП і ВАТО слід зменшувати у два рази.

3. Запас двигунів і агрегатів повинен бути не меншим, ніж норматив­ний.

Таблиця 4.3

Об'єкт зберігання	Відносні витрати запасних частин, металів, інших матеріалів, % для
	Вантажних автомобілів	Легкових автомобілів	Автобусів
Запасні частини	1,0...2,5	2,5...5,0	1,0...2,0
Метали і металеві вироби	1,0...1,5	0,7...1,3	0,8...2,0
Лакофарбувальні вироби і хімікати	0,15...0,3	0,5...1,0	0,15...0,4
Інші матеріали	0,15...0,25	0,25...0,5	0,25...0,6

Запас агрегатів, що підлягає зберіганню залежить від їх номенклатури і визначається за формулою:

З = (4.6)

де п_а - кількість оборотних агрегатів на кожні 100 автомобілів, табл. 4.4

Таблиця 4.4