- •Сучасний стан і основні напрями досліджень з технічного обслуговування транспортних засобів
- •1.1 Основні положення
- •1.2 Аналіз основних напрямів досліджень з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів
- •1.3 Висновки аналізу основних напрямів досліджень з тематики то і р транспортних засобів
- •Техніко-економічні показники експлуатації транспортних засобів
- •2.1 Основні поняття і визначення
- •2.2 Вимірники використання рухомого складу за часом
- •2.3 Вимірники використання рухомою складу за пробігом
- •2.4 Вимірники швидкості руху рухомого складу
- •2.5 Вимірники використання рухомого складу по вантажопід'ємності
- •2.6 Продуктивність рухомого складу автомобільного транспорту
- •2.7 Собівартість автомобільних перевезень
- •Фактори, що впливають на технічний стан транспортних засобів та система технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів
- •3.1 Технічний стан і роботоздатність транспортного засобу
- •3.2 Основні причини зміни технічного стану транспортного засобу
- •3.3 Умови експлуатації і їх вплив на технічний стан транспортного засобу
- •3.4 Система то і р транспортних засобів
- •Матеріально-технічне забезпечення технічної експлуатації та зберігання запасів для то і р транспортних засобів
- •4.1 Основні завдання матеріально-технічного забезпечення транспортних засобів
- •4.2 Фактори впливу на витрати запасних частин і матеріалів
- •4.3 Нормування витрат запасних частин
- •4.4 Зберігання запасних частин, агрегатів і матеріалів
- •4.5 Зберігання акумуляторних батарей
- •4.6 Зберігання гумово-технічних виробів і шин
- •4.7 Зберігання пального і мастильних матеріалів
- •Нормування витрат паливо-мастильних матеріалів транспортних засобів
- •5.1 Види нормативів паливо-мастильних матеріалів
- •5.2 Нормування витрат палива для автомобілів при виконанні транспортної або спеціальної роботи за певних умов
- •5.3 Коефіцієнти коригування норм витрат палива
- •Прибирально-мийні і захисні роботи при технічному обслуговуванні і ремонті транспортних засобів
- •6.1 Технологія виконання прибирально-мийних і захисних робіт
- •7.2 Технологія діагностування кшм та грм двигунів транспортних засобів
- •Діагностування та технічне обслуговування системи охолодження і мащення двигунів транспортних засобів
- •8.1 Технологія діагностування та то системи охолодження і мащення двигунів транспортних засобів
- •Діагностування та технічне обслуговування системи живлення двигунів транспортних засобів
- •9.1 Технологія діагностування та то системи живлення двигунів транспортних засобів
- •Діагностування та технічне обслуговування електрообладнання, агрегатів трансмісії, рульового керування і ходової частини транспортних засобів
- •10.1 Технологія діагностування та то електрообладнання транспортних засобів
- •10.2 Технологія діагностування та то агрегатів трансмісії, рульового управління і ходової частини транспортних засобів
- •Основні напрями вдосконалення організації ремонтно–обслуговуючого виробництва з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів автотранспортних підприємств
- •11.1 Основні напрямки вдосконалення ров з то і р атп
- •11.2 Показники, що характеризують стан ров атп
- •Список використаної літератури.
4.4 Зберігання запасних частин, агрегатів і матеріалів
Складське господарство АТП призначене для прийняття, зберігання і видатку майна, необхідного для безперебійної роботи рухомого складу. В залежності від розмірів АТП склади підрозділяються на загально-виробничі, проміжні і цехові. Можуть облаштовуватись безпосередньо у виробничому корпусі чи окремій спеціалізованій будівлі.
Розміщення складу має забезпечувати швидке отримання потрібних запасних частин чи матеріалів, та їх доставку за призначенням. Умови зберігання повинні захищати запасні частини від шкідливої дії навколишнього середовища (температури, вологи, сонячних променів), а також механічних та інших пошкоджень.
Це досягається використанням у складських приміщеннях допоміжного обладнання і матеріалів, які забезпечують обробку, захист і розміщення запасних частин з найменшими додатковими витратами.
Працівники складів повинні ретельно організувати облік і статистичну обробку витрачання запасних частин на основі сучасної обчислювальної техніки. Особливе місце відводиться механізації переміщення запасних частин і процесу складування. Ці операції ведуть з застосуванням електронавантажувачів, ліфтів, кран-балок, кран-штабелерів, конвейєрів та інших механізмів і пристосувань. Особливу проблему складають питання раціонального розміщення запасних частин і оптимізація складських площ і витрат по зберіганню.
Для належного захисту поверхонь деталей, що зберігаються використовується широка гама консерваційних матеріалів. Їх вибір залежить від матеріалу виробу, точності обробки поверхонь що консервуються, терміну планового зберігання, умов зберігання і транспортування, витрат на процес консервації і розконсервації та інших факторів.
Найбільшого поширення набули рідкі інгібіровані масла і інгібітори корозії. Основні їх переваги перед іншими консервантами полягають в значному зменшенні об'єму шару, що наноситься і механізації процесу консервації. Захисна плівка тонка, але достатня для абсорбції поверхнево-активних речовин - інгібіторів корозії - металом деталей. Інгібітори застосовують у вигляді інгібірованого паперу, порошків, а також спиртових, спиртово-водних або водних розчинів. Така консервація, найдешевший і надійніший спосіб зберігання поверхні деталей. Для консервації запасних частин з хромованими, оцинкованими чи пофарбованими поверхнями, або такими що включають гумові, пластмасові та інші неметалеві частини, використовують мікровоскові покриття. Їх одержують нанесенням на поверхню водних або інших воскових суспензій.
Широкого поширення набули тверді або напівтверді еластичні плівки. Вони швидко висихають і тверднуть, завдяки чому прискорюється процес пакування виробів, добре захищають поверхню металу від корозії та механічних пошкоджень і легко знешкоджуються при розконсервації. Плівкові покриття випускають різних кольорів і відтінків, завдяки чому можна визначити час нанесення покриття, щоб в установлений термін зробити переконсервацію, розпізнавати деталі однієї групи і т. і.
Довготривале збереження покриттів, підданих консервації, залежить від властивостей та якості бар'єрних матеріалів. Бар'єри упакування мають зберігати консерваційні матеріали і по можливості захищати деталі від механічних пошкоджень. Основним, традиційним способом бар'єрного упакування виробів є загортання їх у папір. При цьому шви у папері заклеюють липкою стрічкою або упаковують вироби в спеціальні поліетиленові чохли чи чохли з полімерних плівок.
Для упакування найчастіше застосовують картонні коробки, а також спеціальну металеву, комбіновану чи дерев'яну тару.
Останнім часом широко застосовують полімерні матеріали. Вони мають великі переваги порівняно з традиційними тарними матеріалами: досить міцні, мають високу питому вязкість, водо-, масло- і кислотостійкі, прозорі, гнучкі і т. і.
Набуває розповсюдження спосіб упакування деталей у плівку під вакуумом. Однак для виконання цієї операції потрібне спеціальне обладнання. Для раціонального зберігання запасів важливим є спосіб розміщення їх у складі. Найбільш поширеною є розташування їх за груповою (агрегатною) системою в закритих опалюваних складах на багатоярусних стелажах чи шафах. Температура в приміщенні при зберіганні повинна бути не нижчою ніж 5°С при відносній вологості повітря 40...75%. Запасні частини що мають заводську упаковку зберігаються у відповідності до технічних умов виготівників продукції.
Окремі деталі вкладають на полиці, що покриті промасленим чи парафінованим папером, використовуючи при цьому спеціальні підставки та рамки з гніздами.
Фарби і лаки зберігають у окремих, неопалювальних приміщеннях, у спеціальній тарі. Приміщення повинні бути обладнанні доброю вентиляцією і мати захист від прямої дії сонячного проміння на матеріали, що зберігаються.
Кислоти і хімічні матеріали зберігають у закритих окремих вентильованих приміщеннях у відповідній тарі, яка забезпечує необхідну герметичність.
Балони з киснем зберігають у вертикальному положенні на дерев'яних пірамідах. Приміщення для їхнього зберігання має бути цілком ізольоване, віддалене не менш як на 100 м. від інших будівель і обладнане витяжними трубами. Об'єм запасу матеріалів і запасних частин визначають за формулою:
Змз
=
(4.5)
де
Q
-
маса
автомобіля, кг;
- тривалість
зберігання матеріалів, запасних
частин, діб; приймається по ОНТП-01-86
(табл.4.2);
- середні
відносні витрати запасних частин,
металів та інших матеріалів на 10 тис.
км. пробігу автомобіля (у процентах
від його маси) (табл.4.3).
Таблиця 4.2
Запасні частини і матеріали |
Тривалість зберігання, діб |
Паливо для автомобілів |
5 |
Мастильні і лакофарбувальні матеріали, автомобільні шини |
15
|
Кисень і ацитилен у балонах, пиломатеріали, метал інші експлуатаційні матеріали |
10 |
Деталі і вузли |
20 |
Відпрацьовані мастильні матеріали, що підлягають регенерації |
10 |
Металобрухт, цінний утиль |
15 |
Автомобілі, агрегати і вузли, що підлягають списанню |
10 |
Автомобільні шини, що підлягають відновленню чи списанню |
10 |
Агрегати, вузли і деталі ремонтного фонду, що підлягають КР і відновленню |
10 |
Інструмент |
15 |
Примітка: 1. Для підприємств, що розташовані у віддалених районах чи місцях нерегулярного забезпечення, допускається збільшувати тривалість зберігання матеріалів, але не більше ніж у два рази.
2. При організації у регіоні централізованої системи матеріально-технічного забезпечення і при наявності центральних оборотних складів тривалість зберігання запасних частин і матеріалів (крім палива) для АТП і ВАТО слід зменшувати у два рази.
3. Запас двигунів і агрегатів повинен бути не меншим, ніж нормативний.
Таблиця 4.3
Об'єкт зберігання |
Відносні витрати запасних частин, металів, інших матеріалів, % для |
||
|
Вантажних автомобілів |
Легкових автомобілів |
Автобусів |
Запасні частини |
1,0...2,5 |
2,5...5,0 |
1,0...2,0 |
Метали і металеві вироби |
1,0...1,5 |
0,7...1,3 |
0,8...2,0 |
Лакофарбувальні вироби і хімікати |
0,15...0,3 |
0,5...1,0 |
0,15...0,4 |
Інші матеріали |
0,15...0,25 |
0,25...0,5 |
0,25...0,6 |
Запас агрегатів, що підлягає зберіганню залежить від їх номенклатури і визначається за формулою:
З
=
(4.6)
де па - кількість оборотних агрегатів на кожні 100 автомобілів, табл. 4.4
Таблиця 4.4
|
