4.6 Зберігання гумово-технічних виробів і шин

Зберігання гумово-технічних виробів і шин має свої особливості. На­самперед це пов'язане з запобіганням старіння гумових виробів. Тому, якщо в складських приміщеннях є вікна, їхні шибки фарбують червоною або оранжевою фарбою.

При зберіганні шин допускаються коливання температури навколиш­нього середовища в межах - 30...+ 35°С і відносної вологості 50...80%.

Відносну вологість регулюють додатковим зволоженням (нижче 50%) або провітренням у нічний час.

Забороняється провітрювати склади під час грози і протягом 2...3 го­дин після неї через різке збільшення озону в повітрі. Шини зберігають у вертикальному положенні на стелажах або підлозі. При зберіганні шин у зборі з камерами останні накачують повітрям до заповнення внутрішніх розмірів покришок. У цьому випадку на камерах не утворюються складки. Шини, які зняли з експлуатації, перед зберіганням обов'язково очищають від бруду.

Допускається: а) зберігати шини вантажних автомобілів постійного тиску у зборі з їздовими камерами, накачаними повітрям до розмірів по­кришки, штабелями заввишки не більш як 2 м. протягом не більше одно­го місяця; б) зберігати шини на піддонах при дотриманні пункту "а"; в) зберігати шини на відкритому повітрі терміном до одного місяця у вер­тикальному положенні під навісом або укриті матеріалом, який захищає їх від зовнішнього впливу (сонячних променів, атмосферних опадів і за­бруднень). Через кожні три місяці зберігання шини перевертають змінюючи зону опори.

Камери можна зберігати окремо від покришок у легко накачаному повітрям стані на кронштейнах із напівкруглими поверхнями. Через кожні три місяці зберігання камери повертають на кронштейнах для зміни зони опори.

На час, не більший як три місяці, допускається зберігати камери на піддонах складеними у стоси або згорнутими, при цьому слідкують щоб уникнути можливості пошкодження їх вентилями та іншими предметами. Ободові стрічки також, як правило, зберігають на кронштейнах з напівкруглими поверхнями. Допускається зберігати ободові стрічки пач­ками по 5...20 стрічок у кожній (залежно від розміру стрічок). Запас шин визначають за формулою:

З_ш = (4.7)

де К_ш- кількість робочих коліс автомобіля; L_H - норма пробігу, км.; Д_з^ш - тривалість зберігання шин, таблиця 4.2.

4.7 Зберігання пального і мастильних матеріалів

В залежності від кількості палива і умов АТП його зберігають в на­земних, напівпідземних і підземних складах що обладнані спеціальними бочками чи цистернами різної місткості. Найбільш поширеним є підземне зберігання палива.

Таке зберігання менш небезпечне, займає меншу площу, не потребує для зливання палива спеціальних насосних установок, а також забезпечує мінімальні втрати палива на випаровування та ін.

Заглиблюють ємкості з паливом настільки, щоб найвищий рівень па­лива в них був не менш ніж на 0,2 м. нижче від рівня прилеглої території. Відомо, що суміш парів бензину з повітрям за певних умов може бути вибухонебезпечною. Вибух можливий коли в повітрі знаходиться 2,4...5% парів бензину (по об'єму). Тому склади палива обладнують засобами по­жежогасіння, розміщують на ізольованій огородженій території і забезпечують обладнанням для заправки паливом. В залежності від відомчої приналежності і організаційних умов місця зберігання і роздачі автомобільного палива підрозділяються на автозаправні станції (АЗС) і заправні пункти (ЗП).

В місцях зберігання палива категорично забороняється користуватись відкритим вогнем. Заправляти автомобілі дозволяється тільки з непрацюючим двигуном. Всі опори зовнішнього освітлення обладнуються громозахистом, а силові і пускові електропристрої надійно заземлюють і встановлюють в закритих приміщеннях.

Мастильні матеріали зберігають у спеціальних маслосховищах, що мають цистерни для рідких олив і металеві бочки для консистентних мастильних матеріалів. Розміщення складів мастильних матеріалів пов'язане з організацією робіт по ТО і Р автомобілів. Найчастіше їх розташовують у підвальних приміщеннях під постами ТО. Додатково у складі мастильних матеріалів можуть зберігатись ємкості з гасом, про­мивною рідиною та іншими матеріалами.

Запас палива на всі види робіт визначають з виразу:

З_n = 1,01* * * γ (4.8)

де - добові нормовані витрати палива автомобілів однієї моделі, л.; - тривалість зберігання запаса палива, діб, табл. 4.2; γ – коефіцієнт зміни нормованих витрат палива.

Запас мастильних матеріалів З_М визначають залежно від витрат па­лива:

З_М = (4.9)

де H_М - норма витрат мастильних матеріалів, %; - три­валість зберігання запаса мастил, діб, табл.4.2.

Кількість колонок для заправки автомобілів паливом визначають за формулою:

N_k = (4.10)

де А_х - кількість ходових автомобілів; t_зап- час заправки одного авто­мобіля, хв; Т_зап- загальний час на заправку всіх автомобілів АТП, год.; 1 - резервна колонка.

Час заправки одного автомобіля:

t_зап = t_п.з + t_в.з (4.11)

де t_п.з - підготовчо-заключний час (1,5...2 хв.); t_в.з - час власне заправки одного автомобіля:

t_в.з = (4.12)

де V_n - місткість паливного бака, л; W_k - продуктивність колонки, л/хв.

ЛЕКЦІЯ 5