Тема 20. Сучасні політичні процеси, зустрічі з лідерами політичних партій, рухів.

План:

1. Сутність політичного процесу і його характеристики.

2. Структура та етапи розвитку політичного процесу.

3. Особливості політичних процесів в Україні.

1.Сучасний світ та його основні тенденції розвитку. Світова політика як система міжнародних відносин, процес їх регулювання. Баланс і гар-монізація міжнародних інтересів — головне завдання суб’єктів світової політики. Поглиблення взаємозв’язку, цілісності та єдності сучасного світу. Зміна характеру суперечностей та змісту всесвітнього прогресу — вирішальні фактори, що визначають формування сучасної політики держав, політичних сил і рухів.

Поняття глобальних проблем людства. Роль світової політики в усуненні загрози ядерної війни. Економічні проблеми людства та політичні шляхи їх вирішення. Поняття міжнародної та національної безпеки. Головні напрямки створення ефективної системи міжнародної безпеки у сучасних умовах.

Сучасне політичне мислення як фактор забезпечення балансу інтересів на міжнародній арені. Пріоритет загальнолюдських цінностей та інтересів над класовими. Забезпечення безпеки політичними засобами. Перехід до діалогу та балансу політичних інтересів. Посилення впливу сучасного політичного мислення на долю народів світу.

.При розгляді цієї теми необхідно звернути увагу на те, що світовий процес розгортається в окремих країнах, на регіональному й глобальному рівнях як сукупна діяльність соціальних спільностей та інститутів, організацій і окремих осіб, що мають політичні цілі. На світовій арені його суб’єктами є народи, держави, суспільні рухи та організації. Завдяки цьому політичний процес набуває власного змісту, специфічних рис та закономірностей розвитку. В документах ООН вживається поняття «світове співтовариство». Воно означає сукупність усіх держав, що існують сьогодні на планеті. Кожна з них має специфічні риси й належить до того чи іншого типу сучасного суспільства.

Під міжнародними відносинами, як правило, розуміють системну сукупність політичних, економічних, соціальних, дипломатичних, правових, військових і гуманітарних зв’язків між основними суб’єктами світового співтовариства. Такими суб’єктами є народи, держави, суспільні сили, рухи й організації. Пройшовши довгий історичний шлях, міжнародні відносини тільки в новітній час стали по-справжньому всесвітніми. Саме як такі вони формують обличчя сучасного світу, де співіснують понад 200 різних держав, величезна кількість народів, які говорять понад двома з половиною тисячами мов.

Протягом багатьох десятиліть після Жовтня 1917 р. світ був розділений на СРСР і капіталістичний світ, який складався, у свою чергу, з метрополій Заходу та колоній (напівколоній, залежних територій) Сходу й Півдня. Така була карта світу, типологія держав, що базувалася на їх соціально-економічному устрої і політичній орієнтації.

У перші післявоєнні десятиліття світове співтовариство було більше утворенням формальним — механічною сумою держав з різними, часто антагоністичними інтересами. Кінець 70-х — початок 80-х років стали тим рубіконом, коли держави почали усвідомлювати свою взаємозалежність, взаємозв’язаність загальними, глобальними інтересами (запобігання ядерній війні та економічній катастрофі, боротьба з голодом і смертністю, вирішення проблеми відсталості тощо). Національно-державні інтереси сьогодні тісно переплетені із загальнолюдськими. Це перетворює світове співтовариство на живий цілісний організм. Світове співтовариство сьогодні являє собою інтегровану єдність різноманітних, багатих на суперечності взаємодоповнюючих елементів (компонентів, структур), свого роду єдність у багатоманітності.

Світове співтовариство характеризується не тільки сукупністю держав, а й їх зв’язками. Життєдіяльність будь-якої підструктури нерозривно пов’язана з іншими. Сьогоднішній капіталізм набув сучасних рис багато в чому завдяки засвоєнню досягнень соціалістичного суспільства, а саме: використанню планування в економіці, розробці державної соціальної політики (створення державних систем освіти, медицини, соціального забезпечення тощо). Трансформація соціалізму в Китаї, В’єтнамі, на Кубі вбирає ті цінності західних суспільств, що зробили їх ефективними, — ринкову економіку, свободу підприємництва, демократизацію.

Всередині кожного елемента світового співтовариства у своєрідній формі відтворюються частки, клітинки інших. Таким чином, всі елементи є взаємозв’язаними, взаємопереплетеними, взаємодоповнюючими та взаємонеобхідними. І чим глибші, багатоманітніші ці зв’язки, тим сталіше світове співтовариство, тим більше воно стає глобальною самоорганізованою системою. За всієї гетерогенності світового співтовариства владно торує собі шлях тенденція до зближення всіх його компонентів через все більшу внутрішню схожість.

У другій половині нашого століття людство зіткнулося з глобальними проблемами, від вирішення яких залежить подальший соціальний прогрес, доля цивілізації.

2. Глобальні проблеми можна розділити на чотири основні групи:

— соціально-політичного характеру — запобігання ядерній війні; припинення гонки озброєнь; мирне вирішення регіональних, міждержавних та міжнаціональних конфліктів, будівництво світу без насилля на основі довіри у відносинах між народами, зміцнення системи загальної безпеки;

— соціально-економічного характеру — подолання економічної відсталості і зв’язаних з нею злиденності й культурної відсталості; забезпечення ефективного виробництва та економічного зростання країн світу; пошук шляхів вирішення енергетичної, сировинної та продовольчої кризи; оптимізація демографічної ситуації, особливо у країнах, що розвиваються; освоєння в мирних цілях навколоземного простору та Світового океану;

— соціально-екологічні, що зумовлені подальшим погіршенням природного середовища. З особливою гостротою постає необхідність ужити заходів для поліпшення атмосфери, гармонійного розвитку живої і неживої природи, раціонального використання природного потенціалу планети;

— стосовно прав Людини, включаючи людський вимір суспільного прогресу — дотримання соціальних, економічних та індивідуальних прав і свобод; ліквідація голоду, епідемічних захворювань, неуцтва; духовний розвиток особистості; подолання відчуження людини від природи, суспільства, держави тощо.

Цілком очевидно, що, не вирішивши цих проблем, людство не подолає глибоку кризу цивілізації, не забезпечить своє виживання і подальший всебічний прогрес. Не випадково, що саме в останні роки, усвідомивши велику загрозу людству, народи за допомогою національно-державних інститутів, регіональних і міжнародних організацій стали активніше втілювати в практику глобальних взаємозв’язків і взаємовідносин такі принципи, як демократизація, демілітаризація, гуманізація.

Упровадженню в міжнародні відносини принципів демократизації, демілітаризації та гуманізації повинно активно сприяти сучасне політичне мислення. Воно зародилося у другій половині 40-х років, коли великі фізики світу на чолі з А.Ейнштейном усвідомили страшну загрозу від використання ядерної енергії у військових цілях. У 1946 р. А.Ейнштейн попереджав, що людство ідеологічно не готове до технічного застосування енергії атома. Таке застосування вимагає нового мислення, принципово інших підходів до взаємовідносин держав і народів, до розробки нової системи загальної безпеки. Якщо нове мислення не проникне в масову свідомість, цивілізація приречена на загибель.

Політичне мислення формувалося поступово. Воно ввібрало в себе глобальні ідеї міжнародних неурядових організацій, прогресивні демократичні ідеї соціал-демократії. В кінці 80-х років у колишньому СРСР була розроблена теоретична концепція сучасного політичного мислення. Вона вперше зруйнувала «образ ворога», вийшла на арену світової політики, більш ефективно впливала на масову суспільну свідомість і на погляди провідних політичних лідерів, завдяки їй почали налагоджуватися міжнародні контакти.

Визначимо основні риси сучасного політичного мислення.

1. Пріоритет виживання людства та ідея пріоритету загальнолюдських цінностей у світовій політиці. Тільки нині, коли загроза загальнопланетарної катастрофи стала реальністю, ідея пріоритету загальнолюдських інтересів і цінностей почала переходити в площину практичної політики. Сьогодні кожному зрозуміло: без реалізації загальнолюдських інтересів неможливий прогрес суспільства.

2. Концепція суперечливого, взаємозалежного, цілісного й ненасильницького світу. Глобальне співтовариство розвивається на базі закону інтернаціоналізації суспільного життя. Реалізація цього закону вимагає подолання конфронтації. Жодна держава не може розвиватися ізольовано і автономно, не завдаючи собі величезних втрат. Становлення взаємозалежного й цілісного світу, попри всі суперечності — необхідний і реальний процес.

3. Важливим моментом сучасного політичного мислення, який розкриває філософію сучасної міжнародної політики, виступає пошук правильного співвідношення між такими поняттями, як «баланс сил» і «баланс інтересів». В умовах економічної та ядерної небезпеки, що тяжіє над людством, цілком природно, що на зміну взаємної підозрілості та недовіри, яка нещодавно панувала у сфері міжнародних відносин, приходить усвідомлення необхідності балансу інтересів на основі взаємоприйнятних компромісів.

4. Ще однією важливою рисою міжнародної політики в сучасних умовах є свобода вибору. Розглядаючи зміст та характер цього політичного явища, можна визначити два його важливих виміри: соціально-політичний (право на вибір суспільного ладу) й міжнародний (право держави вибирати свій курс на світовій арені, шляхи та методи забезпечення національних інтересів, своїх партнерів і союзників). Таким чином, свобода вибору для кожної держави полягає не тільки у багатоваріантності її соціально-політичного розвитку, а й у праві на таку зовнішню політику, яка б відповідала її національним інтересам.

3.У сучасних умовах для України особливо великого значення набувають розробка й формування такої зовнішньої політики, яка б сприяла успішній реалізації внутрішніх економічних та політичних реформ, формуванню нової політичної культури суспільства та нової системи цінностей. У тій дуже складній економічній і політичній ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна, її зовнішня політика повинна бути спрямована на те, щоб ефективно забезпечувати інтереси не тільки безпеки держави, а й економіки, активно боротися за ринки збуту продукції своєї промисловості та сільського господарства, налагоджувати нові й відновлювати старі взаємовигідні економічні зв’язки. Тільки розвиваючи та підтримуючи добрі стосунки з усіма своїми сусідами, налагоджуючи взаємовигідне економічне співробітництво з іншими країнами світу, Україна може гарантувати захист своїх національних інтересів.

Важливою складовою частиною зовнішньополітичної діяльності України є розширення її участі у діяльності міжнародних організацій. Наша держава і надалі проводитиме лінію на активне співробітництво з ООН, яка була і залишається одним із гарантів суверенітету, територіальної цілісності й непорушності наших кордонів. Ось чому необхідно і надалі здійснювати та розширяти участь України у миротворчій діяльності ООН.

Україна як самостійна держава зі значним природним, економічним, культурним та інтелектуальним потенціалом може зробити суттєвий внесок у розвиток світової цивілізації та забезпечення міжнародної безпеки.