- •Конспект лекційних занять
- •Тема 1 « Політичний процес і політичні технології»
- •Тема 2 «Сутність управління та його роль у суспільному житті»
- •Тема 3. «Місце і роль політичного менеджменту в сучасному суспільстві»
- •Тема 4 «Політичний менеджмент: теорія і практика»
- •Тема 5 «Менеджмент виборчої кампанії»
- •Тема 6 «Менеджмент виборчої команди»
- •Тема 7 «Виборчий процес і виборчі технології»
- •Тема 8 «Типологія виборчих систем»
- •Тема 9 «Управління процесами комунікації»
- •Тема 10 «Формування політичної ідентичності»
- •Тема 11 «Управління мотивацією в політичному менеджменті»
- •Тема 12 «Конкурентне середовище в політичному менеджменті»
- •Тема 13 «Політичне консультування»
- •Тема 14 «Поняття, види, функції політичного маркетингу»
- •Тема 15 «Дослідження політичного ринку»
- •Тема 16 «Виборча інженерія як засіб політичної боротьби»
- •Тема 17 «Маркетинговий менеджмент виборчої кампанії»
- •Тема 18 «Організація та проведення рекламної кампанії»
- •Тема 19 «Формування іміджу політичного лідера, політичної партії в рамках виборчої кампанії»
- •Тема 20. Сучасні політичні процеси, зустрічі з лідерами політичних партій, рухів.
- •Практичні заняття з дисципліни «політичний менеджмент та політичний маркетинг»
- •Методичні рекомендації
- •Тема 2 «Сутність управління та його роль у суспільному житті»
- •Рекомендована література:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 3. «Місце і роль політичного менеджменту в сучасному суспільстві»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 4 «Політичний менеджмент: теорія і практика»
- •Рекомендована література:
- •Методичні рекомендації
- •Тема 5 «Менеджмент виборчої кампанії»
- •Методичні рекомендації
- •Тема 6 «Менеджмент виборчої команди»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 7 «Виборчий процес і виборчі технології»
- •Методичні рекомендації
- •Тема 8 «Типологія виборчих систем»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 9 «Управління процесами комунікації»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 10 «Формування політичної ідентичності»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 11 «Управління мотивацією в політичному менеджменті»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 12 «Конкурентне середовище в політичному менеджменті»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 13 «Політичне консультування»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 14 «Поняття, види, функції політичного маркетингу»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 15 «Дослідження політичного ринку»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 16 «Виборча інженерія як засіб політичної боротьби»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 17 «Маркетинговий менеджмент виборчої кампанії»
- •Методичні рекомендації
- •Тема 18 «Організація та проведення рекламної кампанії»
- •Методичні рекомендації
- •Тема 19 «Формування іміджу політичного лідера, політичної партії в рамках виборчої кампанії»
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Тема 20. Сучасні політичні процеси, зустрічі з лідерами політичних партій, рухів.
- •Рекомендована література
- •Методичні рекомендації
- •Глосарій з дисципліни «політичний менеджмент та політичний маркетинг»
- •Мкр для перевірки знань з курсу «Політичний менеджмент та політичний маркетинг»
- •Методичне забезпечення
- •2.Шубін с.П.Політичний маркетинговий аналіз[монографія].-к.:Генеза,2007.-112 с.
- •Рекомендована література
- •Допоміжна
- •Інформаційні ресурси
- •Електронні ресурси
Тема 19 «Формування іміджу політичного лідера, політичної партії в рамках виборчої кампанії»
План:
1.Поняття іміджу. Політичний імідж.
2.Вивчення ідеологічних і соціопсихологічних настанов громадян щодо іміджу “ідеального” політичного діяча.
3.Дослідження характеристик іміджу реального кандидата та його створення.
4.Розроблення форм, методів і засобів використання ЗМІ та результатів опитувань, базуючись на обраному іміджі.
1.Імідж (від англійського слова image) цілеспрямовано формований образ (особи, організації, явища), покликаний зробити певний емоційно-психологічний вплив на певну групу осіб. У процесах взаємодії лідера (організації) з населенням імідж виконує досить різноманітні функції, насамперед імідж виділяє явище, створює його відмінність від інших, або навпаки - дозволяє ототожнювати його з бажаною групою, до якої воно, може бути, і не належить. Сьогодні фахівцями використається розширене трактування, відповідно до якого імідж визначається як система тотальної комунікації. У ній фігурують такі елементи, як загальна й корпоративна філософія організації або особистості, їхня історія, середовище перебування, мова, одяг і поводження, принципи ідентифікації друзів і недругів, символіка й т.д. і створення гарного (оптимального) іміджу - це не що інше, як забезпечення єдності й гармонії всіх названих елементів один з одним і навколишнім середовищем.
2.Процес формування іміджу організації й лідера має як загальні риси, так й істотні особливості, обумовлені багато в чому специфікою самого об'єкта - лідер це або організація. Лідер це завжди конкретна особистість, з неповторними особливостями біографії, характеру й т.д. Організація, хоча її сутність і персоніфікують конкретні люди в ній працюючі, всі таки, у першу чергу, формалізована структура з устояними традиціями, нормами поводження, історією, стилем діяльності. Дане міркування буде враховуватися при викладі теми лекції. Вихідною посилкою аналізу теми й іміджу політичного лідера є визнання того факту, що, будь-яке лідерство є явище групове. Не може існувати лідера-одинака без зв'язків з послідовниками. Тільки наявність ведених перетворює індивідуума в лідера, у ведучого. Таким чином, відношення між лідером і його послідовниками є основа, головний компонент лідерства, а отже, і аналізу проблематики іміджу політичного лідера.
3.У рамках розглянутої теми для нас найбільший інтерес представляє імідж політика адекватний поглядам цільових груп - політиків, партій, рухів, населення, окремих його груп. Великий російський мислитель М. М. Ковалевский відзначав, що великі державні діячі й політики й стають такими тому, що вони розуміють запити свого часу й діють у змісті, сприятливому задоволенню цих запитів.
Друга вихідна посилка аналізу теми полягає в тім, що імідж, створений політику, може й, як правило, бути не стільки плодом його власних зусиль, але й плодом праць його конкурентів, як це не дивно звучить. Можна сказати, що імідж це не тільки цілеспрямовано формований «позитивний» образ політика, це й «єдність і боротьба протилежностей», між створюваним політиком і його командою «позитивним» іміджем, повсякденною реальністю й створюваним конкурентами «негативним» іміджем. Відношення названих трьох складових формованого іміджу не завжди представляє із себе гармонію.
Реальні якості політичного лідера й, насамперед, опозиційного далеко не завжди збігаються з його іміджем, багато в чому формованим у суспільній думці ЗМІ. Крім того, прихильники й супротивники політичного лідера по-різному розставляють акценти в його характеристиках.
3.Політичні портрети, створювані PR- фахівцями з метою дискредитувати опозиційного лідера, звичайно страждають зайвою експресією й емоційним офарбленням. По більших політичних мішенях звичайно ведеться прицільний і масований вогонь, організуються попередження про «негативні» наслідки довірливого відношення до них. Безжалісно висміюються найбільш уразливі сторони характеру лідера, обнародуються найменш привабливі його вчинки з особистого життя. У ЗМІ періодично на зміну статтям, передачам пропагандистського характеру, що оспівує керівника -безсрібника приходять заяви, повідомлення, натяки, що компрометують, державну службу, інших офіційних політиків і неофіційних тим більше. Безвісти подібного роду публікації (передачі) не проходять. Але не можна й перебільшувати їхня роль. Створити імідж «на порожнім місці», наділити лідера сукупністю чорт і характеристик яким він і близько не відповідає ще нікому не вдавалося. У цьому зв'язку із центральних проблем теми, є співвідношення в іміджі реальних якостей і тих, які йому приписують ЗМІ, PR- фахівці.
«Каркас» іміджу становлять його реальні якості. Завдання створення іміджу саме в тім і складається, щоб яскраво, образно висвітити реальні достоїнства лідера й «заретушувати» мало привабливі. Тому далеко не завжди можна говорити, що імідж - це якийсь штучно створений продукт, покликаний залучити найбільше число прихильників. Наочний приклад, поява відомих політичних лідерів, що вже володіють яскравим образом, з готовим «каркасом» іміджу, що лише добудовувався в процесі політичної боротьби тими характеристиками, які наділяють лідера додатковими, привабливими рисами (рівною мірою згладжуючи ті можливі неприємні особистісні риси, які можуть негативно впливати на імідж) - харизматичного. Звичайно харизматичне лідерство відповідає потребам консолідації сил, відродження націй, перетворення соціальної системи. Культивування харизми лідера, його реальних або мнимих заслуг, його понад особливих можливостей означає прагнення однодумців і безпосереднього оточення використати для захоплення або втримання влади привабливий образ лідера й те емоційно - ірраціональне притягання, що випробовують до лідера його співгромадяни.
Звичайно популістський лідер з харизматичним ореолом наділяється своїми прихильниками рисами «народного заступника», «безсрібника», «страждальця за правду», «непохитного борця» і т.д. Імідж популістського лідера, сформований повсякденною свідомістю, нерідко наділений героїчними й страждальницькими, мученицькими рисами, ритуальною чистотою. Що, як відомо, вимагає значно більших зусиль для його підтримки на відповідному рівні.
Політичний лідер у нашому поданні, це, насамперед, референтна особа, якщо не для більшості населення, то для, більшості своїх цільових груп, інтереси якої він здатний акумулювати й відповідно відстоювати на різних рівнях влади.
У нашій країні досить багато не настільки яскравих, «засвічених» політичних фігур, що мають значний вплив на прийняті рішення, але маловідомих широкій публіці. У цьому випадку ми можемо говорити про політичний імідж, закріпленому в порівняно невеликій групі впливових людей. Характерною рисою для цієї групи, втім, як і для всіх політичних лідерів, є політична інформованість й уміння приймати швидкі й своєчасні міри. Т. е., випливаючи класифікації американського психолога В. Стоуна, у цьому абзаці ми говорили про лідерство - «віч-на-віч», здійснюваному в невеликих групах, де переважна більшість учасників мають можливість взаємодіяти між собою безпосередньо.
Імідж публічного політика, «лідер для широкої публіки», як сконструйований образ, може мати практичні будь-які характеристики, що відповідають бажанням мас. (Під час виборчих кампаній навіть з'явилося вираження «віртуальний кандидат», не говорячи вже про нікого невідомих і невидимих однофамільцях, «двійниках» відомих політичних лідерів). Аудиторія може мати досить віддалене безпосереднє подання про реальну діяльність лідера, його можливостях й якостях, а формувати своє подання про нього в основному з розповідей про лідера, спеціально підготовлених за допомогою PR-фахівців, послань ЗМІ з метою впливу на одержувача цієї інформації. Здавалася б ця ситуація створює безмежні можливості для формування бажаного іміджу політичного лідера. Однак не слід забувати, що жоден політичний лідер не може нескінченно перебувати у віртуальному світі. Рано або пізно він повинен почати діяти, проявляти своє щире «Я».
Мистецтво керування багато в чому ґрунтується на тім, як лідер представляється громадянам й як реально виконує свою роль як політичний діяч. Все це вирішальним образом позначається на його відносинах із соратниками, послідовниками, опонентами й супротивниками, і тім впливі, що він на них робить. У сукупності це свідчить, що роль іміджу лідера в політичних процесах хоча й не безмежна, але вагома. Особливо з урахуванням тієї обставини, що імідж партій, політичних рухів в Україні практично завжди персоніфікується з їхніми лідерами. Відбувається поступовий процес персоніфікації, коли прізвища політиків починають витісняти реальні соціально-політичні ситуації, які із цими прізвищами зв'язані. І в тому випадку, коли в суспільній свідомості формується негативне відношення до лідера, відбувається поступове відторгнення змісту діяльності тих структур, з якими він ототожнюється
Створений PR-фахівцями імідж повинен мати певну здатність до зміни, якщо цього вимагає сформована соціально-політична ситуації (у цьому випадку особливо важливий доступ до ЗМІ, і наявність або відсутність комунікаційних бар'єрів, які здатні створити «не зацікавлені сторони»). Імідж можна спрямовано формувати, уточнювати або переробляти за допомогою модифікації діяльності, учинків і заяв соціального суб'єкта.
Але при цьому потрібно відзначити, що сам «каркас» іміджу повинен залишатися практично незмінним. Радикальна зміна іміджу, це, скоріше, надзвичайний захід, і можлива вона тільки в процесі тривалої, ретельно вивіреної й переліченої роботи. У противному випадку політичний лідер ризикує залишитися без своїх прихильників і не знайти підтримки тих, на кого він розраховував.
Не можна не враховувати й необхідності зворотного зв'язку іміджу з реальністю те, що було актуально вчора, сьогодні у зв'язку із суспільно політичною ситуацією, що змінилася, може бути не затребувано, або затребуване в значно меншій мері.
Вище вже обговорювалася теза про те, що формування іміджу суспільного політичного лідера неможливо без серйозної й продуманої роботи із засобами масової інформації, як мінімум - це безперспективно.
Фактично, вибираючи (або постійно «споживаючи») газету, радіо або телевізійну передачу певної соціальної спрямованості, виборець не рідко вже потенційно готовий погодитися з тією точкою зору про політичного лідера, що буде запропонована даним ЗМІ. Авторитет ЗМІ може дуже сильно впливати на довіру до тієї або іншої інформації. Відносини політичного лідера зі ЗМІ в демократичній державі не бувають простими. Навіть у визнаного лідера на певному етапі можуть виникнути складності з висвітленням його діяльності в ЗМІ, політична орієнтація яких не повністю збігається з його поглядом на способи рішення вартих перед суспільством проблем. Неможливо бути «гарним» для всіх.
4.Існує безліч підходів і типології лідерства. Класична типологія панування, розроблена М. Вебером виділяють три типи політичних лідерів:
1. Традиційні лідери - їхня влада ґрунтується на традиції, є звичною й ні в кого не викликає сумнівів; наприклад, при сходженні на престол законного спадкоємця династії він стає політичним лідером країни по праву традиції владо - наслідування.
2. Легальні лідери - вони приходять до влади завдяки дії правових механізмів, тобто обираються або призначаються на вакантні керівні посади. Таке лідерство, хоча й залежить багато в чому від особистих якостей що обирає, наполовину укладено не в ньому самому, а в посаді, що він зайняв. Втративши посаду, він втратить і влада.
3. Харизматичні лідери ближче всього до вождів, вірніше, влада вождя типологічно підпадає під цю категорію. Влада харизматичного лідера опирається на реальні або уявлювані особистісні якості, що мають надприродну або, принаймні, ірраціональну природу. Коли маси переконуються у відсутності або ослабленні таких якостей лідера, їхній інтерес до нього пропадає й він губить владу.
Типології політичного лідерства, можуть утворені по різних ознаках, таким як: авторитарний стиль керування або демократичний; консервативний тип рішення проблем або революційно^-реформаторський. Тому що стилі діяльності політиків значно відрізняються, то в одних випадках треба більше уваги приділяти соціально-політичним аспектам стилю політичного лідера, в інші – професійно - організаційним, у третіх - психологічним особливостям.
У свою чергу, наприклад, у психологічному аспекті по стилі діяльності можна виділити три основних типи: імпульсивний, що драматизує й безсторонній. Лідер першого типу відрізняється твердим поводженням, прагненням до чіткої й строгої організації своїх дій. лідер, Що Драматизує, намагається викликати емоційну підтримку в мас. Безсторонній лідер намагається діяти як би повністю об'єктивно, емоційно перебуваючи «над сутичкою».
Політичне лідерство убудоване у владну вертикаль, і якими особистими якостями не володів би політичний лідер, у своїй діяльності, він повинен не тільки акумулювати інтереси більшості населення, але й співвідносити свої можливості з можливостями державних структур здійснюючу владу - з можливостями владних структур.
У науковій літературі переважає думка, що для формування іміджу політичного лідера важливі такі складові, як:
- ступінь проникнення в образ лідера, прийняття його «типажу», мови, учинків, манери триматися й т.д. ;
- ступінь ініціативності лідера, орієнтація на перспективу, модифікація його задумів і поводження. При цьому популярність підвищує шанси політика на успіх, банальність ініціатив - знижує;
- ступінь засвоєння населенням його ініціатив; тут багато чого залежить від своєчасної й кількаразової інформації населення про ініціативи, правдивої оцінки їхніх наслідків й «ціни» реалізації;
- чітке визначення форм і способів підтримки лідера з боку населення й зацікавлених політичних груп; при цьому заохочується тактовне й уміле використання «чужої» соціальної бази;
- ступінь протистояння іншим політичним лідерам й уміння бути гнучким у тактику, не загострювати відносини по непринципових питаннях, але й не «прогинатися» у принципових питаннях, важливих для населення й власної політичної позиції.
