1.Українські землі та їх населення в доісторичний період

Перші люди на територіїсучасноїУкраїниз'явилися в епохуранньогопалеоліту, так звануашельськудобу, понад 900—800 тисячроків тому. Заселення відбувалося з заходу на схід, кількаразовими хвилями, і тривало до 100 тисяч років тому. Люди сучасного типу — Homosapiens, або кроманьйонці, сформувалися у період верхньогопалеоліту, понад 40—35 тисяч років тому. На теренах України мешкали представники європеоїдної раси, які витіснили неандертальців. Понад 10 тисяч років тому відбувся перехід від палеоліту до мезоліту, який збігся з таненням льодовика та початком нової геологічної доби — голоцену. Загальне потепління сприяло збільшенню кількості населення. Проте криза привласнюючого мезолітичного господарства поступово змусила людей приступити до відтворюючих форм: рільництва і скотарства. Це сприяло винаходу кераміки. Настала нова доба неоліту, яка тривала протягом 6—4 тисячоліть до н. е. Неолітичні культури України формувалися під впливом досягнень осередків Близького Сходу.

2. Трипільска культура.Землеробські племена на території українських земель

Центральною археологічною культурою на території України енеолітичного періоду булла лісостепова Трипільська культура (4000—2100 до н. е.). Її носії будували протоміста, мали гончарські печі та власну знакову систему, тобто були близькі до створення власної цивілізації. Основним заняттям трипільців було землеробство:

• Сіяли ячмінь, просо, пшеницю

• вирощували садово-городнікультури.

• Ріллю спушували дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом.

Занепад Трипільської культури позначився консолідацією скотарів і появою Ямної культури (2800—2300 до н. е.) бронзового віку. Вони охоплювали територію від Криму до Київського Полісся. На базі цієї культури у Південно-Східній Україні постає Катакомбна культура (2300—1300 до н. е.). Після XVII століття до н. е. Катакомбну культуру заступила Зрубна культура (1700—1300 до н. е.).

3.Кочові племена в українських землях

Кочові племена:скіфи, сармати, кімерійці. Кімерійці - першікочові, іраномовні племена вершників, що з'явилися в Україні, назва яких дійшла до нас з писемними джерелами. Трохи згодом, під натиском інших кочовиків зі сходу, вони відійшли до Малої Азії. Згодом вони змішалися з місцевим населенням. Можливо, частина кіммерійців залишилася в гірській частині Криму і стала предками таврів. Основними видами господарської діяльності кіммерійців булоскотарство і землеробство. Скіфи, якіна початку VII ст. до н. е. з'явилися в українському степу, не лишилися поза увагою більш розвиненої Середземноморської цивілізації. Скіфи, що жили в степу (зокрема царські), займалися напівкочовим скотарством (коні, вівці, велика рогата худоба, а також верблюди і кози). Ті скіфи, що жили в Лісостепу (їх вважають підкореними рабами), були хліборобами, вирощували пшеницю і просо, а також ячмінь, бобові, деяку городину і садовину; Про художні можливості скіфів можна судити по прикладному мистецтву, пам'ятники якого знайдені в похованнях: прикраси, парадна зброя, кінська упряжа, посуд. Всесвітню популярність отримала золота пектораль з кургану Товста могила на Дніпропетровщині. Сармати.З II ст. до н. е. по II ст. н. е. у степах Північного та Східного Причорномор'я панували сармати, які прийшли з Волги. Спочатку вони мирно змішувалися з такими ж іраномовними скіфами, а також греками, що жили у Північному Причорномор'ї. Проте під тиском ворожих племен зі сходу сармати ставали дедалі агресивнішими. Як і всі кочові володарі українських степів, сармати становили не єдине однорідне плем'я, а слабо пов'язаний союз споріднених і часто ворогуючих між собою племен, таких, як язиги, роксолани та алани. Нарешті, у II ст. н. е. їх остаточно знищили страшна навала гунівзі сходу, наскоки германських готів і вперта оборона римлян на заході.