Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України.

 Виконавчої влади, формування якої – виключне право Президента. Згідно із ст. 114 Конституції, до Кабінету Міністрів входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр України, три віце-прем’єр-міністри, міністри закордонних справ, юстиції, фінансів, оборони, внутрішніх справ, інші міністри. За поданням Прем’єр-міністра України Президент України призначає міністрів, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також осіб, які не очолюють міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади. Чисельність Кабінету Міністрів України, згідно з Законом “Про Кабінет Міністрів України”, не може перевищувати 25 чоловік (ст. 5). Члени Кабінету Міністрів України є вищими посадовими особами виконавчої влади України, на них не поширюється дія закону про державну службу. Голова Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України (п. 12 ст. 85, п. 9 ст. 106 Конституції України). Процес призначення Прем’єр-міністра України складається з таких стадій: визначення Президентом кандидатури на цю посаду, розгляд Верховною Радою України цієї кандидатури, у разі відхилення – наступне внесення та розгляд кандидатури на пропоновану посаду; призначення Прем’єр-міністра України. На підставі подання Прем’єр-міністра Президент після затвердження структури та загальної чисельності Кабінету Міністрів України, видає указ про призначення списком членів Кабінету Міністрів України, видає указ про призначення списком членів Кабінету Міністрів. У списку повинно бути не менше двох третин від загальної чисельності Кабінету Міністрів.

Компетенція Кабінету Міністрів України.

 Новоутворений Кабінет Міністрів України не пізніше ніж у двомісячний строк після набуття повноважень подає на розгляд Верховної Ради України Програму діяльності на термін своїх повноважень, у якій міститься концептуальне викладення стратегії діяльності, засобів та строків виконання завдань Кабінету Міністрів України. Зміст функцій і компетенції Кабінету Міністрів закладено у ст. 116 Конституції України. Деталізуються вони в Законі “Про Кабінет Міністрів України”. Як зазначається в Законі, компетенція Кабінету Міністрів України спрямована на організацію виконання Конституції і законів України, актів Президента та Кабінету Міністрів, Програми його діяльності у сферах економіки, соціального і культурного розвитку, забезпечення прав і свобод людини, науково-технічної діяльності, фінанси і оподаткування, зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності, забезпечення національної безпеки і обороноздатності країни, здійснення постійного контролю за виконанням органами виконавчої влади Конституції та актів законодавства України, прийняття заходів по усуненню недоліків у роботі цих органів. Кабінет Міністрів України організовує проведення єдиної політики у сфері державної служби, вживає заходів щодо кадрового забезпечення органів виконавчої влади, управління державними підприємствами, установами та організаціями, підготовки і підвищення професійного рівня кадрів державних службовців. Кабінет Міністрів України з власної ініціативи або за дорученням Верховної Ради України розробляє і подає на розгляд Верховної Ради України плани організаційних, фінансових, матеріально-технічних інформаційних заходів для впровадження законі у життя. Кабінет Міністрів здійснює інші функції та повноваження, які визначаються Конституцією і законами України, та функції, що визначаються актами Президента.

Судова система України

Судова влада, згідно зі ст. 6 Конституції України, є однією з трьох складових державної влади. Вона забезпечує належну дію механізму держави шляхом здійснення правосуддя.

Правосуддя можна визначити як застосування державним органом - судом - норми права до конкретного випадку, що трапився в житті. До таких випадків належать майнові, трудові, сімейні й інші спори, а також злочини та інші антигромадські вчинки.

Метою правосуддя є захист конституційного ладу, прав і свобод громадян, прав і законних інтересів підприємств, установ та органі­зацій незалежно від форм власності.

Функцію здійснення правосуддя за Конституцією України покладено на суди, які діють незалежно від законодавчої і виконавчої гілок влади. Жоден орган державної влади, крім судів, не має права брати на себе функцію і повноваження щодо здійснення правосуддя. Тільки суди мають право визнавати особу винною у вчиненні злочину і піддавати її кримінальному покаранню. Юрисдикція судів поши­рюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Його завданням є гарантування верховенства Конституції як Основного закону держави на всій території країни. Він розглядає питання про відповідність усіх законів та інших нормативно-правових актів, що приймаються в Україні, її Конституції і принципам верховенства права, дає офіційне тлумачення Консти­туції та законам України.

Суди загальної юрисдикції розглядають спори між громадя­нами, громадянами і юридичними особами, громадянами і державою, кримінальні, адміністративні та інші справи.

Система судів загальної юрисдикції (загальних судів) в Україні будуються на принципах територіальності і спеціалізації.

Територіальний принцип забезпечує наближення судів до насе­лення та їх доступність, а спеціалізація судів і суддів у розгляді певних категорій справ сприяє більш кваліфікованому їх розгляду, надійному захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб.

Систему судів загальної юрисдикції складають місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

Найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Він очолює загальну судову систему та здійснює вищий судовий контроль і нагляд за діяльністю всіх загаль­них судів. Верховний Суд має право переглянути будь-яке рішення нижчестоящих судів, уповноважений розглядати і вирішувати кримі­нальні та цивільні питання особливої складності і важливості. Його вироки та інші рішення є остаточними, їх перегляд можливий лише в порядку нагляду Пленумом Верховного Суду України - вищою судовою інстанцією держави.

Судді Верховного Суду обираються Верховною Радою України безстроково.Голова Верховного Суду України обирається на посаду шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду. Суддею Верхов­ного Суду може бути громадянин України, якому виповнилося 35 років, якиймає вищу юридичну освіту і стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше 10 років, у тому числі на посаді судді не менше 5 років.

Місцеві суди діють у межах району, міста (крім міст районного підпорядкування), району міста, декількох районів чи району і міста одночасно. До місцевих суддів за статусом прирівнюються військові суди гарнізонів і господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Апеляційні суди діють в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. До них прирівнюються військові суди регіонів і Військово-морських сил.

До вищих спеціалізованих судів належать Вищий господар­ський суд та Вищий адміністративний суд України.

Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалю­ються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території країни. Це означає, що судові рішення, які набули чинності, є обов'язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій, установ, посадових осіб, окремих громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Конституцією заборонено створення будь-яких надзвичайних і особливих судів. Практика створення позасудових органів, наділених повноваженнями судів, яка мала місце в минулому (особливо у 20-40-х роках XX ст.), несумісна з принципом законності. Вона при­звела до масового порушення прав і свобод громадян, незаконних політичних репресій. В умовах становлення в Україні демократичної, правової держави створення таких судів неприпустимо.

Відповідно до Конституції правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засіда­телі і присяжні. На посаду судді може бути рекомендований кваліфі­каційною комісією суддів громадянин України, не молодший 25 років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці судді здійсню­ють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Конституцією і законами України гарантується незалежність і недоторканність суддів. Незалежність суддів виявляється в тому, що вони підвладні лише закону і будь-який вплив на них неприпустимий. Недоторканність суддів поширюється на їх листування, засоби зв'язку, документи, службові та приватні приміщення. Судді всіх рангів не можуть бути без згоди Верховної Ради України затримані чи заарештовані до винесення обвинувального вироку судом.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конститу­ційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду судді вперше. Перше призначення на посаду професійного судді строком на 5 років здійснює Президент України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду, обираються Верховною Радою України в порядку, встановленому законом.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або при­значив у разі:

1)закінчення строку, на який його обрано чи призначено (стосу- ється суддів Конституційного суду і суддів, які вперше призна- чаються на посаду);

2)досягнення суддею 65 років (незалежно від статі);

3)неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

4)порушення суддею вимог щодо несумісності;

5. порушення суддею присяги (присяга вимагає від судді чесно і сумлінно виконувати обов'язки, здійснюючи правосуддя, підкорятись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим);

6. набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього (у разі вчинення суддею злочину);

7. припинення його громадянства (внаслідок виходу його з громадянства чи його втрати);

8. визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим (може мати місце лише за рішенням суду);

9. подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються в разі його смерті.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Виявляється це в тому, що працівники суду та їхні близькі родичі мають право застосувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю для захисту особистої безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого життя і майна; отримувати матеріальну компенсацію у разі загибелі працівника, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, зникнення чи пошкодження майна у зв'язку з виконанням службових обов'язків. Життя і здоров'я працівників суду підлягають обов'язко­вому державному страхуванню за рахунок коштів відповідних бюджетів (Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р.).

Згідно із ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є:

1. законність;

2. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3. забезпечення доведеності вини;

4)змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості;

5. підтримання державою обвинувачення у суді прокурором;

6. забезпечення обвинуваченому права на захист;

7. гласність судового процесу та його повне фіксування техніч­ними засобами;

8. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рі­шення суду, крім випадків, встановлених законом;

9. обов'язковість рішень суду.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юри­дичної відповідальності.

Відповідно до ст. 131 Конституції в Україні діє Вища рада юстиції, до відання якої належить:

• внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх із посад;

• прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

• здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відпо­відальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Таким чином, основне завдання цього органу - остаточне завер­шення процесу відбору кандидата на посаду судді.

Вища рада юстиції є головним елементом складного механізму проходження кандидата на посаду судді. За її рішенням вносяться подання Президентові України про перше призначення суддів і по­дання до Верховної Ради про обрання суддів безстроково. На цей орган покладено конституційний обов'язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу.

Ця інституція є гарантом незалежності суддів на той випадок, якщо в системі виконавчої або законодавчої гілок державної влади буде виявлено невдоволення безкомпромісністю судді під час здійс­нення правосуддя. Діяльність Вищої ради юстиції покликана, з одного боку, не допустити проявів корпоративності при формуванні суддів­ського корпусу, а з іншого - забезпечити реальну незалежність суддів при здійсненні правосуддя.

Вища рада юстиції складається з 20 членів. Верховна Рада, Президент України, з'їзди суддів та адвокатів України, з'їзд пред­ставників вищих навчальних закладів та наукових установ при­значають до Вищої ради юстиції по три члени, а Всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів. До її складу також входять за посадою Голова Верховного Суду України, міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

Таким чином, до процесу призначення суддів на посади залуча­ються представники найбільш компетентної у сфері юриспруденції частини населення.

Конституційний Суд України

Повноваження, порядок створення і діяльності Конституційного Суду України закріплені Конституцією (розділ XII) та Законом «Про Конституційний Суд України» (16 жовтня 1996 р.).

Згідно зі ст. 147 Конституції Конституційний Суд є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Як конституційний орган держави він не входить до системи судів загальної юрисдикції і є незалежним від законодавчої, виконавчої та судової влади.

Специфіка діяльності цього органу полягає в тому, що суто правосуддя в повному розумінні цього слова він не здійснює. Конституційний Суд України вирішує не спори, а питання про відповідність (конституційність) законів та інших правових актів Основному закону. Звідси випливає основна мета його діяльності -гарантування верховенства Конституції як Основного закону дер­жави. На Конституційний Суд покладається також офіційне тлу­мачення Конституції і законів України.

До складу Конституційного Суду України входять 18 суддів, які призначаються у рівній кількості (по шість), відповідно, Президентом, Верховною Радою та з'їздом суддів України строком на 9 років без права бути призначеними на повторний строк.

Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення досяг 40 років, має вищу юри­дичну освіту і стаж роботи за фахом не менш як 10 років, проживає в Україні протягом останніх 20 років та володіє держаною мовою. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Консти­туційного Суду шляхом таємного голосування лише на один три­річний строк.

При виконанні своїх повноважень судді Конституційного Суду України є незалежними і підкоряються тільки Конституції, їм гаран­тується особиста недоторканність, яка полягає у тому, що суддя не може бути затриманий або заарештований без згоди на це парламенту до винесення обвинувального вироку судом. Судді не несуть юри­дичної відповідальності за результати голосування або висловлю­вання в Конституційному Суді України, за винятком відповідальності за образу або наклеп при розгляданні справ, прийнятті рішень і винесенні висновків Конституційним Судом.

У ст. 149 Конституції України обумовлено, що судді Консти­туційного Суду з метою уникнення політизації цього органу не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обій­мати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої роботи. Задоволення вимог про несумісність повинно сприяти незалежності суддів при виконанні службових обов'язків.

Суддю Конституційного Суду ніхто не має права змінити, припинити його повноваження, крім випадків і в порядку, перед­бачених ст.126 Конституції України.

Судді Конституційного Суду України мають право вимагати від державних і недержавних органів, організацій, установ, посадових осіб будь-які документи та іншу інформацію, яка стосується питання, яке готується до розгляду в суді, вислуховувати з цих питань пояс­нення відповідних посадових осіб. Судді мають право вирішального голосу при прийнятті рішення чи висновку.

Водночас суддя не має права на публічне висловлювання своїх поглядів на питання неконституційності актів, які перебувають на розгляді Конституційного Суду України.

Суб'єктами звернень до Конституційного Суду з питань щодо відповідності Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента, Кабінету Міністрів України, право­вих актів Верховної Ради Атомної Республіки Крим можуть бути:

• Президент України;

• не менш як 45 народних депутатів України;

• Уповноважений Верховної Ради з прав людини;

• Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Окремим громадянам право безпосереднього звертання до Кон­ституційного Суду з питань конституційності законів та інших право­вих актів не надано. Проте це не означає, що вони взагалі позбавлені можливості порушення зазначених питань перед Конституційним Судом. Вони можуть зробити це опосередковано -через Уповно­важеного Верховної Ради з прав людини, головна функція якого полягає у здійсненні парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина.

Що стосується повноважень Конституційного Суду, пов'язаних із розглядом справ про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів або тих, що вносяться до Верховної Ради для надання згоди на їх обов'язковість (йдеться, зокрема, про підписані Україною міжнародні договори до їх ратифікації чи затвердження Верховною Радою), то коло суб'єктів звернень до Конституційного Суду дещо обмежене - це Президент і Кабінет Міністрів України. Саме вони, як правило, укладають і виконують міжнародні договори, а тому більш обізнані як із позитивними аспектами, так і з вадами цих договорів, зокрема щодо їх протиріч Конституції.

Із питання щодо надання висновку про додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту суб'єктом звернення до Консти­туційного Суду може бути тільки Верховна Рада України.

Коло суб'єктів звернень до Конституційного Суду щодо офіцій­ного тлумачення Конституції та законів України стосовно їх відпо­відності Конституції, остання не визначає. Звідси можна зробити висновок, що воно практично є необмеженим. Отже, за офіційним тлумаченням Конституції та законів України до Конституційного Суду можуть звертатися всі державні органи та органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян, окремі громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.

Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції, або якщо була порушена встанов­лена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набуття ними чинності. Закони, інші правові акти або окремі їх поло­ження, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконсти­туційність. Рішення Конституційного Суду оскарженню не підлягає.