- •Змістовий модуль 1. Правові та організаційні питання охорони праці Лекція 1. Загальні питання, правові та організаційні основи охорони праці План лекції
- •5. Відповідальність посадових осіб і працівників за порушення законодавства та нормативних актів про охорону праці
- •Лекція 2. Організація охорони праці на підприємстві. Навчання з питань охорони праці План лекції
- •Змістовий модуль 2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії Лекція 3. Повітря робочої зони План лекції
- •Лекція 4. Освітлення виробничих приміщень План лекції
- •4. Кольорове оформлення виробничих приміщень як фактор підвищення продуктивності та безпеки праці
- •Лекція 5. Вібрація. Шум, ультразвук та інфразвук План лекції
- •Лекція 6. Електромагнітні поля, випромінювання радіочастотного та оптичного діапазону, іонізуюче випромінювання План лекції
- •Допустимі рівні напруженості емп радіочастотного діапазону
- •Лекція 7. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень План лекції
- •3. Основні вимоги до допоміжних приміщень
- •4. Основні вимоги до водопостачання та каналізації
- •Змістовий модуль 3. Основи виробничої безпеки та пожежної профілактики Лекція 8. Загальні вимоги безпеки. Електробезпека План лекції
- •Порогові значення змінного та постійного струму
- •Граничнодопустимі значення напруги доторкання uдот та сили струму ід , що проходить через тіло людини при нормальному режимі електроустановки
- •Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження струмом
- •План лекції
- •3. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон.
- •73008, М. Херсон, Бериславське шосе, 24
Лекція 4. Освітлення виробничих приміщень План лекції
1. Основні світлотехнічні визначення.
2. Природне, штучне, суміщене освітлення.
3. Класифікація виробничого освітлення. Вимоги до виробничого освітлення.
4. Кольорове оформлення виробничих приміщень як фактор підвищення продуктивності та безпеки праці.
1. Освітлення – отримання, розподіл, використання світлової енергії для забезпечення нормальних умов праці. Освітлення має бути достатнім, рівномірним, щоб були видні дрібні деталі. Не повинно бути надмірного освітлювального потоку, різких контрастів, затінення. При недостатньому освітленні людина працює менше продуктивно, швидко втомлюється, зростає потенційна небезпека помилок і нещасних випадків. Погане освітлення призводить до порушення функції зорового аналізатора, розвитку професійних захворювань. Оптична частина спектру включає ультрафіолетові, видимі і інфрачервоні промені. Видиме випромінювання має довжину хвилі 396-760 нм.
Потужність проміння вимірюється світловим потоком (люмен (лм)). Густина світлового потоку на освітлювальній поверхні визначає освітленість. Одиниця освітленості є люкс (лк) – освітленість поверхні площею в 1 м2 при світловому потоці випромінювання, рівному 1 лм (лк = 1 лм/м2). Освітленість Землі в місячну ніч становить приблизно 0,2 лк, а в сонячний день – до 100 000 лк. Здатність ока сприймати об’єкт – видимість. Видимість предмета на робочому місці залежить від освітленості, розміру предмета, яскравості, контрасту з фоном і тривалості експозиції. Завдяки яскравості, фону і контрастності людина добре розпізнає предмети. Основне значення для органа зору має світловий потік, відбитий від поверхні, що розглядається, і спрямований в орган зору.
Санітарні та гігієнічні норми щодо освітлення виробничих приміщень, що базуються на психофізіологічних особливостях сприйняття світла, його впливі на організм людини: рівень освітлення повинен бути достатнім, відповідати характеру зорової роботи; спектральний склад світла, який забезпечується електронним джерелом, повинен бути близьким до сонячного; освітленість повинна бути достатньо рівномірною та постійною, щоб запобігти частої переадаптації та втоми органів зору; між об’єктом та фоном має бути певна контрастність; на робочій поверхні не створювати різких та глибоких тіней; від джерел освітлення та від інших предметів, що знаходяться в полі зору не повинно бути засліплювальної дії; джерело світла має бути без пульсації.
2. У виробничих приміщеннях використовують природне, штучне і сумісне освітлення. Природне освітлення створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; позитивно впливає на психіку людин, викликає приємне почуття, впевненість, стимулює обмін речовин, реактивність. Його тривала відсутність призводить до швидкої втоми, розвитку короткозорості. Тільки у виняткових випадках у складах (лабораторіях) дозволяється використання лише штучного освітлення. Природне освітлення може бути верхнім – світлові ліхтарі даху, бічним – вікна в стінах і комбінованим – ліхтарі і вікна. Вид необхідного природного освітлення встановлюється на основі розмірів приміщення: при ширині до 12 м рекомендується бічне одностороннє освітлення, при ширині 12-24 м – бічне двостороннє, якшо більша 24 м, то освітлення бажано мати комбінованим.
Якість
природного світла у виробничих приміщеннях
оцінюють коефіцієнтом
природної освітленості (КПО),
що є відношенням освітленості всередині
приміщення
до зовнішньої освітленості
:
КПО
=
(
/
)х100%.
При верхньому та комбінованому освітленні цей показник змінюється в межах 2-10 %, при бічному 0,5-3,5%. Для кращого природного освітлення потрібно мити вікна не рідше 2 разів на рік, при великій загазованості – не рідше 4 разів на рік.
Штучне освітлення створюється, як правило, електричними джерелами світла при недостатньому за нормами природному освітленні. Це суміщене освітлення. Штучне освітлення: загальне, місцеве та комбіноване. Система загального освітлення приміщень передбачає розміщення світильників під стелею щоб забезпечити рівномірний світловий потік або його локалізацію над певною групою обладнання. Місцеве освітлення забезпечує концентрацію світлового потоку від світильників безпосередньо на робочі місця. Комбіноване освітлення – поєднання загального та місцевого освітлення. Штучне освітлення здійснюється лампами розжарювання або газорозрядними лампами. Спектральний склад світла люмінесцентних ламп найбільш наближений до природного світла, бо в ньому переважають синьо-зелені промені, на відміну від червоно-оранжевих у лампах розжарювання. Газо-розрядні лампи більш економічні, мають більш високу світлову віддачу та дають менше тепла у порівнянні з лампами розжарювання. Вади люмінесцентних ламп: в їхньому світловому випромінюванні при експлуатації в мережах змінного струму можуть з’являтись пульсація світлового потоку, що може зумовити виникнення стробоскопічного ефекту (спотворення зорового сприйняття об’єктів, створення чисельних уявних зображень предмету, що рухається, ілюзії зупинки рухомих частин обладнання, що може стати безпосередньою причиною нещасного випадку). Недоліки цих ламп: мала потужність при великих розмірах, значне зниження світлового потоку в кінці терміну служби та обмеженість температурних умов для нормальної праці (оптимально 18-250С, а при низьких температурах вони не спалахують). Найбільш природний спектр мають лампи денного світла і з виправленою кольористістю. Усі люмінесцентні лампи є низького тиску і застосовуються як на виробництві, так і в побуті.
Якщо необхідна висока світлова віддача при компактності джерел світла та стійкості до умов зовнішнього середовища, використовують газорозрядні лампи високого тиску: металогенні (МГЛ), дугові ртутні (ДРЛ) та натрієві (ДНаТ).
Для захисту джерела світла від впливу пожежо- та вибухонебезпечного середовища, хімічно активних речовин, механічних ушкоджень, пилу, атмосферних осадів, бруду, для захисту очей працівника від засліплювальної дії ламп застосовують світильники – лампа разом з арматурою.
За характером розподілу світлового потоку світильники бувають прямого, розсіяного та відбитого світла, за конструкцією: відкриті (захист відсутній), захищені (захист від попадання в них пилу або краплин води), непроникаючі, вибухозахищені. Найбільш раціональна висота для світильників над підлогою з числом люмінесцентних ламп до 4 – 2,5 м, а при 4 і більше – 3,2 м.
Штучне освітлення за функціональним призначенням поділяється на робоче, аварійне, чергове, ремонтне, евакуаційне та охоронне.
3. Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов’язковим для всіх виробничих приміщень. При штучному освітленні вибір типів світильників, їх розміщення здійснюється за принципом створення достатньої освітленості на робочих місцях, яка нормується Державними будівельними нормами ДБН В.2.5-28-2006. Для освітлення відкритих майданчиків застосовують спеціальні світильники і прожектори. Їх встановлюють, щоб світло не потрапляло у вікна будинків. Висота підвішування світильників над проїжджою частиною вулиць, доріг і площ має становити не менше 6,5 м. Встановлена середня освітленість доріг і вулиць (1-2 лк).
Аварійне – використовується для продовження роботи у випадках, коли за будь-яких причин перестає функціонувати робоче освітлення, а небезпечність технологічних процесів вимагає нормального обслуговування їх (небезпека пожежі, вибуху). Потужність аварійного освітлення має складати 5% нормативної робочої освітленості, але не менше 2 лк. Аварійні світильники фарбують наполовину червоним кольором або наносять на них червону лінію.
Освітленість на робочих місцях виробничих приміщень
Характеристи- ка зорової роботи |
Роз- ряд зоро- вої робо- ти |
Штучне освітлення |
Природне освітлення |
Суміщене освітлення |
|||
Освітленість, лк |
КПО, % |
||||||
При ком- бінованому освітленні |
При за- гальному осві- тленні |
При верх- ньому або комбіно ваному осві- тленні |
При боко- вому освіт- ленні |
При верх- ньому або комбіно ваному осві- тленні |
При боко- вому освіт- ленні |
||
Високої точності |
ІІІ |
2000-400 |
500 - 200 |
– |
– |
3,0 |
1,2 |
Середньої точності |
ІV |
750-400 |
300 - 200 |
4 |
1,5 |
2,4 |
0.9 |
Малої точності |
V |
400-200** |
300 - 200 |
3 |
1,0 |
1,8 |
0,6 |
Загальне спо- стереження за ходом вироб- ничого процесу |
VІІІ |
– |
200* - 20 |
1** |
0,3** |
0,7** |
0,2** |
Примітки: * - при постійному спостереженні за процесом.
** - періодична робота при постійному перебуванні людей у приміщенні.
Чергове освітлення – у неробочий час, загальна освітленість – не менше 5% робочого освітлення, використовують незначну частину інших видів штучного освітлення.
Ремонтне освітлення призначене для огляду і ремонту об’єктів у важкодоступних місцях. Його сила повинна бути безпечною для життя людини, а напруга 12 або 36 В.
Евакуаційне освітлення повинно забезпечувати нормальну видимість для евакуації людей з приміщень при аварійному вимкненні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати: у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік; у приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в місцях, небезпечних для проходу людей, тощо. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках – не менше 0,2 лк.
Охоронне освітлення влаштовується за периметром об’єкта, що охороняється спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі. На підприємствах періодично перевіряють справність різних видів освітлення та визначають рівень освітленості за допомогою люксометра.
