2. Валовий внутрішній продукт як основне джерело фінансових ресурсів

Однією з найважливіших умов розкриття змісту й призна­чення фінансових ресурсів є виявлення їхнього взаємозв'язку з вартісною структурою валового внутрішнього продукту (див. рис. 1).

78

Як видно з рисунка 1, основним джерелом формування фі­нансових ресурсів є валовий внутрішній продукт. Найзначніша їхня частка створюється за рахунок прибутку, відрахувань на соціальне страхування й інші соціальні потреби.

Частина фінансових ресурсів є вирахуваннями із заробіт­ної плати, податків та платежів населення. Велику частку та­кож становлять непрямі податки, які в структурі валового внутрішнього продукту показані згорнутим сальдо, тобто за мінусом дотацій, що надаються різним галузям економіки з державного бюджету. Тому при зіставленні фінансових ре­сурсів із валовим внутрішнім продуктом треба враховувати особливість взаємозв'язків показників, оскільки метод обчис­лення фінансових ресурсів об'єктивно зумовлює підвищення їхньої питомої ваги у валовому внутрішньому продукті. На наш погляд, було б доцільно здійснювати коригування фінан­сових ресурсів із метою вилучення подвійного рахунку.

Основна частина фінансових ресурсів є грошовим вира­женням новоствореної вартості. Це, як зазначалося вище, прибуток, податки, відрахування на, соціальне страхування та соціальне забезпечення, доходи від зовнішньоекономічної ді­яльності. Крім цього, частина фінансових ресурсів виражає перенесену вартість основних фондів (амортизаційні відрахування, включає відрахування від собівартості на геологороз­відку, до фонду конверсії, плату за використання природних ресурсів тощо. Тому розгляд структури фінансових ресурсів у тісному зв'язку з вартісною структурою валового внутріш­нього продукту має велике теоретичне й практичне значення.

По-перше, стає можливим визначити рівень використання фінансів у розподільчих процесах і на цій основі дати харак­теристику ефективності функціонування фінансового механіз­му. По-друге, значно розширюється інформаційна база для розробки фінансових показників ефективності виробництва й розробки основних Напрямків удосконалення фінансових методів її підвищення. По-третє, можна відстежити рух кожної складової валового внутрішнього продукту від початкової — виробництва до кінцевої стадії — використання.

Фінансові ресурси є об'єктивно необхідною умовою про­цесу відтворення на всіх його стадіях, однак формування кін­цевої структури відтворення досягається на стадії розподілу, де формуються пропорції між фондами відшкодування, спожи­вання й нагромадження, здійснюється розподіл доходів між підрозділами суспільного виробництва, галузями господарст­ва, соціальними групами, безпосередніми виробниками мате­ріальних благ.

На стадії розподілу фінанси набувають самостійної форми руху. Вони зумовлюють появу своїх специфічних категорій, важелів, інструментів, що регулюють процес створення дохо­дів і грошових фондів, їхній розподіл і перерозподіл. У своїй сукупності вони складають основу фінансового механізму. Дослідження ролі фінансів у розподільчих процесах має важ­ливе значення для виявлення їхньої сутності, оскільки саме тут в результаті руху фінансових ресурсів формуються еконо­мічні відносини щодо їх створення і використання, які по своїй суті є фінансовими. Удосконалення фінансових відно­син — головна умова посилення впливу фінансів на процес відтворення. Однак, розглядаючи фінанси не як теоретичну абстракцію, а як складову господарського механізму, треба зазначити, що їхній вплив на розширене відтворення прояв­ляється там і тоді, де й коли відбувається процес створення й використання фінансових ресурсів.

Високий відсоток фінансових ресурсів щодо ВВП підтвер­джує, що фінансова система виконує надмірну перерозподільчу функцію. Це знижує, з одного боку, ефективність самої фі­нансової системи, а з другого — негативно позначається на наявній системі розподілу й перерозподілу створюваного про­дукту. Зокрема, перевантаження фінансової системи різними формами перерозподілу ресурсів між верствами населення, га­лузями економіки та регіонами негативно впливає на стимули до праці, оскільки відбувається відрив використання фінансо­вих ресурсів від місця їх створення. Треба вжити серйозних за­ходів, які б забезпечили раціональнішу структуру співвідно­шення системи фінансів і ВВП.