2. Фінанси в економічній системі держави

Економічна система кожної держави включає низку під­систем: власності, управління, соціальних гарантій, цін, грошей, кредиту, фінансів та інших складових господарсь­кого механізму.

Кожна із вказаних складових має свою сферу діяння і прин­ципи функціонування, складні внутрішні та зовнішні зв'язки. Проте найважливішим є їхня взаємодія. Вона визначає ефек­тивність господарювання. Тому розмежування об'єктивних за­сад і суб'єктивних дій у їх використанні в процесі управління економікою є необхідною умовою ефективного розвитку.

Фінансам в економічній системі держави належить провід­на роль. Це зумовлено тим, що при їх функціонуванні визна­чаються кількісні й якісні параметри будь-якого економічного явища чи процесу, а також кінцеві результати дій. Обов'язко­вим атрибутом участі фінансів в економічному житті держави, підприємця чи громадянина є гроші. Без використання гро­шей у процесах виробництва, здійснення державою своїх функцій, задоволення населенням своїх життєвих потреб немає фінансів.

Усі процеси в економічному житті, у яких беруть участь фінанси, повинні мати грошовий вираз, тобто оцінку в грошо­вій формі. Це дає змогу формувати фонди грошових засобів задля здійснення виробничої діяльності, мобілізації коштів для виконання державою своїх функцій, задоволення власних по­треб громадянами.

Фінанси з'являються тоді, коли в економічному житті дер­жави переважають товарно-грошові відносини, незалежно від того, яка модель економіки застосовується на даний час. То­му надуманим і надто заполітизованим є визначення "капіта­лістичних" або "соціалістичних" фінансів, фінанси, як і ціна, кредит, заробітна плата, існують об'єктивно як продукт еконо­мічного розвитку суспільства.

Фінанси, як уже зазначалося, мають забезпечити ефектив­не формування та використання фондів фінансових ресурсів як на макро-, так і на мікрорівнях для успішного здійснення господарської діяльності, виконання державою своїх функцій і задоволення громадянами власних потреб.

Труднощі в розумінні суті фінансів полягають у тому, що економічне життя в державі постійно вимагає створення грошових фондів, тобто фондів фінансових ресурсів для задово­лення різноманітних потреб. Ці фонди і є фінансами. Обсяг цих фондів характеризує кількісно і якісно масштаби діяль­ності та фінансові можливості підприємця, держави, громадя­нина, їхнє фінансове становище.

Так, наприклад, держава створює централізовані та децен­тралізовані фонди у формі бюджетів різних рівнів, інші цільо­ві фонди — пенсійний, фонд зайнятості, інноваційний тощо для виконання функцій, покладених на неї конституцією. Під­приємець створює фонд фінансових ресурсів у формі статутно­го фонду як для здійснення господарської діяльності, так і в процесі своєї роботи й використання її результатів, це фон­ди амортизації, оплати праці, відрахувань до централізованих фондів соціального характеру, фонд обігових коштів тощо. Після одержання виручки від реалізації продукції створюються фонди розвитку, задоволення соціальних потреб, виплати ди­відендів за акціями та пайовими внесками, фонд розрахунків із бюджетом тощо,

Громадянин, який одержує доходи в формі оплати праці чи з інших джерел, має в своєму розпорядженні певну суму грошей, але це ще не фінанси. Тут відбувся обмін праці на специфічний товар — гроші. Фінансами ці гроші стануть тоді, коли їхній власник створить відповідний фонд і вкладе їх у цінні папери, тобто в акції та сертифікати або у певні внес­ки до статутного фонду підприємства, чи в формі кредиту фі­зичній особі, завдяки чому одержуватиме певний дохід.

Фінанси за своїм економічним змістом категорія багато­гранна, яка не має одномірного відображення в практиці. Це — цілісна система. Система багатогранна і дуже складна, до кінця ще не пізнана цивілізованим суспільством. Аргумен­том тому можуть слугувати періодичні фінансові кризи, які потрясають світ і які за своєю суттю є не чим іншим, як гігантським перерозподілом національного багатства між країнами та континентами.

Звісно, досить важко заперечувати функціонування фінан­сів на усіх стадіях й етапах економічної діяльності держави, підприємця або громадянина, тому якраз і застосовується до­сить невизначена дефініція — економічних, специфічних чи навіть виробничих відносин, яка дає змогу дещо затьмарити саму суть фінансів.

Зарубіжна фінансова наука трактує фінанси досить розширено, не обмежуючись здебільшого якими-небудь рамками. Де існують товар і гроші — там мають місце фінанси. Це тлумачен­ня досить привабливе та аргументоване. Проте в більшості за­рубіжних наукових джерел основна увага приділяється фінан­сам лише в практичному розумінні. Йдеться здебільшого про те, як краще їх використати для розвитку економіки та зрос­тання суспільного добробуту.

Фінанси в економічній системі будь-якого типу мають міс­це тоді, коли здійснюється процес створення та використання фондів грошових засобів, тобто фінансових ресурсів. Умовою наявності фінансів є гроші, які опосередковують процес то­варного обміну. Об'єктом, де проявляється суть і роль фінан­сів, є створення та використання валового внутрішнього про­дукту. Суб'єктами цих процесів є, з одного боку. держава, а з другого — населення та підприємницькі структури.

Інтереси кожного учасника цього процесу не збігаються. Держава для виконання своїх функцій повинна мати у своєму розпорядженні певний обсяг фінансових ресурсів, що створю­ються в її народногосподарському комплексі. З цією метою вона здійснює свою фінансову діяльність шляхом законодав­чого визначення форм мобілізації доходів і витрат з метою до­сягнення економічного та соціального прогресу в суспільстві-Методи мобілізації державою фінансових ресурсів в своє роз­порядження не завжди збігаються з інтересами платників, тоб­то підприємців і населення. Між ними постійно ведеться бо­ротьба за гармонізацію інтересів серед парламентських і урядових структур. Досягнення розумного оптимуму — важли­ве завдання фінансової політики в державі.

Слід зазначити, що гармонізація інтересів значною мірою залежить від загального рівня фінансової культури в державі, тобто усвідомлення доцільності та необхідності здійснюваних за допомогою фінансів процесів впливу на економічне життя в державі.