Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Бух. учет Ответы.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
580.12 Кб
Скачать
  1. Облік операцій на поточних рахунках в іноземній валюті

Підприємства можуть відкривати валютні рахунки для розрахунків з іноземними партнерами. Рахунки відкриваються в банках, які мають відповідну ліцензію НБУ. Для обліку валютних коштів використовується активний субрахунок 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті". Облік коштів на рахунку ведеться в двох валютах: в іноземній та в національній (за курсом НБУ на день надходження, витрачання коштів та на дату звітності). Форми безготівкових розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності: 1) банківський переказ; 2) документарне інкассо (товарне); 3) документарний акредитив; 4) векселі; 5) чеки; 6) валютний кліринг (взаємозалік). 50 % валютної виручки підприємства повинні бути продані на міжбанківському валютному ринку. Виручка зараховується на транзитний валютний рахунок, а після обов'язкового продажу решта 50 % валюти — на поточний валютний рахунок. Бухгалтерські проведення з обліку операцій на рахунку в іноземній валюті наведено в табл. 2.4. Таблиця 2.4 Облік курсових різниць за операціями в іноземній валюті. Курсові різниці виникають у результаті зміни курсу валют; вони перераховуються за монетарними статтями за курсом НБУ на дату здійснення операції і на дату звітності [9]. Монетарні статті — статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Не монетарні статті — статті інші, ніж монетарні статті балансу. Наприклад, якщо підприємство отримало імпортний товар, а оплачує його через деякий час за зміненим курсом валюти, то здійснюється перерахунок курсової різниці на дату платежу. Це монетарна стаття, бо погашення заборгованості очікувалось у грошових коштах. Така курсова різниця називається операційною, оскільки виникла в результаті здійснення операцій у валюті. Якщо ж першою подією була передоплата за товар, то курсова різниця не виникає, бо погашення заборгованості очікується не в грошовій, а в товарній формі — це немонетарна стаття. Операційні курсові різниці відображаються на субрахунках: 714 "Дохід від операційної курсової різниці"; 945 "Втрати від операційної курсової різниці". Неопераційні курсові різниці виникають у результаті перерахунку залишків по рахунках на дату звітності (без здійснення операцій) і обліковуються на субрахунках: 744 "Дохід від неопераційної курсової різниці"; 974 "Втрати від неопераційної курсової різниці".

  1. Облік операцій на інших рахунках у банках та інших коштів

Для обліку операцій за іншими рахунками передбачені субрахунки: 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті"; 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті".

Операції за капітальними вкладеннями здійснюють через поточний рахунок в такому ж порядку як і за основною діяльністю, тому облік їх ведуть на субрахунках 311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті". Проте для обліку коштів на капітальні вкладення може бути відкритий окремий рахунок. Потреба в цьому виникає тоді, коли на підприємство надходять централізовано кошти для капітальних вкладень і потрібно чітко організовувати контроль їх використання за призначенням. Звичайно, в ринкових умовах підприємства самі вирішують, скільки для певної мети витрачати грошей. Якщо ж підприємство відкрило в установі банку окремий рахунок для зберігання і використання коштів за капітальними вкладеннями, то облік операцій за ними ведуть на субрахунках 313, 314.

Підприємства мають у банках й інші рахунки, кошти з яких використовують для різних операцій цільового характеру. Для обліку таких коштів призначені субрахунки 313, 314.

Тут обліковують акредитиви, ощадні сертифікати, імпортний депозит, приватизаційні кошти громадян, чекові книжки та інші рахунки в банках, забезпечуючи за кожним з них аналітичний облік.

Акредитив - це доручення платника обслуговуючому його банку провести за рахунок власних коштів або позик, депонованих банком, оплату товарно-матеріальних цінностей або наданих послуг за місцем знаходження одержувача платежу на умовах, що передбачені платником в заяві на відкриття акредитива.