- •1. Поняття та система договірного права.
- •2. Поняття і значення договору в підприємницькій діяльності
- •3. Співвідношення понять договору, правочину, зобов’язання.
- •4. Суб’єкт, об’єкт та зміст договору в сфері підприємницького господарювання.
- •5.Зміст господарсько-правового договору (істотні, звичайні та випадкові умови договору).
- •6. Множинність осіб у зобов’язанні. Часткові, солідарні та субсидіарні зобов’язання в договорах.
- •7. Воля та волевивлення в договорі. Форма договорів у підприємницькій діяльності та наслідки недотримання форми договору.
- •8. Умови дійсності правочинів (договорів).
- •10. Попередній договір: поняття, порядок укладання та юридичні наслідки.
- •13. Порядок врегулювання переддоговірних спорів. Судове врегулювання спору.
- •15 Та 17. Підстави та наслідки визнання договорів недійсними та неукладеними. Поняття недійсного та неукладеного договору (правочину).
- •19. Поняття та значення регресних зобов’язань за законодавством України.
- •21. Припинення зобов’язання виконанням:поняття і загальні умови (щодо суб’єкта, часу, місця, способу)
- •23. Поняття і види неустойки як сзвз
- •24. Завдаток як сзвз
- •25. Порука як сзвз
- •26. Гарантія як сзвз
- •27.Поняття та види застави. Форма договору
- •28.Застава нерухомого майна(іпотека)
- •29.Припинення завершення стягнень на предмет застави
- •30.Притримання сзвз
- •33. Види майнової відповідальності: часткова, солідарна, субсидіарна.
- •40. Поняття та загальна х-ка договору купівлі-продажу.
- •41. Права та обов’зки сторін за договором купівлі-продажу.
- •42. Класифікація договорів купівлі-продажу, та їх загальна характеристика
- •44. Правові наслідки порушення прав покупців (споживачів)
- •46. Поняття та види бірж за законодавством України
- •47. Поняття біржової угоди та їх види ( форвардні, ф’ючерсні контракти та опціони)
- •48. Загальна характеристика договорів щодо передачі майна у власність.
- •49. Поняття та юридична характеристика договору поставки
- •50. Відповідальність сторін за порушення договору поставки
- •55. Види процедур щодо державних закупівель ( відкриті торги, двоступеневі торги, запит цінових пропозицій, закупівлі в одного постачальника)
- •1. Двоступеневі торги проводяться в порядку, передбаченому
- •56.Поняття та юридична характеристика договору контрактації.
- •59.Поняття та юридична характеристика договору міни
- •62.Правове регулювання бартерного договору. Сторони бартерного договору.
- •63. Поняття, істотні умови та види договору майнового найму(оренди)(Поняття договору майнового найму).
- •66. Відповідальність Сторін
- •67. Доля поліпшень при припиненні договору майнового найму
- •68. Договір оренди державного та комунального майна.
- •69.Сторони в договорі оренди
- •68.Умови договору оренди
- •71. Орендна плата та способи її визначення.
- •72. Припинення договору оренди
- •73. Договір прокату
- •74.Договір лізингу
- •75.Договір безплатним користуванням майном
- •76.Договір підряду
- •78. Права та обов*язки замовника
- •79. Правові наслідки невиконання або неналежного виконання договору підряду
- •80. Договір побутового підряду
- •80. Поняття договору будівельного підряду
- •81.Права та обов*язки сторін за договором будівельного підряду
- •87. Загальна характеристика договору перевезення вантажу
- •90. Поняття, сторони, зміст та форма кредитного договору
- •91. Загальна характеристика договору позики
- •92. Договори банківського рахунку та банківського вкладу та їх загальна хар-ка.
- •93. Правове регулювання страхових відносин в Україні.
- •94. Поняття та зміст договору страхування.
- •95. Поняття та загальна характеристика договору доручення.
- •98. Загальна характеристика договору зберігання.
- •99. Види договорів зберігання за законодавством України.
- •100. Договір про спільну діяльність.
- •101. Поняття та юридична характеристика засновницького договору.
- •106.Припинення зобов'язання виконанням: поняття і загальні умови (щодо суб’єкта, часу, місця, способу).
- •107. Загальна характеристика способів забезпечення виконання зобов’язань (мета, форма договору, зміст, значення ). Додатковий характер способів забезпечення виконання зобов’язань в договорах.
1. Поняття та система договірного права.
Договірне право — система правових норм, що регулюють договірні відносини; інститут ряду галузей законодавства (цивільного, трудового, екологічного тощо).
В цивільному законодавстві України норми Договірного права містяться передусім у Цивільному кодексі України.
На договори, як вид угод поширюються загальні положення глави З Цивільного Кодексу України про форму та інші умови дійсності угод, підстави і наслідки визнання їх недійсними тощо. Деякі норми Договірного права регламентуються у загальних положеннях про зобов'язання (глави 14—19). Окремим видам договірних зобов'язань присвячені глави 20—38 розділу III («Зобов'язальне право»); зовнішньоторговельні угоди (договори) — в розділі VIII («Правоздатність іноземних громадян та осіб без громадянства. Застосування цивільних законів іноземних держав і міжнародних договорів»). Договірне право включає і ті норми загагальних положень Цивільного Кодексу України, які визначають правовий статус фізичних та юридичних осіб, інших суб'єктів цивільного права, положення про представництво, довіреність, позовну давність тощо. У системі Договірного права виділяють також загальне положення про договори — поняття договору та його види, принципи Договірного права, порядок укладання, зміни або розірвання договорів тощо.
2. Поняття і значення договору в підприємницькій діяльності
Договір – це угода сторін, акт, у якому виражена їхня згода діяти спільно в інтересах взаємної вигоди. Займатись підприємництвом і не складати угод, не укладати договорів просто не можливо. Укладення договорів у наш час займає суттєве місце в підприємницькій діяльності. Зокрема, у зв'язку із загальним розвитком економіки України збільшується кількість господарюючих суб'єктів і сфер їхньої діяльності, крім того, підвищуються вимоги до організації взаємозв'язку між суб'єктами такої діяльності, а відтак, і до договірної роботи на підприємстві. Однією з основних функцій господарського договору є його правозахисна функція, тобто договір - це правова форма відносин, у рамках якої відбувається взаємна діяльність господарюючих суб'єктів, забезпечується, у тому числі й примусове виконання зобов'язань сторонами з використанням майнових санкцій. Таким чином, укладання договору - це не малозначний момент перед початком взаємних економічних відносин, а істотний етап цих відносин. У наш час не рідкістю є випадки, коли підготовка й укладання договору є процедурою більш тривалою і юридично більш складною, аніж безпосередні правовідносини, що виникають на підставі даного договору або виконання обов'язків за таким договором. Це пов'язано в першу чергу з тим, що сторони договору хочуть бути впевненими в тому, що вони підписують, і в тих наслідках які на них очікують після підписання; а викладення домовленостей сторін, спрямованих на досягнення того чи іншого результату, у юридично грамотній формі робить досягнення такого результату, із правової точки зору, забезпеченим.
Цивільно-правовий (господарський) договір є однією з найпоширеніших різновидів правочинів, що вчинюються за участю громадян і підприємців, а також однією з головних підстав для виникнення прав і обов'язків, як це передбачено статтею 11 Цивільного Кодексу України. Договором є домовленість двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. На відміну від односторонніх правочинів договір завжди є угодою двох (у двосторонніх договорах) або трьох або більше (у багатосторонніх договорах) учасників. Тому до договорів застосовуються правила цивільного законодавства про правочини за участю двох або більше осіб.
Законодавство України проголошує принцип свободи договору: громадяни і юридичні особи вільні в його укладенні. Примус до укладання договору не допускається, за винятком випадків, коли обов'язок укласти договір прямо передбачена законодавством (наприклад, обов'язок підприємця укласти публічний договір у відповідності зі статтею 633 Цивільного Кодексу України) або добровільно прийнятим зобов'язанням (наприклад, обов'язок укласти договір, установлений у попередньому договорі).
Учасники цивільних і господарських правовідносин вправі укласти договір, як передбачений, так і прямо не передбачений законодавством. На практиці одержали широке поширення договору, прямо не передбачені законодавством: на надання консалтингових, інформаційних та інших послуг, на виконання робіт, пов'язаних зі збором і аналізом інформації про можливого партнера, оформленням установчих документів і забезпеченням реєстрації юридичних осіб, та безліч інших. До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. Такі договори є правомірними й такими, що створюють обов'язки для сторін. Тому в цьому випадку варто особливо уважно ставитися до деталей договору, зіставляти їх з умовами схожих договорів і обмірковувати можливі наслідки неоднакового сприйняття сторонами умов договору. І, якщо такий змішаний договір є новим для практики, не зайвою буде додаткова робота з фіксування діяльності спрямованої на укладення даного договору, для запобігання можливих господарських спорів, пов'язаних із тлумаченням тих чи інших його умов, у крайньому випадку, це може допомогти захистити права й законні інтереси сторони при проведенні тлумачення судом.
Законодавством передбачається досить багато вимог до укладення договорів. Наприклад, до форми, змісту договору, процедурі його укладення.
Зміст договору визначається сукупністю умов, погоджених сторонами при його укладенні. Умови договору визначаються на розсуд сторін, крім випадків, коли зміст відповідної умови прямо зазначено законодавством.
Договір вважається укладеним, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Тут варто відзначити, що Цивільний Кодекс України та Господарський Кодекс України мають схожі підходи до вимог щодо істотних умов, так, у відповідності зі статтею 638 Цивільного Кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 180 Господарського Кодексу України вказується, що сторони при укладенні господарського договору зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Недотримання сторонами цих правил може принести негативні наслідки, причому як у відносинах між сторонами договору, так і у відносинах з органами державної влади (див. новина «Взыскать, нельзя оставить») або, наприклад, до спорів з податковою у випадку невідповідності формулювання умов договору нормам законів по оподатковуванню (для визначення об'єкта оподатковування). У випадку, коли договір не укладений, він не має юридичної сили, а тому будь-які дії пов'язані з його виконанням, з юридичної точки зору є безпідставними.
Коли умови договору не визначено сторонами або диспозитивною нормою, відповідні умови можуть визначатися звичаями ділового обороту, застосовними до відносин сторін. Також варто пам'ятати про можливість застосування аналогії закону або аналогії права.
Принцип «pacta sunt servanda» (договір повинен виконуватися) є одним з основоположних у юриспруденції і досить відомим у суспільстві, укладення договору - це юридична дія, що ставить сторони в певні рамки, у яких будуть здійснюватися права й обов'язки в даних правових відносинах.
Таким чином, сторони повинні ставитися до укладення договорів з належною увагою, і, безсумнівно в суб'єкта господарської діяльності повинна бути належним чином налагоджена договірна робота, також слід зазначити, що для економічно значимих договорів бажаним є професійний юридичний супровід процедури їхнього укладення. В остаточному підсумку належне укладення господарських договорів може зменшити кількість звернень до суду з позовами про повернення боргу, а також інших суперечок.