2. Для варіанта 2:

• ураховує останні за часом ціни придбання запасів, що вибувають;

• надає можливість моніторингу поточного рівня рентабельності;

2. для обох варіантів: простота й зручність у застосуванні щодо однорідних запасів.

Недоліки методу:

• для варіанта 1: необхідність обробки великого масиву облікових даних за обмежений час;

• для варіанта 2: труднощі у застосуванні на підприємствах із проблемами документообігу, коли прибуткові документи надходять у бухгалтерію із запізненням.

Метод фіфо

Цей метод отримав назву від англійської абревіатури FIFO (First In, First Out - «першим прийшов - першим пішов») і ґрунтується на припущенні, що першими використовуються запаси, які надійшли раніше, і, відповідно, запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

На відміну від попереднього метод ФІФО формує вартість вибуття не за принципом розрахунку, а за принципом присвоєння вартості. Собівартість вибуття визначається наростаючим підсумком за формулою 1, аналогічно варіанту 2 методу середньозваженої собівартості.

Метод ФІФО слід застосовувати підприємствам з системою постійного обліку. У разі ведення періодичного обліку при значних оборотах запасів використати цей метод практично нереально, оскільки для цього доведеться робити масу вибірок руху кількісних і вартісних показників одиниць обліку за весь період, а також порівнювати їх у хронологічному порядку. Метод ФІФО відображає об'єктивну картину руху вартості й кількості запасів і не дає змоги маніпулювати даними в бік штучного завищення або заниження собівартості вибуття запасів.

Оцінка запасів за вказаним методом вимагає аналітики як за одиницями обліку, так і за їх окремими партіями, якщо змінюються закупівельні ціни.

Побутує думка, що за логікою алгоритму методу його насамперед слід застосовувати тим, хто торгує швидкопсувними продуктами (фруктами, овочами, м'ясо-молочною продукцією тощо). Це твердження є помилковим. На практиці ФІФО ніяк не впливає на відвантаження залежалих товарів, а видимість автосортування на «свіжий - несвіжий, новий - неновий», виходячи з даних про рух вартостей, є ілюзією.

Метод ФІФО може бути вигідним для підприємств, які:

• згортають обсяги закупівель (у торгівлі);

• очікують падіння цін на свою продукцію (у виробництві) та одночасну стабіпізацію цін на сировину, матеріали і комплектуючі (далі - виробничі запаси).

Застосування методу ФІФО при інфляції веде до непропорційного зростання прибутку через заниження собівартості реалізованих продукції та товарів. Також на залишку балансу зростає розмір частки запасів із вартістю, близькою до справедливої, що є певним плюсом для потенційних інвесторів.

При гіперінфляції йде вимивання обігових коштів, задіяних у простому відтворенні виробництва, адже результатом заниження собівартості вибуття є нестача коштів для покриття витрат на закупівлю виробничих запасів на рівні попередніх періодів через зростання цін.

Незважаючи на незначні переваги, метод ФІФО широко застосовується у бухгалтерських програмах, можливо, через подібний принцип їх роботи, який полягає у черговості обробки даних.

Переваги методу:

• сумарна вартість залишків запасів на дату балансу найбільш наближена до ринкової;

• об'єктивність у формуванні собівартості вибуття.

Недоліки методу:

• не враховує поточний рівень цін придбання запасів, які вибувають, що веде до заниження собівартості вибуття та, відповідно, до завищення прибутку в умовах інфляції;

• труднощі у застосуванні на підприємствах із проблемами документообігу.